Асортимент

Під асортиментом швейних і трикотажних товарів розуміють склад і співвідношення окремих видів виробів у випуску про­дукції певного виду і найменування за кількістю або сортами, розмірам, зовнішнім оздобленням та іншими ознаками.

Відповідно до стандартної класифікації, трикотажні вироби побутового призначення класифікують за такими ознаками: призначенням, видом застосовуваної сировини, структурою трикотажних переплетень, способами виготовлення, обробкою й оздобленням виробів і полотен. Вироби, що входять до груп за статевовіковою ознакою, поділяються на підгрупи: одяг чоловічий, жіночий, для хлопчиків і дівчат підліткового і старшого шкільного віку, хлопчиків і дівчаток дошкільного і молодшого шкільного віку, хлопчиків і дівчаток ясельного віку, немовлят. За сезонними ознаками розрізняють такі види виробів побутового призначення: зимові, демісезонні, літні, позасезонні (незалежні від сезону).

За виконанням соціальних функцій одяг поділяють на урочистий, повсякденний, домашній, спортивно-побутовий.

Види швейних виробів поділяють на різновиди, що характеризуються найменуванням виробу, фасоном, покроєм і видом оздоблення.

Фасон визначається його силуетом, формою, покроєм і оздобленням. Складність фасону визначається за нормативною складністю оброблення (НСО), що передбачає 10 і більше груп складності. Складність оброблення визначається кількістю балів по вузлах обробки виробів. Група складності вказується в технічному описі моделі та артикулі виробів.

Силует одягу може бути прилягаючим, напівприлягаючим, розширеним донизу, прямим, трапецієподібним, іксподібним тощо.

За формою одяг поділяють на класичний (суворий), спортивний і фантазійний.

Крій одягу визначається покроєм рукавів (реглан, вточні, широкі, об'ємні, комбіновані), формою коміра (відкладний, стійка, апаш та ін.), видом застібки (висока двобортна, однобортна), вирізом горловини (фігурний, каре, овал та ін.).

Обробка виробів буває жорстка, напівжорстка, м'яка.

Типи фігур встановлюються за результатами масового обміру населення.

Різновиди одягу характеризуються розмірними ознаками – зростом, охопленням грудей (розміром), повнотою (для чоловіків – обхват талії, для жінок – обхват стегон). Розмірні ознаки для дитячого одягу (від 3 до 18 років) – зріст, обхват грудей і талії.

Розміри головних уборів визначають за їх внутрішнім колом. Указується вид підкладки, утеплювальний матеріал, хутряний наклад та оздоблення.

Для уніфікації типових фігур, що найбільше трапляються серед населення, використовують такі параметри.

Розмір фігури, який визначається величиною обхвату грудей у сантиметрах. Інтервал між суміжними розмірами – 4 – 6 см.

Зріст – довжина тіла людини без взуття від верхньої точки голови до підлоги в сантиметрах. Інтервал між суміжними зростами – 6 см.

Повнота характеризує тип статури і вікову змінність фігури дорослої людини. Повнотним показником є обхват талії у чолові­ків і обхват стегон, з урахуванням виступу живота, у жінок.

Типові фігури дітей об'єднані в п'ять вікових груп: ясельна (від 6 міс. до 3 років), дошкільна (3-6,5 років), молодша шкільна (6,5-12 років), старша шкільна (12-15,5 років), підліткова (15,5-18 років).

Встановлено 6 зростів для дорослих (для чоловіків – від 158 до 188 см, для жінок - від 146 до 176 см); 12 – для шкільного і підліткового (від 122 до 188 см) та для дошкільного і ясельного віку (від 74 до 116 см).

Розмірні показники швейних виробів вказуються на товарних ярликах у певному порядку: зріст – обхват грудей (розмір) – обхват стегон (талії), наприклад: 176-100-96.

Усі типові фігури розбиваються на групи з урахуванням статі і віку: чоловіча, жіноча, підлітковий, шкільний, дошкільний, ясельний.

Розміри чоловічих сорочок: за обхватом шиї: 38, 39,40,41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48; за півобхватом грудей: 44, 46, 48, 52, 54, 56, 58, 60,62,64. У табл. 7.1. наведені усереднені співвідношення розмірів імпортного одягу і вітчизняного.

Таблиця 7.1.

Співвідношення розмірів імпортного одягу і вітчизняного

Обхват талії см	Охоплення стегон	Україна	Німеччина	Англія	Франція	США	Міжнародний розмір
63-65	89-92	42	36	24	38	8	XXS
66-69	93-96	44	38	24	40	10	XS
70-74	97-101	46	40	28	42	12	S
75-78	102-104	48	42	30	44	14	M
79-83	105-108	50	44	32	46	16	L
84-89	109-112	52	46	34	48	18	XL
90-93	113-117	54	48	36	50	20	XXL
93=97	118-122	56	50	38	52	22	XXXL

Вимоги до виготовлення одягу.

Основними нормативно-технічними документами, на яких базуються виготовлення й оцінка якості одягу в промислово­сті і торгівлі, є стандарти, технічні умови, затверджені зразки (еталони) виробів.

Дефекти швейних виробів. Розрізняють дефекти виробничого і невиробничого характеру. Дефекти виробничого характеру, у свою чергу, поділяються на виробничо-швейні і дефекти зовнішнього вигляду матеріалів. Виробничі дефекти підлягають виправленню, зниженню сорту. Дефекти зовнішнього вигляду матеріалів, що трапляються у готових виробах, поділяються на місцеві і розповсюджені.

Контроль якості швейних виробів – єдиний і безупинний процес у промисловості і торгівлі. Якість швейних виробів контролюють у певній послідовності і керуються відповідними Держстандартами.

Контроль якості трикотажних виробів відрізняється від швейних тим, що його показники поділяються на дві групи: загальні — обов'язкові для всіх видів виробів і спеціалізовані — для окремих видів і груп виробів. До загальних відноситься вид сировини, лінійна щільність ниток, лінійні розміри виробів, вид переплетення, щільність в'язання, стійкість фарбування, естетичні показники.

Дефекти трикотажних полотен і виробів поділяються на дефекти зовнішнього вигляду полотен і виробничо-швейні дефекти. Перші залежать від якості пряжі і ниток при в'язанні, другі - від порушень при пошитті.

Маркування

Для маркування швейних і трикотажних виробів викори­стовують товарний ярлик, стрічку із зображенням товарного знака або клейма, контрольну стрічку. На товарному ярлику вказують такі реквізити: товарний знак підприємства-виготовлювача, його найменування і місцезнаходження, на­йменування виробу, позначення стандарту або технічних умов, артикул виробу, його модель, розміри, сорт, роздрібну ціну, дату виготовлення (місяць, рік). Можуть бути додаткові реквізити: для білизняних трикотажних виробів - група обробки і міцність фарбування; для швейних виробів - артикул основного матеріалу; для швейних виробів, що мають підкладку чи оздоблення хутром - сорт підкладки, знижка, надбавка за хутро й оздоблення і група оздоблення.

Стрічка із зображенням товарного знака застосовується при маркуванні верхнього і легкого швейного одягу, головних уборів, трикотажних верхніх і білизняних виробів з усіх видів ниток і пряжі. На ньому повинні бути зазначені: символи по догляду за виробами відповідно до вимог Держстандарту.

Товарний знак може бути зображений на підкладці виробу методом шовкографії, на виробах - у вигляді оздоблення (вишивка, аплікація і т. д.) чи нанесення фарбою на бавовняну підкладку виробу. Крім того, допускається вказувати на окремій стрічці, встроченій у шов, найменування сировини, його зміст по волокнах і символи по догляду за виробом; на товарному ярлику замість маркувальної стрічки для білизняних трикотажних виробів - найменування сировини і його відсотковий склад по волокнах. Усі дані наносять на стрічку друкарським, друкованим, жакардовим способом або методом шовкографії.

До виробів з хімічних, вовняних і змішаних волокон додається пам'ятка по догляду. Для упакування швейних і трикотажних виробів використовують споживчу тару (індивідуальну чи групову), папір і транспортну тару. Перед упакуванням швейні і трикотажні вироби прасують, відформовують, відпресовують (за потребою), потім укладають в індивідуальну чи групову тару. Швейні верхні вироби при місцевих перевезеннях транспортують без упаковки в підвішеному стані у спеціальних контейнерах на вішалах.

Приміщення для зберігання швейних і трикотажних виробів повинні бути сухі й опалювані, провітрювані, оптимальна температура +10 - +30°С, без потрапляння прямого сонячного світла. Розміщення одягу на складах рег­ламентується стандартами. Так, відстань від підлоги до нижньої частини-полиці стелажа повинна бути не менше ніж 1 м, між стелажами - не менше ніж 0,7 м, від внутрішніх стін до виробів - не менше ніж 0,2 м.