2.5.3. Відносини місцевих державних адміністрацій у системі вертикальних та горизонтальних зв'язків

Відносини місцевих державних адміністрацій — це скла­дова державно-управлінських відносин, які виникають між органами державної влади у горизонтальних та вертикальній проекціях. За характером вони поділяються на адміністра­тивні (субординаційні), функціональні (координаційні), дис­циплінарні, відносини ініціативи. За формою і виражен­ням — на правові й неправові, за сферами виявлення — га­лузеві, територіальні, міжрегіональні, територіально-галузеві. Багатогранність державного управління зумовлює й інші спектри класифікації відносин місцевих державних адміні­страцій. Для забезпечення реалізації власних і делегованих повноважень місцевих адміністрацій суттєвою є типологія, заснована на виділенні учасників державно-управлінських відносин. Чинним законодавством визначено відносини міс­цевих державних адміністрацій з Президентом України, орга­нами виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Відносини з Президентом ґрунтуються на відповідаль­ності місцевих державних адміністрацій та їх голів під час здійснення своїх повноважень перед ним. Голови обласних державних адміністрацій інформують Президента та щоріч­но звітують перед ним про виконання місцевою державною адміністрацією покладених на неї повноважень, а також про суспільно-політичне, соціально-економічне, екологічне та інше становище на відповідній території, вносять пропозиції з питань вдосконалення чинного законодавства України і прак­тики його реалізації, системи державного управління.

Відносини з Кабінетом Міністрів України передбачають відповідальність місцевих адміністрацій перед ним, їх підкон- трольність і підзвітність. Голови обласних адміністрацій інформують Кабінет Міністрів України про виконання нада­них адміністрації повноважень і про соціально-економічне, екологічне та інше становище на відповідній території, вно­сять пропозиції з питань удосконалення чинного законо­давства України і практики його реалізації, системи держав­ного управління.

Відносини місцевих державних адміністрацій з органами виконавчої влади базуються на тому, що серед місцевих органів виконавчої влади є органи двох типів: 1) що підпо­рядковані голові відповідної державної адміністрації, але водночас реалізують вимоги і завдання відповідного міністер­ства чи іншого центрального органу виконавчої влади; 2) що підпорядковані міністерствам чи іншим ЦОВВ, але мають управлінські зв'язки з місцевими державними адміні­страціями.

Відносини з міністерствами та іншими ЦОВВ ґрунту­ються на засадах взаємодії та підзвітності і підконтроль- ності їм управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій. У разі визнання міністер­ством, іншим ЦОВВ незадовільною роботи відповідного управління, відділу, іншого структурного підрозділу місце­вої державної адміністрації або їх керівників, міністр чи керів­ник іншого ЦОВВ звертається з відповідним мотивованим поданням до голови місцевої державної адміністрації, який зобов'язаний переглянути це подання і не пізніше ніж у місячний термін прийняти рішення та дати обґрунтовану відповідь. Голови місцевих державних адміністрацій коор­динують діяльність територіальних органів міністерств та інших ЦОВВ, сприяють їм у виконанні покладених на ці органи завдань. У свою чергу керівники територіальних орга­нів міністерств та інших ЦОВВ з питань здійснення повно­важень місцевих державних адміністрацій підзвітні та під­контрольні їх головам.

Голова місцевої державної адміністрації має право пору­шувати перед міністерствами, іншими ДОВВ вмотивовані питання про відповідність займаній посаді керівників їх територіальних органів, на підставі чого ці органи мають у місячний термін прийняти рішення та дати обґрунтовану відповідь.

У рамках структур виконавчої влади важливими є відно­сини між обласними та районними місцевими держадміні­страціями. Обласні державні адміністрації у межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за нею. Голови об­ласних державних адміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішен­ням Конституційного Суду України, актам Президента Украї­ни, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших ДОВВ. Право ска­совувати накази керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів районної державної адміністрації, що суперечать законодавству України та актам виконавчої влади вищого рівня, мають також керівники відповідних управлінь, відділів та інших структурних підрозділів облас­ної державної адміністрації. Голови районних державних адміністрацій регулярно інформують про свою діяльність, щорічно, на вимогу, звітують перед ними.

Відносини між державою і суспільством значною мірою реалізуються в системі відносин місцевих державних адміні­страцій з місцевими радами та їх посадовими особами. Місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження, делеговані їм відповідними обласними і районними радами (використовуючи передані для цього фінансові, матеріаль­но-технічні та інші ресурси), підзвітні та підконтрольні відпо­відним радам. Голови місцевих державних адміністрацій мають право дорадчого голосу на засіданнях відповідних рад, виносити на розгляд питання, пов'язані з виконанням деле­гованих повноважень, інші пропозиції. Вони звітують перед відповідними радами про виконання бюджету, програм соці­ально-економічного і культурного розвитку територій і де­легованих повноважень. Обласна та районна ради можуть висловити недовіру голові відповідної місцевої адміністрації, на підставі чого з урахуванням пропозиції органів виконав­чої влади вищого рівня Президент України приймає рішен­ня і дає його відповідній раді.

У процесі управлінської діяльності на відповідній тери­торії місцеві державні адміністрації вступають у відносини із сільськими, селищними і міськими радами, їх виконавчи­ми органами та сільськими, селищними і міськими голова­ми. Вони сприяють у здійсненні радами власних повнова­жень місцевого самоврядування: у вирішенні питань еконо­мічного, соціального та культурного розвитку відповідних територій, зміцнення матеріальної та фінансової бази місце­вого самоврядування; контролюють виконання наданих їм законом повноважень органів виконавчої влади, розгляда­ють та враховують у своїй діяльності пропозиції депутатів, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

Розглядаючи питання, які зачіпають інтереси місцевого самоврядування, місцеві адміністрації повідомляють відпо­відні органи місцевого самоврядування про це і надають право участі цих органів і їх посадових осіб у проведенні відповід­них засідань. Голови місцевих адміністрацій, їх заступники, керівники підрозділів або представники мають право бути присутніми на засіданнях органів місцевого самоврядуван­ня, бути заслуханими з питань, що їх стосуються. Місцеві державні адміністрації не мають права втручатися у здійснен­ня органами місцевого самоврядування власних повнова­жень.

Для здійснення спільних програм місцеві державні адмі­ністрації та органи місцевого самоврядування можуть укла­дати договори, створювати спільні органи та організації. У системі державно-управлінських відносин місцевих держав­них адміністрацій розглядаються також їх відносини з підприємствами, установами та організаціями, об'єднаннями громадян і громадянами.

Ефективність відносин місцевих державних адміністрацій визначається їх організаційним, правовим, кадровим та інфор­маційним забезпеченням.