2.3.2. Міністерства України та їх повноваження

Міністерство (від лат. minist.ro, що означає керую, служу) — центральний у державі орган виконавчої влади, який здійснює державне управління в певній галузі чи сфері життя. В Україні міністерство є головним (провідним) органом у системі цен­тральних органів виконавчої влади в забезпеченні впрова­дження державної політики у визначеній сфері діяльності. За характером діяльності вони поділяються на галузеві, тобто ті, які керують певною галуззю (наприклад, Міністерство оборо­ни, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство охорони здо­ров'я та ін.) та функціональні — ті, на які покладено виконан­ня певної і водночас основної функції (наприклад, у сфері праці та соціальної політики — Міністерство праці та соціальної політики, у сфері фінансів — Міністерство фінансів)⁷¹.

Згідно з Указом Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1573/99 та наступними змінами до нього сформовано такий склад міністерств: економіки та з питань європейської інтег­рації, промислової політики, аграрної політики, внутрішніх справ, екології та природних ресурсів, палива і енергетики, за­кордонних справ, культури і мистецтва, з питань надзвичай­них ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, оборони, освіти і науки, охорони здоров'я, праці та соціальної політики, транспорту, фінансів, юстиції, у справах сім'ї, дітей та молоді (рис. 2.1).

Міністерства є єдиноначальними органами. їх очолюють міністри, які входять до складу Кабінету Міністрів України і за посадою належать до політичних діячів.

Міністр особисто відповідає за розробку і впровадження Програми Кабінету Міністрів України з відповідних питань, реалізацію державної політики у визначеній сфері держав­ного управління, спрямовує і координує діяльність інших органів виконавчої влади з питань, віднесених до його відан­ня. Міністр доручає виконання частини своїх посадових пов­новажень першим заступникам та заступникам, які можуть виконувати їх від імені міністерства відповідно до затвер­дженого розподілу службових обов'язків між заступниками.

Міністерство як центральний орган будується за такою схемою: керівництво (Міністр, перші заступники, заступни­ки, колегія) — виробничі структурні підрозділи (управління, відділи) — штабні підрозділи, що займаються організацій­ною діяльністю всередині міністерства (бухгалтерія, управління кадрів та ін.). Апарат міністерства складається з державних службовців і очолюється першим заступником міністра. Мі­ністерство може мати підпорядковані йому підрозділи (орга­ни), у тому числі територіальні (регіональні), які становлять «систему міністерства».

Організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформа­ційне, матеріально-технічне та інше забезпечення міністер­ства організовується першими заступниками міністрів — керівниками апарату міністерств. Вони організують забез­печення діяльності міністра та поточну роботу з виконання покладених на міністерство завдань, подають міністрові про­позиції щодо розподілу відповідних бюджетних коштів, ко­ординують роботу територіальних органів міністерства, під­приємств, установ та організацій, що входять до сфери його управління.

Міністерство транспорту

> Державна і. ужба автомобільг V /. доріг

Міністерство культури і мистецтв

Державний комітет зв язку

та інформатизації

Державний комітет статистики

Міністерство внутрішніх справ

Міністерство фінансів

І — їіі ¹

Державний комітет телебачення і радіомовлення

Державний комітет архівів

Державне казначейство

Міністерство палива та енергетики

Державний комітет з питань регуляторної політики

та підприємництва

Міністерство аграрної політики

Міністерство праці та соціальної політики