Управлінська діяльність як різновид соціальної дії

Управлінська діяльність — сукупність скоординованих дій та заходів, спрямованих на досягнення певної мети в межах організації. Втіленням її є дії, операції, виконувані людиною в процесі управління, здійснення управлінських функцій. В управлінській діяльності об'єктивно переплітаються такі закономірності: організаційно-технічні. Відображають відносини людини та природи, людини й техніки; соціально-економічні. Відтворюють широкий спектр відносин між класами, соціальними прошарками та групами; соціально-психологічні. Походять із суспільної та біологічної зумовленості людської поведінки, міжособистісних, міжгрупових, внутріособистісних людських відносин, які характеризують ставлення людей до праці, нагромадження й використання ними свого потенціалу.

За масштабом охоплення управлінська діяльність може бути як індивідуальною (проведення співбесіди, здійснення психологічного впливу на підлеглого тощо), так і груповою (колегіальне розв'язання управлінського завдання). За спрямованістю виокремлюють технічне та соціально спрямоване управління. Соціальне управління -діяльність, спрямована на забезпечення впорядкованості та узгодженості в діях людей і організацій з метою досягнення окреслених суспільно значущих цілей. Соціальне управління характеризують: соціотехнічний характер, що передбачає одночасне керівництво технічними й соціально-виробничими системами; творчий характер, пов'язаний з недостатньою інформацією в умовах, що часто змінюються; реалізація багатьох управлінських функцій за гострого дефіциту часу; посилення комунікативних функцій; багато видів діяльності на різних рівнях управлінської ієрархії в межах виду. Форми управлінської діяльності: нормативно-правова - видання правових актів, які встановлюють відповідні правила поведінки або спрямовані на вирішення якоїсь конкретної справи; ненормативно-правова - як і перша, відноситься до правової форми, знаходячи своє вираження в актах державного управління, хоча на відміну від першої, ці акти носять ненормативний характер як загального, так й індивідуального значення.; організаційна - дії з організації внутрішньої роботи апарату, а саме розподіл службових обов'язків, заходи щодо оптимального поєднання єдиноначальності та колегіальності, інструктування службовців (роз'яснення мети, змісту, особливостей нормативно-правових актів тощо), встановлення загального та індивідуального режиму роботи, підготовка та проведення засідань, нарад; матеріально-технічна - діловодство та документування, збір інформації, складання довідок, доповідних записок, реєстраційні дії, матеріально-технічне забезпечення. Методи управлінської діяльності: Організаційно-розпорядчі (адміністративні) методи полягають у впливі суб'єкта управління на його об'єкт через режим владно-розпорядчих вказівок і організаційно-структурні упорядкування; Економічні методи зорієнтовані на досягнення поставлених цілей за допомогою притаманних управлінню економічних засобів та стимулів, що впливають на економічні інтереси працівників; Правові методи управління, обумовлюючи законодавчу сферу розвитку управлінських структур, повинні сприяти вільній дії організаційно-розпорядчих методів. Правові методи використовуються, по-перше, для юридичного закріплення управлінських відносин, що вже склалися, і по-друге, для розвитку цих відносин у відповідності з поставленими цілями; Соціально-психологічні методи - способи і прийоми впливів, що базуються на використанні наукових положень соціальної психології.