21) Арахноїдит: етіологія, клінічні симптоми, лікування.

Арахноїди́т (грец. αραχνιον — павутина і ειδος — вид) — запалення павутинної оболонки головного(церебральний арахноїдит) або спинного (спінальний арахноїдит) мозку.

Найчастіше виникає внаслідок травм черепа й хребта, може спричинятися інфекцією або хронічноюінтоксикацією, запалення придаткових пазух носа. Якщо в процес втягується речовина головного мозку, до симптоматики приєднуються симптоми ураження відповідних зон кори головного мозку і захворювання носить назву «арахноенцефаліт». Причинами даної групи захворювань є зниження імунних сил організму на фоні хронічних соматичних захворювань, перенесені черепно-мозкові травми, виснаження організму. При агресивності бактеріальної флори, імунодефіциті, енцефаліт переходить в наступну стадію — абсцес головного мозку, який характеризується вогнищевою симптоматикою в залежності від зони ураження.

• Ознаки церебрального арахноїдиту — локальний та дифузний головний біль, нудота, судомні припадки, паралічі, порушення чутливості, мови, знижується гострота зору (ураження основи мозку).

• Ознаки спінального арахноїдиту — різкі болі, що нагадують радикуліт.

Лікування арахноїдиту консервативне (антибіотики, сульфаніламіди, діуретики, підшкірні ін'єкції алое, рентгено- і фізіотерапія) абохірургічне (головним чином при обмежених тяжких формах). Якщо лікування починається своєчасно, арахноїдит здебільшого закінчується видужанням.

22) Епідемічний (летаргійний) енцефаліт, гостра і хронічна форми (паркінсонізм): етіологія, основні симптоми, лікування.

Епідемі́чний летаргі́чний енцефалі́т Економо (Encephalitis lethargica; інакше — епідемічний енцефаліт тип А, іноді називається також сонною хворобою — не потрібно плутати з захворюванням сонна хвороба) — атиповий вид енцефаліту.

Захворювання детально описане віденським невропатологом Константином фон Економо(Constantin von Economo, 1876—1931) у 1916 році на честь якого і назване.

У 1918—1928 pp. епідемія летаргічного енцефаліту охопила майже всі країни світу, залишаючи дуже багато хворих у хронічній стадії з ознаками паркінсонізму.

Етіологія і патоморфологія

Вірус летаргічного енцефаліту досі не ідентифікований, проте вважають збудником нейротропний вірус, що передається повітряно-краплинним шляхом. Епідемічний енцефаліт спостерігається головним чином взимку і пізно восени.

Інкубаційний період триває від 1 до 14 діб і більше.

У базальних ядрах і ядрах мозкового стовбура, виявляються виражені запальні зміни ексудативно-проліферативного характеру, які змінюються незворотними дистрофічними процесами в чорній речовині і блідій кулі.

Клініка

Клінічно в перебігу епідемічного енцефаліту виділяють гостру і хронічну стадії, які розділяються проміжком часу від декількох місяців до 5-10 років.

Гостра стадія характеризується загальноінфекційною симптоматикою та розвитком окуло-летаргічного синдрому, що включає патогномонічні порушення сну — хворі сплять цілодобово, їх легко розбудити, проте вони зразу ж засинають і причому за будь-яких умов: сидячи, стоячи, з ложкою в руці, зі шматком їжі в роті, напівслові, а також окорухові порушення — двоїння, птоз, недостатність конвергенції, паралічі погляду та зіничні розлади (зворотний с. Аргайлла Робертсона: відсутність або зниження реакції зіниць на акомодацію і конвергенцію при наявності живої реакції на світло).

Часто спостерігаються вегетативні розлади: підвищене або помітно знижене потовиділення, гіперсалівація, гіперпродукція сальних залоз (сальність обличчя), тахікардія.

Психічні розлади найчастіше мають характер легкого збудження, яке супроводжується сплутаністю свідомості, маренням.

Основним клінічним проявом хронічної стадії епідемічного енцефаліту є синдром паркінсонізму. Для даного синдрому характерні: порушення рухової активності (збіднення і уповільненість рухів, амімія, монотонна, невиразна мова, про-, латеро- і ретропульсії, ахейрокінез та ін.); підвищення м'язового тонусу за пластичним типом (екстрапірамідна ригідність, «феномен зубчастого колеса»); психічні порушення (уповільнюються психічні процеси, акайрія); дрібнорозмашистий тремор в руках (за типом «рахунку монет»); вегетативні порушення (гіперсалівація, масна шкіра, гіпергідроз).

Поряд з синдромом паркінсонізму можуть розвиватися ендокринні розлади.