1) Найважливіші параметри мікроклімату

• температура повітря;

• • температура поверхонь;

• • відносна вологість повітря;

• • швидкість руху повітря;

• • інтенсивність теплового опромінення.

Те, як людина переносить температуру і її теплові відчуття значною мірою залежать від вологості і швидкості навколишнього повітря. Чим більша відносна вологість, тим менше випаровується поту за одиницю часу і тим швидше починається перегрів організму.

Особливо несприятливий вплив на тепловий стан людини здійснює висока вологість у поєднанні з високою температурою (більше 30 °C), тому що при таких параметрах мікроклімату майже все тепло, що виділяється організмом, віддається в навколишнє середовище при випаровуванні поту. При підвищенні вологості піт не випаровується, а стікає краплями з поверхні шкірного покриву. Виникає потокова течія поту, яка виснажує організм і не забезпечує необхідної тепловіддачі.

Недостатня вологість повітря несприятлива для людини через інтенсивне випаровування вологи зі слизових оболонок, їх пересихання та розтріскування, а потім забруднення хвороботворними мікробами. Для людини вважається допустимим зниження її маси на 2...3% шляхом випаровування вологи – зневоднення організму. Зневоднення на 6% тягне за собою порушення розумової діяльності, зниження гостроти зору. Випаровування вологи на 15...20% призводить до смертельного результату.

Велика інтенсивність теплового опромінення (інфрачервоне випромінювання) і висока температура повітря можуть мати несприятливий вплив на організм людини. Теплове опромінення інтенсивністю до 350 Вт/м² не викликає неприємного відчуття, при 1050 Вт/м² вже через 3...5 хв на поверхні шкіри з’являється неприємне печіння (температура шкіри підвищується на 8...10 °С), а при 3500 Вт/м² через кілька секунд можливі опіки. При опроміненні інтенсивністю 700...1400 Вт/м² частота пульсу збільшується на 5...7 ударів в хвилину. Час перебування в зоні теплового опромінення лімітується в першу чергу температурою шкіри, болюче відчуття з’являється при температурі шкіри 40... 45 °С (в залежності від ділянки тіла).

Крім безпосереднього впливу на людину теплота, що випромінюється, нагріває навколишні конструкції. Ці вторинні джерела віддають теплоту до навколишнього середовища за допомогою випромінювання і конвекції, в результаті чого температура повітря в приміщенні підвищується.

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ТА ПАРАМЕТРИ МІКРОКЛІМАТУОцінка мікроклімату проводиться на основі вимірів його параметрів (температура, вологість повітря, швидкість його руху, теплове випромінювання) на всіх місцях перебування людини.

Гігієнічні вимоги до параметрів мікроклімату робочих місць виробничих приміщень розроблені з урахуванням інтенсивності енерговитрат працівників, часу виконання роботи, періодів року.

Параметри мікроклімату повинні забезпечувати збереження теплового балансу людини з навколишнім середовищем і підтримку оптимального або допустимого теплового стану організму.

Умови праці за показниками мікроклімату поділяються

• ● (1 клас) - оптимальні умови

• ● (2 клас) - допустимі умови

Якщо параметри мікроклімату не відповідають допустимим нормам, то умови праці відносять до шкідливих. В такому випадку встановлюють ступінь шкідливості, яка характеризує рівень перегрівання або охолодження організму людини.

 

МЕТОДИ ПРОФІЛАКТИКИ НЕСПРИЯТЛИВОГО ВПЛИВУ МІКРОКЛІМАТУ

 

В основі захисту людини від впливу несприятливих параметрів мікроклімату покладено такі принципи:

• ● організаційно-профілактичні заходи;

• ● архітектурно-планувальні рішення.

• Перша група включає в себе наступні заходи:

• ● установка систем загального та місцевого кондиціонування;

• ● повітряне душування;

• ● компенсація несприятливого впливу одного параметра мікроклімату зміною іншого;

• ● забезпечення людей засобами індивідуального захисту;

• ● регламентація часу роботи (перерви в роботі, скорочення робочого дня, збільшення тривалості відпустки, зменшення стажу роботи і т. д.);

• ● видача підсоленої газованої води і спецхарчування.

Друга група включає наступні рішення:

• ● обладнання спеціальних теплих приміщень для відпочинку та обігрівання;

• ● обладнання душових кімнат;

• ● планування приміщень, розміщення устаткування, що забезпечує вільний доступ свіжого повітря до всіх ділянок робочого місця;

• ● виключення розташування гарячого обладнання поруч з ділянками, де проводяться холодні роботи;

• ● надійна теплоізоляція перекриття верхнього поверху від сонячної радіації;

• ● екранування робочих місць від джерел нагрівання;

• ● механізація і автоматизація технологічних процесів, введення нових технологій, заміна машин і механізмів.

Застосування цих заходів дозволить знизити вплив несприятливих параметрів мікроклімату на людину.

2. Для зимнего периода определяющими параметрами климата являются температура наружного воздуха t_Н и скорость ветра V_Н. В некоторых случаях кроме указанных параметров необходимо учитывать относительную влажность наружного воздуха  , солнечную радиацию, направленность ветра, осадки.

Определение расчетных наружных условий для зимнего периода в основном сводится к установлению расчетного сочетания t_Н и V_Н с учетом заданного коэффициента обеспеченности К_{об. п.}, показывающего в долях единицы или в процентах число случаев n (число дней), когда недопустимо отклонение от расчетных условий. Основным показателем холодного периода года является изменение температуры наружного воздуха t_Н. Для ряда климатических районов с учетом различных К_{об. п} построены расчетные кривые изменения t_Н в период резкого похолодания. Для различных районов они имели характерную и близкую по очертанию форму.

3. Теплоустойчивость наружных ограждений должна быть такой, при которой не происходило бы больших изменений температуры на внутренней поверхности зимой при разовых изменениях наружной температуры, летом при суточных ее колебаниях и при действии солнечной радиации. [1]

Теплоустойчивость наружного ограждения - это его способность давать большее или меньшее изменение температуры внутренней поверхности при колебании температуры воздуха в помещении или температуры наружного воздуха. Чем меньше изменение температуры внутренней поверхности ограждения при одной и той же амплитуде колебания температуры воздуха, тем оно более теплоустойчиво, и наоборот.Інфільтрація — це природний повітрообмін у приміщенні крізь щілини, пори.Витоки повітря з будинку назовні (ексфільтрація) переносять содержашуюся в повітрі вологу.

4. коефіцієнти теплообміну і теплопередачи формули

Коефіцієнт теплопровідності, теплопровідність, - [ , k]; - скалярна фізична величина, що характеризує інтенсивність процесу теплопровідності в даній речовині й дорівнює відношенню модуля густини теплового потоку, спричиненого теплопровідністю, що протікає через деяку поверхню, до модуля градієнта температури на цій поверхні.

gradT,

Це визначення випливає із закону Фур’є

до якого l входить як коефіцієнт пропорційності.

dim   = LMT^{-3 -1},       [ ] = 1 Вт/(м·K).

Ватнаметр-кельвін [W/(m·K), Вт/(м·K)] - дорівнюєкоефіцієнтутеплопровідностіречовини, вякійпристаціонарномурежимітеплопровідностізповерхневоюгустиноютепловогопотоку 1 Вт/м²установлюєтьсятемпературнийградієнт 1 К/м.

Коефіцієнт теплообміну - [K, k, ]; - фізична величина, що характеризує передавання теплоти між двома середовищами і дорівнює відношенню поверхневої густини q теплового потоку, що проттікає межу поділу середовищ до різниці температур  T між ними:

K = q/ T.

dim K = MT^{-3 -1},       [K] = 1 Вт/(м²·K).

6. Системи опалення 

Опаленням називається штучне обогрівання приміщень будівлі з відшкодуванням тепловитрат для підтримання в них температури на заданому рівні, що визначається умовами теплового комфорту для знаходження людей та вимогами технологічного процесу.  Система опалення - це сукупність конструктивних елементів зі зв'язками між ними, призначених для отримання, перенесення і передачі необхідної кількості тепла для нагрівання приміщеннь, будівлі, споруди. 

.

Завдання системи опалення - компенсувати теплові втрати будинку через огороджувальні конструкції (стіни, вікна, перекриття). Системи опалення розраховуються так, щоб забезпечити мінімальну необхідну температуру (наприклад, для житлових приміщень +18*С) при температурі на вулиці, що відповідає так званої «холодної п'ятиднівки». Для Львова це -19*С (СНиП № II-3-79).

Основні конструктивні елементи системи опалення:  - теплогенератор (котел), в якому виробляється тепло;  - труби, по яких циркулює теплоносій, переносячи тепло від котла до обігрівальної системі;  - радіатори, безпосередньо система обігрівання приміщень. Можливо також використання іншого типу системи опалення - «тепла підлога». І та й інша опалювальна система віддає вироблене тепло повітря в приміщенні.  - додаткові пристрої (розширювальні баки, насоси, пристрої регулювання температури).