1. Попереджуюча фаза

а) Надмірна участь:

• надмірна активність, почуття незамінності;

• відмова від потреб, не пов'язаних з роботою, витіснення невдач і 

розчарувань;

• обмеження соціальних контактів.

б) Виснаження

• почуття втоми, безсоння, загроза нещасних випадків.

2.  Зниження рівня власної участі

а) По відношенню до співробітників, учнів, пацієнтів тощо

• втрата позитивного сприйняття колег;

• перехід від допомоги до нагляду і контролю;

• приписування провини за власні невдачі іншим людям;

• домінування стереотипів в поведінці по відношенню до

співробітників, учнів, пацієнтів - прояв негуманного підходу до 

людей.

б) По відношенню до іншого оточення

• відсутність емпатії, байдужість,цинічні оцінки.

в) По відношенню до професійної діяльності:

• небажання виконувати свої обов'язки;

• штучне продовження перерв в роботі, запізнення, відхід з роботи 

завчасно;

• акцент на матеріальний аспект при одночасному незадоволенні 

роботою.

г) Зростання вимог:

• втрата життєвого ідеалу, концентрація на власних потребах;

• почуття переживання того, що інші люди використовують тебе, 

заздрість

3. Емоційні реакції

а) Депресія:

• постійне відчуття провини, зниження самооцінки;

• безпідставні страхи, лабільність настроїв, апатія.

б) Агресія:

• захисні установки, звинувачення інших, ігнорування своєї участі в 

невдачах;

• відсутність толерантності і здатності до компромісу;

• підозрілість, конфлікти з оточенням

4.  Фаза деструктивної поведінки

a) Сфера інтелекту:

• зниження концентрації уваги, відсутність здатності до виконання

 складних завдань;

• ригідність мислення, відсутність уяви.

б) Мотиваційна сфера:

• відсутність власної ініціативи, зниження ефективності діяльності, 

виконання завдань суворо за інструкціями.

в) Емоційно-соціальна сфера:

• байдужість, уникнення неформальнихконтактів;

• відсутність участі в житті інших людей або надмірна прихильність

 до конкретнї людини;

• уникнення теми, що пов'язана з роботою;

•. самодостатність, самотність, відмова від хобі, нудьга

5. Психосоматичні реакції:

• зниження імунітету;

• нездатність до релаксації у вільнийчас;

• безсоння, сексуальні розлади;

• підвищений тиск, тахікардія, головні болі;

• болі в хребті, розлади травлення;

• залежність від нікотину, кофеїну,алкоголю.

6. Розчарування:

• негативна життєва установка;

• почуття безпорадності і безглуздя життя;

• екзистенційний відчай.

3.Зовнішні та внутрішні передумови розвитку емоційного вигорання

В. Бойко говорить про зовнішні і внутрішні передумови розвитку  емоційного вигорання.

Зовнішні передумови це:

1) Хронічно напружена психоемоційна діяльність (інтенсивне  спілкування, цілеспрямоване сприйняття партнерів, підкріплення  спілкування емоціями).

2) Дестабілізуюча організація діяльності :нечіткаорганізація і  планування праці, погано структурована і розпливчата інформація.  Все це негативно позначається на взаємодії суб' єктів спілкування.

3) Підвищена моральна або юридична відповідальність за  виконувану роботу.

4) Несприятлива психологічна сфера професійної діяльності :  конфліктність по вертикалі (з керівництвом), з партнерами.

5) Психологічно важкий контингент. У лікарів це важкі та вмираючі  хворі. У педагогів - діти з відхиленнями в психіці.У керівників - підлеглі з акцентованими рисами вдачі. В обслуговуючого 

персоналу вередливі і грубі клієнти.

Внутрішні передумови, це, перед усім темперамент, стиль спілкування, точніше його інтенсивність, до якої звикла людина,  екстравертованість або інтравертированность. Люди замкнуті,  нетовариські вигорають швидше і їх здатність до захисту нижча.  Оскільки емоційні навантаження від спілкування діють на них  згубніше в наслідок того, що їх психічні функції налаштовані  на менш бурхливу зміну емоційної енергетики.

Внаслідок цих причин, поступово спрацьовує механізм емоційної  усунутості, ігноруються якісь конкретні люди. Проте у цього  інструменту є дисфункціональна сторона,коли емоційна економія  спрямована не за адресою, а на все  оточенні.

Таким чином, поняття синдрому емоційного вигоранняна сьогодні  є дуже актуальною темою досліджень багатьох психологів, серед  яких зустрічаються дослідження впливу різних чинників на  формування СЭВ. Одним із зовнішніх чинників, сприяючих  формуванню СЭВ є особливості професії і умови праці.