2.1. Визначення аналізу політики

Існує багато визначень аналізу політики. Одне з них таке: аналіз політики — це вивчення того, що робить держава, чому і з якими наслідками. Іншими словами, аналіз політики є інстру­ментом для відповіді на певні основні питання освітньої політи­ки. Аналіз політики можна застосовувати до однієї або всіх ста­дій процесу розробки політики. Кенвей (1990) у роботі «Стать та освітня політика: поклик до нових напрямів» стверджує, що починати думати про аналіз політики краще з питань «що», «як» і «чому»? Для початку можна поставити такі стандартні запи­тання:

• Який існує загальний підхід до освіти?

• В який спосіб організовано програми, навчальний процес і адміністративні структури?

• Які існують кадровий порядок, управління та адміністру­вання?

Наступні запитання можуть бути більш специфічними;

• Чому було прийнято таку політику і на чиїх умовах?

• На якій підставі цей вибір було обгрунтовано і в інтересах кого?

• Чому ця проблема стоїть на порядку денному в цей час?

• Які наслідки впровадження цієї політики? Щоб знайти відповіді на ці та інші подібні запитання, аналі­тики мають використовувати такі інструменти:

• теоретичні та статистичні дослідження;

• освітній моніторинг; аналіз і прогнози щодо існуючих тен­денцій;

« консультації та оцінку політичних рішень;

• створення і впровадження програм та проектів.

12,

² Кетгау, і. (1990) Оепйег аші Егіисайоп Роїісу: А Саіі Гог Мето Оігеейош. Оее-1оп§:Пеакіп Шіуегеііу Ргеяв.

34

Розділ 2. Аналіз освітньої політики

Існує багато різних моделей і схем аналізу політики. Якщо аналіз відбувається на стадії обговорення можливих варіантів політики, часто застосовують таку схему з восьми кроків:

1. Визначення об'єкта аналізу.

2. Збір відповідних фактів і даних.

3. Визначення загальних тенденцій і напрямів.

4. Формулювання політичних альтернатив.

5. Вибір критеріїв для обдуманого прийняття політичних рі­шень.

6. Передбачення можливих наслідків для кожної з альтерна­тив.

7. Оцінювання всіх «за» і «проти».

8. Вибір найпридатнішої опції.

Незалежні групи дослідників, центри аналізу політики, між­народні агенції видають політичні документи, в яких аналізують конкретні політичні ініціативи або загальні тенденції розвитку національної політики.

, 2.2. Процес формування освітньої політики 2. 2.1. Цикл освітньої політики

Ваді Хаддад (1995)¹³ у своїй роботі «Процес планування осві­тньої політики» визначає шість фаз циклу політики (схема 1).

Схема 1. Шість фаз циклу політики

Аналіз існуючої ситуації

ч

(Створення варіантів політики ^^ Оцінювання варіантів політики \ Адаптація політичного рішення І злітичне планування і впровадження І Оцінювання впливу політики —"^

¹³ \Уас1і Надсіли еі.аі. (1995). Едисайоп роїісу Р1агшш§ Ргосезз: ап аррііед &ате-. Рагів: ІМЕЗСО, Іпіегпаїіопаї ІпвйШіе Гог Едисайопаї Ріагтіпе (ПЕР). ,

35

Іванюк І. В. Освітня політика

Посилаючись до розвитку політики як до циклічного проце­су, треба визначити принаймні три речі:

• політика має постійно оцінюватися та вдосконалюватись (див. стрілку з фази 6 до фази 1);

• політика не повинна тривати вічно, оскільки аналіз існу­ючої ситуації змінюється (фаза 1), опції політики змінюються (фаза 2) і т. д.

« політику не можна формувати «за ніч» або «за столом»: це процес, який охоплює 6 різних фаз і багато зацікавлених сторін.

Професор Педагогічного Коледжу Колумбійського Універси­тету (США) Гіта Стайнер-Хамсі пропонує розглянути ці шість фаз на гіпотетичному прикладі «Розробка політики збереження професії вчителя в Монголії»'⁴ (попередження: пам'ятайте, що ми не надаємо ні необхідних даних /статистику /обгрунтування, ні деталей планування).

Фаза 1. Аналіз існуючої ситуації

Аналіз існуючої ситуації (Фаза 1 циклу політики) має охоп­лювати:

А) опис ситуації: у чому «проблема»? (наведіть статистичні дані).

Б) проведення аналізу поточної ситуації: які фактори спричи­нили «проблему»?

В) пояснення важливості розв'язання проблеми: який вплив має проблема на освітній сектор та інші аспекти суспіль­ства?

Отже, ми отримали таку картину.

А) Ситуація /«проблема». Освітній сектор Монголії зіткнувся з проблемою (з початку 90-х років XX ст.) звільнення вчителів у віддалених сільських школах. Це означає: вчителі або переїжджа­ють до міст, або перестають працювати вчителями.

Б) Аналіз поточної ситуації. Такі зміни з початку 90-х XX ст. зумовили внутрішній міграційний та урбанізаційний процеси в Монголії і породили проблему збереження професії вчителя: • скасування чіткого регулювання місця проживання;

¹⁴ ЗІеіпег-КЬатїі еі аі. (2002). Мі§гаІіоп аші Е&ісагіоп іп Моп§о1іа (ІКЕХ К.е-зеагсЬ Ргоро§а1).

36

Розділ 2. Аналіз освітньої політики

• труднощі із зобов'язанням випускників педагогічних на­вчальних закладів працювати за спеціальністю (відпрацювати принаймні 3 роки у сільській місцевості);

• низька зарплата вчителів, зниження престижності та більш прибуткова альтернативна робота у приватному секторі;

« відмінності у життєвому рівні у місті й селі (проблеми з транспортом, соціальними послугами, енерго- і тешгозабезпечен-ням, забезпеченням сіл товарами) та ін.

В) Необхідність розв 'язання проблеми. Проблема звільнення вчителів у віддалених сільських місцевостях впливає на доступ до освіти в Монголії та ії якість. Наприклад: закриття сільських шкіл через брак учнів, переповнення міських шкіл, значне збіль­шення кількості учнів, що залишають сільські школи.

Фаза 2. Створення варіантів політики

Завдання для Фази 2 циклу політики:

• провести дослідження: опитати осіб, що обіймають важ­ливі посади в Монголії, з приводу можливих розв'язань пробле­ми;

« ознайомитися і порівняти проблему звільнення вчителів в інших країнах (наприклад, в інших постсоціалістичних країнах Центральної Азії);

• знайти та розробити рішення разом з місцевими експер­тами і практиками;

• подати список можливих, рішень/варіантів політики. Запропонований перелік варіантів політики/рішень для Мон­голії:

А) Створити стимули

• матеріальні стимули (наприклад, підвищити зарплату вчи­телям у віддалених сільських місцевостях, забезпечити безкош­товне опалювання /харчування /житло, безкоштовне навчання дітей учителів в університетах);

• нематеріальні стимули (наприклад, залучення до участі у проектах, постійний професійний розвиток);

• запровадити винагороди (наприклад, звання, публічне ого­лошення досягнень учителя, підвищення зарплати).

Б) Підсилити професіональне самовизначення вчителів

37

Іванюк І. В. Освітня політика

• виробити стратегію програми допомоги, наприклад, засну­вати позашкільні «Вчительські клуби» для учнів 1—8-х класів (подібно до «Політичних клубів», «Дебатних клубів», які вже існують);

• реформувати освіту вчителів у сільській місцевості, запрова­дивши початкові вчительські курси в старших класах (9—10 клас) і скоротити навчання до 3-х років (на даний час 4 роки, 10 + 4);

• реформувати освіту вчителів, розділивши бакалавра педа­гогічних наук і бакалавра гуманітарних наук. Це означає: скасу­вати подвійні ступені (на даний час - учитель і юрист, учитель і перекладач та ін.);

• удосконалити практичний досвід у процесі навчання; « забезпечити послуги для молодих учителів у сільських школах.

В) Кваліфікувати «пара-вчителів» нарівні початкової школи

• виділяти пара-вчителів у сільських школах [поточна квалі­фікація: 10 + 0] у наданні ступеня, у програмі неперервного про­фесійного розвитку шляхом дистанційної освіти. Г) Посилити вимоги

« гарантувати, що студенти, які навчаються державним кош­том, повинні відпрацювати за спеціальністю (3 роки у сільській місцевості).

Г) Відновити і підвищити соціальну функцію шкіл

• трансформувати школи у громадські центри, які будуть ви­конувати культурні (місцевий музей, бібліотека, кіно/відео), оздоровчі та Інформаційні функції для всієї громади.

Д) Поліпшити умови навчання і викладання

• відновити школи і гуртожитки;

« поліпшити умови навчання і викладання (забезпечення, підручники та ін.).

Е) Неосвітні варіанти політики

• забезпечити якісну законодавчу структуру та оприлюднити

її;

• поліпшити інфраструктуру в сільській місцевості (транс­порт).

38

Розділ 2. Аналіз ос»тньоіполіт_Піки

Фаза 3. Оцінювання варіантів освітньої політики

Завдання Фази 3:

А) розробити критерії оцінювання (індикатори) у співпрщці ₃ місцевими експертами та зацікавленими сторонами;

Б) провести додаткове дослідження (наприклад, визначити %^р-тість індивідуальних варіантів політики, розробити пробний п^ц_ан впровадження), щоб адекватно оцінити ваші варіанти політики;

В) використати критерії для оцінювання 15 варіантів пол^_Ти. ки або 7 галузей політики (І-УП): оцінити цінність варіантів ц_о_ літики відповідно до критеріїв.

У нашому прикладі ми будемо використовувати такі ш^_Сть критеріїв оцінювання:

1) громадська/політична підтримка;

2) рентабельність;

3) можливість місцевих ресурсів;

4) продуктивність (короткострокова);

5) ефективність;

6) фінансова стабільність.

У табл. З подано підрахунок варіантів освітньої пшіт_ики (1 = реально, 5 = нереально), а в табл. 4 - оцінювання ваних варіантів політики.

Підрахунок варіантів освітньої політики

	І	п	ш	IV	V-	VI	^Т
	Ство-	Підси-	Ви-	Поси-	Зміни-	По-	Не-
	рити	лити	зна-	лити	ти	ліп-	ос^іт-
	сти-	само-	чити	вимоги	функ-	шити	%
	мули	визна-	«пара-		ції	умови	поді-
		ченість	вчи-		школи		лка
			телів»
Громадська/полі-	3	5	4	5	1	1	1
тична підтримка
Рентабельність	1	2	1	1	3	4	— 1~_
Можливість міс-	1	4	2	4	2	1	^
цевих ресурсів
Продуктивність	1	4	_ 2	1	2	1	_4_^
Ефективність	1	1	1	5	1	3	__4 _
Фінансова	4	3	1	4	4	4	з
стабільність

39

Іванюк І. В. Освітня політика

Оцінювання запропонованих варіантів політики

Таблиця 4

Варіанти політики	Загальна оцінка	Результат
І. Створити стимули	11	Виконати
II. Підсилити професійну самови-значеність учителів	19	Вилучити
III. Визначити «Пара-вчителів»	11	Виконати
IV. Посилити вимоги	20	Вилучити
V. Поліпшити та підвищити соці­альні функції	13	Виконати
VI. Поліпшити умови викладання та навчання	14	Відкласти
VII. Неосвітні варіанти політики	15	Відкласти

Фаза 4. Адаптація рішень політики

Політика має бути:

• більше, ніж зафіксоване на папері бачення керівництва або експертів/осіб;

• переглянута і затверджена всіма зацікавленими сторона­ми/партнерами в освіті (асоціаціями вчителів, батьків, політични­ми партіями/об'єднаннями, церквами, донорами);

• базуватися на детальному дослідженні, конкретних даних і ґрунтовному аналізі поточної ситуації.

В іншому разі замість того, щоб бути впровадженою, вона за­лишиться у когось на поличці.

Фаза 5. Планування і впровадження політики

Ця фаза охошіює:

• розробку чітких завдань/результатів політики, індикаторів і плану оцінювання;

• план впровадження політики з визначенням термінів;

• кошторис і бюджет;

• план залучення осіб, план співпраці з іншими організа­ціями;

• пілотне впровадження у декількох місцях; « оцінювання пілотної фази, поліпшення впровадження та розширене впровадження.

40

Ртділ 2. Аналіз освітньої політики

(>с пОІІиму увагу треба приділити відповідності терміна «полі-Іний». V Ошитьох мовах цей термін має двояке значення, що мо-*р мри шести до непорозумінь і плутанини. У Монголії, напри-МІІИ.ІІ, іІ-ІІуг щонайменше два значення терміна «політика». Одне, нІІЙппІІІнрсміІІІс • «національна програма» (ипЛезпіі МІоіоІЬог) і /І|»уІ р «директива» (сИі£ІеІ МюдииІеКН МІоіоІЬог).

ПІнІіопипьІиІ програма видасться для того, щоб інформувати н|иі ІІрпІпсІшн уряду діяти у відповідному напрямі. Вона спрямо-йІІІІІІ ми міжнародних донорів. Якщо немає фінансування, її при-ІІминІоІ ц, І ІІщіомальна програма є дуже широкою та абстрактною-

Іін/нікппині це накази міністерства про впровадження освіт-мі піп шиї. Вона спрямована на адміністративний і викла-І'шІІІд, <: дуже детальною і конкретною.

ІнноІІи міжнародні донори неправильно розуміють монголь-ІІІнчсими політики і звинувачують представників влади Мон-v шнучоиі до «двозначної розмови»: вимагання чогось від міиншріїлшіх донорів (наприклад, національної програми), чого «Іній пініти не робили. Досвід минулих років засвідчує, що необ-«І/ІІІн нрйхІІнуІІІІти відмінність у значенні терміна «політика».

І ііід ІІІк'ож зазначити, що політика без планування - як риба йрі події Цс означає, що політику буде швидко поховано без мінимо плішу нпровадження, бюджету і конкретних угод, міжна-|нійінм і ІІІщіональних партнерів.

Фн ні о. Оцінка впливу політики

Нк Інн.ки політику впроваджено, її необхідно постійно пере-оцінювати й на основі оцінювання вдосконалювати. В мнішдкнх ситуація/ «проблема» може змінитись. У такому

ии попторно починаєте цикл політики (поверніться до Фа-Ін 1)1 Іти І орно оцінюєте ситуацію.

ІІйІпго урядів, міжнародних організацій і на)тсових центрів рІмроПини нласну «філософію розвитку політики». Відповідно іі|ипіі>ґ ро-Іробки освітньої політики вони бачать трохи інакше, ІІІ* шіфоііомоішна ЮНЕСКО 6-фазова модель, подана на схемі 1. МІмІрикІІид, цикл політики, запропонований урядом Квінсленд (Австралія), охоплює:

• визначсння проблеми;

• аналіз політики

41

Іванюк І, В. Освітня політика ^^>ш^

« інструменти політики;

• консультацію;

• координацію;

• рішення;

[" * впровадження;

11 • оцінювання.