Стабільне положення потерпілого, який знаходиться в непритомному стані зі збереженим диханням

 

Якщо в порожнині рота є зубний протез і він цілий, його потрібно залишити, оскільки він зберігає контури роти і забезпечує герметичність лицевої маски під час проведення ШВЛ. Зламані протез чи зуби потрібно обов'язково видалити.

Для звільнення верхніх дихальних шляхів у разі западання язика слід використовувати потрійний прийом Сафара, що дає позитивний ефект у 100 % випадків.

При цьому відбувається розтягання передніх м'язів шиї, внаслідок чого язик відсувається вперед, піднімається над задньою стінкою глотки і відкриває вхід до трахеї.

Для виконання потрійного прийому реаніматолог розташовується біля головного кінця пацієнта ліворуч або праворуч від нього.

Штучну вентиляцію легень на негайному етапі СЛЦР здійснюють методом з рота до рота або з рота до носа.

При цьому реаніматолог розташовується біля голови хворого праворуч або ліворуч від нього. Руки встановлює у зручній позиції таким чином, щоб лікті опиралися за можливості на тверду поверхню, і виконує потрійний прийом. Після цього робить глибокий вдих, відкриває рот потерпілого, своїми губами щільно охоплює його губи, закриває ніс двома пальцями і робить видих, тобто вдуває повітря в легені хворого.

При пораненні губ, язика, нижньої щелепи, тобто у випадках, коли важко забезпечити герметизацію, ШВЛ здійснюють методом з рота до носа. Реаніматолог своїми губами щільно охоплює ніс хворого і закриває його рот своєю щокою або великим пальцем.

Коли ШВЛ проводять грудним дітям, реаніматолог охоплює своїми губами рот і ніс. Об'єм повітря, що вдувається, дорівнює об'єму ротової порожнини реаніматолога.

Слід пам’ятати про загрозу переносу інфекційних захворювань під час виконання ШВЛ способом з рота в рот або з рота в ніс, адже, скажімо, носова хустинка не убезпечує від цих хвороб. Тому, якщо не має ніяких ефективних бар’єрних пристроїв або вам неприємно проводити штучну вентиляцію такими способами, ви можете здійснювати лише непрямий масаж серця, попередньо забезпечивши прохідність дихальних шляхів.

Виконуючи ШВЛ, потрібно одночасно зором контролювати правильність виконання штучного вдиху (див. рис.7).

                  

                                                               Рис. 7

 

Екскурсія грудної клітки потерпілого свідчить про надходження повітря до легень, а підйом надчерев'я — до шлунка. Відсутність рухів грудної клітки є також негативного ознакою: повітря не надходить до легень.

У таких випадках слід повторити ревізію верхніх дихальних шляхів і звернути увагу на правильність виконання потрійного прийому Сафара, іноді слід збільшити об'єм повітря, що вдувається.

Недоцільно проводити вдих занадто форсовано чи дуже великим об'ємом (понад 1,5 л), оскільки при цьому підвищується небезпека потрапляння повітря до шлунка, регургітації й аспірації шлункового вмісту до легень.

Якщо спостерігається помірне роздування шлунка, потрібно повторно перевірити і забезпечити прохідність дихальних шляхів, не намагаючись видалити повітря зі шлунка, оскільки за спроби це зробити натисненням на, ділянку надчерев'я значно зростає небезпека регургітації.

 

 

                                               Рис, 8. Проведення ШВЛ метод з рота до рота (а) і з рота до носа (б)

 

У разі блювання ротову порожнину очищують від блювотних мас і продовжують ШВЛ.

 Видих у потерпілого відбуваться пасивно. Під час видиху, зберігаючи закинуте положення голови, відкривають і рот. і ніс (див, мал, 8).

        Частота штучних вдихів у дорослих хворих, як правило, 12 на 1 хв (один вдих кожні 5 с), у дітей — 20 (один вдих кожні З с).

У хворих з підозрою на травму шийного відділу хребта закидання, згинання і поворот голови абсолютно протипоказані. У таких пацієнтів оптимальним методом відновлення прохідності дихальних шляхів за неможливості швидкої інтубації трахеї слід вважати висування нижньої щелепи без закидання голови. Водночас, якщо реаніматором констатована клінічна смерть на тлі ушкодження шийного відділу хребта і не можливо забезпечити прохідність дихальних шляхів  без виконання першої ланки потрійного прийому Сафара, її слід здійснити. Проведення серцево- легеневої реанімації в даній ситуації є пріоритетним по відношенню до ймовірних ускладнень  зі сторони шийного відділу хребта.  

Ще раз наголошуємо, що коли  реаніматор наражається на небезпеку захворіти інфекційним захворюванням або йому неприємний контакт з дихальними шляхами потерпілого, забезпечивши їх прохідність, він може проводити лише непрямий (закритий) масаж серця

     Відновлення і підтримання кровообігу.

         Найпростішим і досить ефективним способом відновлення кровообігу є масаж серця, який слід проводити одночасно із ШВЛ. Проведення закритого масажу серця дає змогу забезпечити приблизно 20-40 % нормального XОC. Цього цілком достатньо, щоб запобігти необоротним змінам у життєво важливих органах і системах. При цьому відновлення вінцевого кровообігу і механічне подразнення міокарда сприяють відновленню серцевої діяльності. Масаж показаний при всіх видах припинення кровообігу.

       Розрізняють два основних види масажу серця: закритий (зовнішній, непрямий) і відкритий (внутрішній, прямий). Під час закритого масажу серце, фіксоване в середостінні між грудниною і хребтом, при на грудну стінку в передньозадньому напрямку стискується і кров з його порожнин виганяється до судин великого і малого кола кровообігу (див. мал. 8, б). Крім того, під час компресії грудної клітки до великого кола кровообігу надходить кров із судин легень. Після припинення натискання грудна клітка завдяки своїй еластичності розправляється і серце знову наповнюється кров'ю.

       Останнім часом позитивний ефект закритого масажу серця пов'язують не тільки з механічним витисненням крові до малого і великого кіл кровообігу, а й із функціонуванням „торакальної помпи”, тобто під час стискування грудної клітки підвищується внутрішньогрудний тиск, що збільшує систолічне спорожнення серця, зменшуючи після навантаження на лівий шлуночок. Зважаючи на це, більшість зарубіжних авторів рекомендують проводити натискання на груднину одночасно з роздуванням легень. Проте на першому етапі СЛЦР таку методику використовувати не слід, оскільки через можливу регургітацію шлункового вмісту може виникнути потреба у тимчасовому припиненні ШВЛ.

      У більшості випадків закритий масаж серця дає змогу підтримувати систолічний AT на рівні 60 — 70 мм. рт. ст. протягом 1 — 2 год. Однак такий кровообіг не може усунути гіпоксію тканин та її наслідки. Більше того, кисневе голодування організму і метаболічний ацидоз поглиблюються. Масаж серця у поєднанні з ШВЛ і деякими іншими лікувальними заходами дає змогу лише зберегти (підтримати) життєдіяльність організму протягом кількох годин.

    Техніка проведення закритого масажу серця. Хворого укладають у положенні лежачи на спині на тверду поверхню (найчастіше на підлогу), розстібають чи розрізають одяг, якщо він стискає груди й живіт.

         Перед тим як почати проведення масажу серця, потрібно підняти нижні кінцівки хворого вертикально й утримувати їх у такому положенні протягом 5 - 15с. Це збільшує венозне поповнення до серця до 1000 мл.

 Маніпуляція протипоказана при переломах трубчастих кісток нижніх кінцівок.

Під час утримання нижніх кінцівок у вертикальному положенні, за умови, що з моменту зупинки кровообігу пройшло нe більше 30 с, реаніматолог робить різкий удар тильною стороною стиснутого кулака в нижню частину груднини хворого (прекардіальний удар). Іноді це може відновити серцеву діяльність. Основним критерієм при цьому є також наявність звужених зіниць з відсутністю реакції н світло, що свідчить про ранню зупинку кровообігу. Можна наносити тільки один прекардіальний удар, оскільки перший удар може причинити шлуночкову тахікардію чи фібриляцію шлуночків, а вже другий може викликати зупинку серця. Тому після нанесення прекардіального удару потрібно відразу визначити пульс на сонній артерії, а за його відсутності — починати закритий масаж серця. При цьому реаніматолог розташовується збоку від потерпілого на колінах і кладе кисть однієї руки на середню третину грудини (мал. 7, а; 8, а), а кисть другої руки - зверху, поперек першої для збільшення тиску. Правильний вибір місця для натискання на груднину запобігає небезпечним ускладненням: при натисканні на інші ділянки груднини -- перелому її, при натисканні на ребра в ділянці серця - перелому ребер, ушкодженню плеври, легень, осердя, серця. Слід пам’ятати, що зламані ребра, виявлені у потерпілого до початку СЛР або під час її проведення не є підставою до припинення реанімаційних міроприємств.

    Ритмічними поштовхами, здійснюваними тільки проксимального частиною кисті — ділянкою зап'ястя (пальці не повинні натискати на ребра), натискують па груднину в напрямку до хребта, зміщуючи її па 4 — 5 см. Під час масажу у дорослих доцільно використовувати не тільки силу верхніх кінцівок, а й масу тулуба, для чого руки мають бути випрямленими (розігнутими у ліктьовому суглобі).

                                    

 

 

 

                                           Правильне розміщення рук при проведенні непрямого масажу серця

                                           Рис. 9. Техніка закритого масажу серця (пояснення у тексті)

 

а                                                                                                           б                                                                                             в

                            А                                                      б                                                      в

 

 

Мал. 10. Методика проведення закритого насажу серця у пацієнтів різного віку: а - у дорослого; б - у дітей віком дo 12 років; в - у немовляти.

 

Після натискання на груднину кисті не відривають від грудної клітки, але натиснення припиняють, щоб дати можливість грудній клітці повернутися до початкового положения. Тривалість періодів натискання і розслаблення однакова.

 

Кількість масажних рухів грудної клітки не меньше 100 на 1 хв. Дітям віком до 10—12 років закритий масаж серця можна робити тільки однією рукою чи пальцями обох рук (мал. 10. б), новонародженим і грудним дітям кінчиками двох пальців (мал, 10, б) з частотою 100-120 на 1 хв. Можна виділити два варіанти проведения негайного етапу СЛЦР. Незалежно від кількості реаніматорів СЛР проводиться у співвідношенні 30:2, якщо є два реаніматори то вони змінюють свої позиції через кожні  2хв (мал. 11. 6).                 

 

 

 

    а                                                          б

 

Мал. 11. Проведення ШВЛ і зовнішнього масажу серця: а - один реаніматолог; б. – двоє реаніматологів

Ефективність першого етапу СЛЦР підтверджується такими ознаками:

 

1)  звужуються зіниці;

 

2) відновлюється тонус повік (закривається очна щілина);

 

3) з'являються спонтанні рухи гортані;

 

4)  виникають спроби до самостійного вдиху;

 

5)  дещо поліпшується колір шкіри і слизових оболонок.

 

Через кожні 2 — 5 хв СЛЦР потрібно на кілька секунд припиняти, щоб перевірити, чи не з'явився пульс на магістральних артеріях.

 

Масаж серця і ШВЛ слід продовжувати до відновлення серцевої діяльності і забезпечення кровообігу, достатнього для підтримки життєдіяльності вищих відділів ЦНС.

 

Якщо протягом 30 — 45 хв ознаки клінічної смерті зберігаються і немає можливості приїзду спеціалізованої бригади, реанімаційні заходи припиняють. Слід зазначити, що навіть досвідчений фахівець не завжди може з достатнім ступенем вірогідності засвідчити безперспективність реанімації, тому за наявності навіть найменших сумнівів щодо цього реанімаційні заходи потрібно продовжувати у повному обсязі. СЛЦР не проводять тільки за наявності ознак біологічної смерті. Ранніми ознаками біологічної смерті є суха рогівка, симптом «котячого ока», зниження температури тіла.