Серцево-легенева реанімація

Виконанню серцево-легенева-церебральної реанімації передують декілька елементів первинного обстеження :

1 – Оцінка місця події(безпечне, небезпечне)

2 - Первинне обстеження

Підійдіть до постраждалого при можливості з-боку голови. Спершу візуально оцініть стан пацієнта в цілому (вік, стать, морфологія тіла, мова, колір шкірних покривів, поза, наявність рухів (грудної клітки, кінцівок), міміка, стан очей, видимі ураження травмуючим чинником), зробіть первинний висновок про його тяжкість і подальший алгоритм допомоги.

            З’ясуйте стан притомності за алгоритмом AVPU:

A – Alert (притомний, дає адекватні відповіді на запитання, може виконати усвідомлені дії – на прохання медичного рятувальника);

V – Responds to Verbal stimuli – реагує на голос, точніше на гучний звук біля вуха;

P– Responds to Pain – реагує на біль (щипок за шкіру в ділянці лівого грудного м’яза з поворотом на 180 о);

U – Unresponsive – непритомний.

 

                                                   

Запрокидання голови і відведення підборіддя            Виявлення                нормального дихання                            

 

 

СЛЦР на першому етапі проводять у такій послідовності:

 

1. Установлюють діагноз клінічної смерті.

2. Укладають хворого на тверду поверхню в положенні лежачи на спині і звільняють його від тісного одягу,

3.  Забезпечують вільну прохідність дихальних шляхів.

4.  Проводять серцево-легеневу реанімацію (закритий масаж серця одночасно з ШВЛ у співвідношенні 30:2). Утискання на середину груднини слід здійснювати із частотою 100-120 компресій за хвилину. Саме збільшення частоти утискань адекватної глибини  досягає  того мінімальнодопустимого тиску в аорті для кровообігу в мозку і серці.

 У новонароджених дітей та дітей грудного віку враховуючи анатомо-фізіологічні особливості їх організму СЛР виконується у співвідношенні 5:1.

 Забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів. Ефективному проведенню ШВЛ може перешкоджати порушення прохідності верхніх дихальних шляхів, що, як правило, пов'язано із западанням язика або наявністю сторонніх тіл.

 Якщо обструкція верхніх дихальних шляхів зумовлена стороннім тілом, треба швидко відкрити рот і видалити його. Рот відкривають за допомогою одного з трьох прийомів:

 

1.  Прийом схрещених пальців.

 

Реаніматолог стає з головного кінця збоку від хворого, уводить вказівний палець у кут рота потерпілому і натискує ним на верхню щелепу. Потім напроти вказівного розташовує великий палець по лінії нижніх зубів і форсовано відкриває рот потерпілого.

                                                                                          Рис.3

 1-й момент — закинути голову потерпілого (розігнути в атланто-потиличному суглобі);

 2. Прийом «палець за зубами» для фіксованої щелепи.

     Уводять вказівний палець між шоками й зубами потерпілого і вклинюють його кінець за останнім кутнім зубом.

Рис.4

2-й момент — відкрити рот.

3. Прийом піднімання язика й щелепи.

    Уводять великий палець у рот і глотку хворого й одночасно ним піднімають корінь язика. Іншими пальцями захоплюють нижню щелепу в ділянці підборіддя і висувають її вперед.

 

 

Рис.5

 

3-й момент — висунути вперед нижню щелепу.

 Після того як рогова порожнина стає доступною для маніпуляцій, одним чи двома пальцями очищають рот і глотку.

 У разі скупчення в порожнині рота значної кількості рідини її видаляють поворотом голови на бік. Однак така тактика категорично заборонена у випадках ушкодження шийного відділу хребта. Якщо все ж необхідно повернути голову потерпілого на бік, то повертають на бік весь тулуб, підтримуючи голову потерпілого, шию ї грудну клітку в одній площині.

 

Рис.6.