- •Передмова
- •Частина 1. Основи теорії державного управління Розділ 1.1. Державне управління — системне суспільне явище
- •1.1.1. Управління як суспільне явище
- •1.1.2. Категорія держава»
- •Держава виступає як система представлення спільноти людей на світовій арені у взаємовідносинах з іншими країнами та народами.
- •1.1.3. Сутність, зміст та специфіка державного управління
- •1.1.4. Принципи державного управління
- •1.1.5. Основні теорії та школи управління
- •1.1.6. Політична система, державне управління та регулювання на трансформаційному етапі розвитку держави
- •1.1.7. Державна політика як цілеформуючий фактор діяльності державного апарату та державної служби
- •Розділ 1.2. Державна влада та державне управління
- •1.2.1. Державна влада як складова державно-владного механізму
- •1.2.2. Адміністративний аспект державного управління
- •1.2.3. Об'єкти управлінської діяльності виконавчої влади
- •Адаптивність до умов і факторів природного й соціального буття;
- •Залежність від об'єктивних умов і факторів суспільної життєдіяльності й відтворення їх у своєму функціонуванні й організації.
- •Розділ 1.3 цілі та функціональна структура державного управління
- •1.3.1. Цілі державного управління, їх юридичне та ресурсне забезпечення
- •1.3.2. Поняття й види функцій державного управління
- •1.3.3. Функціональна структура державного управління
- •Розділ 1.4. Організаційна структура державного управління
- •1.4.1. Сутнісні характеристики (риси) організаційної структури державного управління
- •1.4.2. Унітарна та федеративна організація державного управління
- •Єдиний державний бюджет, фінансова, податкова та інші системи.
- •Суб'єкти федерації володіють відносною юридичною, політичною, економічною самостійністю.
- •Суб'єкти федерації можуть мати власні конституції, положення яких не суперечать конституції федерації.
- •1.4.3. Основи побудови організаційної структури державного управління
- •Розділ 1.5. Сутність і зміст управлінської діяльності
- •1.5.1. Поняття та загальні риси управлінської діяльності
- •1.5.2. Форми управлінської діяльності
- •1.5.3. Методи управлінської діяльності
- •1.5.4. Стадії управлінської діяльності
- •1.5.5. Управлінські технології: поняття та види
- •Розділ 1.6. Підготовка та прийняття рішень у державному управлінні
- •1.6.1. Поняття та суть управлінського рішення
- •1.6.2. Процес підготовки управлінського рішення
- •1.6.3. Технологія процедури прийняття рішень у державному управлінні
- •Розділ 1.7. Законність та відповідальність у державному управлінні
- •1.7.1. Зміст законності в державному управлінні
- •1.7.2. Забезпечення законності в державному управлінні
- •1.7.3. Дисципліна і відповідальність у забезпеченні законності
- •1.7.4. Відповідальність державних службовців
- •Розділ 1.8. Контроль у державному управлінні
- •1.8.1. Поняття та види контролю в державному управлінні
- •1.8.2. Контроль, інституціалізований за гілками державної влади
- •1 Стефанюк і.Б. Контрольно-ревізійна служба як складова системи фінансової безпеки держави // Фінанси України. — 1998. — № 11. — с. 45.
- •1.8.3. Громадський контроль
- •Розділ. 1.9. Ефективність державного управління
- •1.9.1. Загальна соціальна ефективність державного управління
- •1.9.2. Ефективність організації і функціонування суб'єктів державного управління
- •1.9.3, Ефективність діяльності управлінських органів і посадових осіб
- •1.9.4. Економічна оцінка ефективності функціонування органу державної влади47
- •Запитання та завдання для самоконтролю
- •Частина 2. Система органів державної влади в україні Розділ 2.1. Конституційні засади побудови структур державного управління в україні
- •2.1.1. Конституція України про гілки влади в Україні
- •2.1.2. Верховна Рада та державне управління
- •2.1.3. Інститут Президента та державне управління
- •2.2.2. Управлінські зв'язки в системі органів виконавчої влади
- •Розділ 2.3. Центральні органи виконавчої влади: права, компетенція, функції
- •2.3.1. Кабінет Міністрів України: структура і компетенція
- •2.3.2. Міністерства України та їх повноваження
- •Кабінет Міністрів України
- •2.3.3. Державні комітети (державні служби) України та інші центральні органи виконавчої влади: їх статус, функції
- •2.4.2. Територіальні органи центральних органів виконавчої влади
- •Розділ 2.5. Місцеві державні адміністрації в системі державного управління
- •2.5.1. Основні завдання, правовий статус, компетенція місцевих державних адміністрацій
- •2.5.2. Повноваження місцевих державних адміністрацій
- •2.5.3. Відносини місцевих державних адміністрацій у системі вертикальних та горизонтальних зв'язків
- •2.5.4. Структура місцевих державних адміністрацій
- •Розділ 2.6. Місцеве самоврядування та його особлива роль у державному управлінні
- •2.6.1. Правовий статус органів місцевого самоврядування в системі державного управління
- •2.6.2. Система місцевого самоврядування в Україні
- •2.7.2. Концептуальні засади реформування місцевих органів влади та напрями регіональної політики
- •Управлінські ситуації та практичні завдання
- •Частина 3. Основи внутрішньої організації та менеджменту органів державної влади Розділ 3.1. Організаційна структура органу державної влади
- •3.1.1. Сутність та особливості організаційної структури органу державної влади
- •3.1.2. Підходи та методи побудови організаційних структур органу державної влади
- •Розділ 3.2. Внутрішня організація органу державної влади
- •3.2.1. Орган влади як об'єкт організації
- •3.2.2. Організація як процес і функція управління
- •Розділ 3.3. Менеджмент органу державної влади
- •3.3.1. Сутність і особливості менеджменту органу державної влади
- •Розділ 3.4. Стратегічне та ситуаційне управління
- •3.4.1. Стратегічне управління
- •3.4.2. Стратегічне управління та формування програми діяльності органу державної влади
- •3.4.3. Ситуаційне управління
- •Розділ 3.5. Функціональний аналіз та контролінг діяльності органу державної влади
- •3.5.1. Сутність функціонального аналізу діяльності органу державної влади та методика його проведення
- •3.5.2. Контролінг у діяльності органу державної влади
- •Розділ 3.6. Інформаційне та комунікаційне забезпечення внутрішньої організації органу державної влади
- •3.6.1. Інформаційне забезпечення внутрішньої організації органу державної влади
- •3.6.2. Комунікації та комунікаційний процес
- •Практикум
- •Словник
- •Література
- •01034, М. Київ-34, вул. Стрілецька, 28
- •Книготорговельним організаціям та оптовим покупцям звертатися за тел.: (044) 238-82-62, 234-80-43; факс: 238-82-68.
- •2 Під поняттям «спрямування і координація діяльності» пропонується розуміти надання таких повноважень міністерству, державному комітету щодо іншого органу виконавчої влади:
1.1.2. Категорія держава»
Розглядаючи сутність суспільного управління, неможливо обминути такий суспільний інститут, таку категорію як «держава».
Це той інститут, що супроводжує людство протягом майже усієї його історії та відіграє якнайважливішу роль у забезпеченні життєдіяльності людини і суспільства. Саме тому додільно розглянути те типове, що характеризує державу та її управлінську взаємодію із суспільством.
Держава розглядається як юридичний взаємозв'язок людей, які живуть на певній території. Вона належить усім її громадянам, а не тим, хто в той або інший момент очолює її органи влади. Тим самим держава не ототожнюється з державною владою і її апаратом. Владу можна відчужувати і протиставляти людям, але це не можна зробити з державою.
У демократичних правових державах народ вважається джерелом і носієм державності та володіє правом на зміну будь-якої влади і її конкретних осіб. Збереження і зміцнення держави є щонайпершою умовою забезпечення вільної і раціональної життєдіяльності відповідного співтовариства людей. І навпаки, її ослаблення і руйнування є втратою або обмеженням свободи та раціональності.
Держава є формою суспільства, за допомогою якої воно стає впорядкованим, сталим, і, як наслідок, розвивається.
Цим зумовлюється, що держава має спиратися на всі форми власності та обслуговувати всі соціальні прошарки населення. Тобто приватна власність не може бути єдиною формою власності в державі, а надання державних послуг не може бути елітарним.
Значення держави полягає в тому, що вона за допомогою (в тому числі) юридичних засобів надає рівні права, свободи та можливості для своїх громадян. Тим самим держава за напрямами своєї діяльності надає соціальні послуги всьому суспільству.
Держава має керуватися правовими нормами сама та запроваджувати принципи справедливості, гуманізму, правди і порядку.
Особливого значення набуває чіткий поділ влади по горизонталі та вертикалі, за якого ніхто б не міг узурпувати владу, що належить всім громадянам спільно, а не комусь окремо. У цьому аспекті призначення держави полягає в тому, щоб забезпечити правове регулювання суспільних процесів і необхідний людям режим законності.
Держава становить собою механізм віддзерісалеппя та забезпечення спільних для всіх, інтегрованих потреб, інтересів і цілей життєдіяльності людей, які мають єдине громадянство. У зв'язку з цим держава виступає механізмом збереження та розвитку цілісності, організованості й упорядкованості суспільства.
З урахуванням останнього доцільно зазначити відмінність, специфіку і взаємодоповнення понять «демократія» і «лібералізм». Лібералізм співвідноситься з індивідами, окремими людьми, з їх персональною самореалізацією і здійснюється в рамках громадянського суспільства. А відповідно, творча реалізація ідей і практики лібералізму не можлива без і поза сильною демократичною державою.
Більшість країн, що вступили або вступають на шлях інформаційного розвитку суспільства, стикаються з проблемами, що вирішуються за наявності високого рівня розвитку державного управління.
Сучасні проблеми глобалізації та інші чинники планетарної життєдіяльності людини вимагають застосування системної методології пізнання і практики, забезпечення цілісності та узгодженості інтеграційних процесів у суспільстві. Можна умовно виокремити два рівні регуляції суспільних процесів, а саме: приватний — праця на рівні умов громадянського суспільства, де, власне кажучи, і відбувається самореалізація індивідуума (підприємництво, вільний обмін результатами діяльності); публічний (державно-правовий), за допомогою якого підтримуються цілісність і гармонійність суспільства, а також взаємовигідна міждержавна кооперація. Важливо не тільки сприяти, а й забезпечувати їх взаємодію в інтересах як суспільства загалом, так і окремої людини.