Особливості виконання серцево-легеневої реанімації при утопленні

 

 

 

 

Розрізняють декілька видів утоплень:

1.Асфіктичне утоплення – виникає внаслідок попадання води на голосові зв’язки з їх подальшим рефлекторним змиканням. Це може привести до зупинки дихання, вода не проникатиме в нижні дихальні шляхи. Головною причиною зупини серцевої діяльності в цьому виді утоплення є гіпоксія.

2. Синкопальне утоплення – виникає внаслідок впливу холодної води, переляку, травмування рефлексогенних зон при падінні у воду, що призводить до первинної зупинки серця(синкопи), у таких потерпілих вода в дихальних шляхах відсутня, забарвлення шкірних поривів блідо сіре.

3. Справжнє утоплення -  найчастіший варіант зі віх видів утоплення. У більшості випадків потопельники під водою рефлекторно затримують дихання, однак через деякий час внаслідок зростання рівню вуглекислого газу(гіперкапнічна стимуляція дихального центру) вони мимоволі починають здійснювати дихальні рухи. При цьому вода безперешкодно поступає у легені. Механізм та шляхи її поступлення залежать від осмолярності цієї рідини. Прісна вода, будучи гіпоосмолярною повідношенню до плазми крові, легко дифундує через альвеоло-капілярну мембрану в кров’яне русло, збільшуючи об’єм циркулюючої крові(ОЦК). При справжньому утопленні у морській воді внаслідок її гіперосмолярності, відбувається переміщення рідкої частини крові у бронхи та трахею, викликаючи альвеолярний набряк легень.

Тактика надання першої допомоги при цих варіантах справжнього утоплення дещо відрізняється. При утопленні в морській воді варто перехелити потерпілого через коліно щоб вивільнити дихальні шляхи від води, намулу тощо. Водночас не слід затрачати дорогоцінний час на виконання даної маніпуляції при утопленні в прісній воді, намагаючись видалити воду, яка не витече. Спільним при цих видах утоплення є те, що слід розпочинати ШВЛ якомога раніше, відразу після санації ротової порожнини.

 

 

Реанімаційні заходи при гострій механічній асфіксії

 

 

 

 

“ Коронарний кафе синдром” – цей синдром виникає  при попаданні стороннього тіла в голосову щілину з подальшим перекриттям її просвіту. Клінічні прояви наступні: потерпілий синіє, набрякає, в очах зявляється переляк, руки судомно охоплюють шию. Через 3-4 хв. наступає втрата притомності, судоми, слабне пульс, спроби дихання стають менш ефективними, в подальшому цей стан призводить до розвитку клінічної смерті.

Перша допомога полягає у наступних діях:

1.Спроба провести пальцеву ревізію ротової порожнини з можливим подальшим видаленням стороннього тіла. Ефективність даного методу становить 25-35%.

 

Ревізія ротової порожнини

 

2. При неефектиності даної методики застосовують прийом Геймліха. Для цього реаніматор заходить за спину потерпілого та охоплює нижнів відділи грудної клітки, заводячи кисті рук в епігастральну ділянку. Він просить потерпілого енергійно видихати, стискаючи грудну клітку поштовхоподібними рухами з низу до верху та з зовні до середини синхронно до видихів потерпілого. При цьому реаніматор перегинає його тулуб допереду та донизу. Даний прийом дозволяє створити у трахеї позитивний тиск на видосі, внаслідок чого повітря виштовхує сторонє тіло на зовні.

 

 

   Прийом Геймліха

 

3.При невдалій спробі або втраті притомності врятувати життя потерпілому може виконання конікотомії(розсічення щитоподібно-перстнеподібної зв’язки. Дана методика є достатньо агресивною і застосовується при досконалому знанні топографічної анатомії.