1.5. Музичні товари

Музичні інструменти класифікують; за конструкцією, видом джерела звуку, способом вилучення звуків, діапазоном і тембровим забарвленням і т. ін. За видом джерела звуку їх поділяють на 5 основних груп: струнні, язичкові, духові, ударні, електромузи кальні. Усередині груп виділяються підгрупи за способом видобування звуку.

Струнні: джерело звуку – натягнута струна. До них відносяться щипкові: балалайка (3-х, 4-х, 6-струнні) гітара (6-ти, 7-ми, 12-струнні); мандоліни (овальні, напівовальні, плоскі); домри (пикколо, прима, альт, тенор, бас та ін.) З домр і балалайок складають оркестри народних інструментів.

Смичкові інструменти – звук видобувається від тертя смичка і струни. Усі смичкові інструменти мають по 4 струни і своєрідну форму корпуса. До них відносяться: скрипка, альт, віолончель, контрабас.

Ударно-клавішні – звук видобувається коливаннями струн, спричиненим ударом пальців музиканта по клавішах механізму. До них відносяться: рояль і піаніно. Завдяки багатству звуків від голосних (forte – сильно) до тихих (piano – тихо) рояль і піаніно одержали загальну назву фортепіано.

Язичкові інструменти – звук утворюється від коливань пружних сталевих язичків під дією потоку повітря, що нагнітається міхом. До них відносяться: гармонії, баяни, акордеони.

Духові музичні інструменти - джерелом звучання в них є стовп повітря, що коливається в каналі інструмента. Духо­ві інструменти залежно від способу видобування звуку і конструктивних особливостей поділяють на амбушюрні: корнет, труба, альт, тенор, баритон, бас, валторна і цугтромбон; лінгеальні (язичкові): кларнет, саксофон, гобой, англійський ріжок, фагот; лабіальні – джерелом звуку в них є струмінь повітря, що продувається під кутом до бічного отвору – лабиуму: флейти.

Ударні музичні інструменти - перетинчасті: барабани, бубни, литаври; пластинчасті: металофони, ксилофони; самозвучні: оркестрові тарілки, трикутники, кастаньєти та ін. Електромузикальні інструменти - звук у них утворюється за участю електронних чи електроакустичних приладів. Вони представлені трьома групами: електронні, адаптерні та електропневматичні.

1.6. Фото- і кінотовари

До фотокінотоварів відносяться: фотоапарати і кінокамери, світлочутливі матеріали, речовини для їх хіміко-фотографічного оброблення, проекційна апаратура і фото-кінотовари. Фотоапарати поділяють на 3 види: за шириною плівки при зніманні на 16, 35 і 60 мм, а за функціональними властивостями теж на 3 класи (чи типи): простого, середнього і високого. Кінокамери класифікують за шириною плівки і за сукупністю споживчих властивостей. Плівка – 8 і 16мм. До цієї ж групи відносять проекційну апаратуру для перегляду діапозитивів, слайдів, діафільмів, кінофільмів і негативів. Це фільмоскопи, стереоскопи, діапроектори, фільмопроектори, кінопроектори та фотозбільшувачі.

1.7. Аудіо- та відеокасети

Аудіотовари призначені для запису, збереження і відтворення звуків. Вони поділяються на технічні пристрої (магнітофони, програвачі, телевізори, радіоприймачі, відеомагнітофони тощо) і носії звукової інформації (аудіо- та відеокасети, грамплатівки, диски і т.п.). Для оцінювання якості цих аудіотоварів застосовують дві групи показників: показники, що характеризують фізичні константи звуку (частоту, інтенсивність, тембр і т.п.); показники, що характеризують психофізіологічний вплив звуку на організм людини (рівень гучності, рівень звукового тиску, частотний інтервал та ін.). Найбільш популярні в даний час відеомагнітофони, що призначені для запису чорно-білих і кольорових телепрограм, переданих за допомогою сигналів, кодованих за системою СЕКАМ і УПАВ, а також сигналів звукового супроводу з наступною передачею і відтворюванням їх через телевізійний приймач.

В аудіомагнітофонах використовуються котушкові (шириною 6,3 мм) і касетні (шириною 3,81 мм) магнітні стрічки Котушкові стрічки бувають товщиною 37 і 27 мкм. У відео-магнітофонах носієм інформації є магнітна стрічка шириною 12,7 мм, вміщена у відеокасету типу "Електроніка ВК-180" (тривалість запису чи відтворення відповідно 120 чи 180 хв). Останнім часом масовим попитом користуються компакт-диски, що є принципово новим носієм звукової інформації. Це диск із прозорої пластмаси (полікарбонат) товщиною 1,2 мм, діаметром 12 см. Інформація записується в цифровій формі двоїчним кодом з одного боку у вигляді мікроскопічних заглиблень і проміжків між ними, розташова­них по спіралі. Запис ведеться від центра диска до краю. За тривалістю відтворення до 70 хв, компакт-диск забезпечує наявність робочого діапазону частот 20-20 000 Гц при повній відсутності шумових перешкод (клацання, потріскувань, фону), характерних для магнітофонів і програвачів грамплатівок, що робить його найперспективнішим засобом для записування і відтворення звуку на даний момент розвитку аудіотехнологій. Найбільш перспективні диски БУО (тривалість відтворення – до декількох годин).