1. 4. Пріоритети освітньої політики

Існує три пріоритети, які певною мірою описані в національ­ний політичних документах кожної країни: якість, ефективність, рівність

Іванюк І. В. Освітня політика ^!і'^>м

Якість — це одна з основних проблем сучасної освітньої полі­тики. Як визначити якість? Як забезпечити якісну освіту? Як про­водити моніторинг, оцінювати та вимірювати якість? Які є інди­катори якості? Ці та інші питання ставляться з метою кращого розуміння якісного виміру в сучасній освіті. Реформи підвищення конкурентоспроможності та інші практичні політичні кроки роб­ляться для розв'язання проблеми якості. Ця проблема досить нова для країн Центральної та Східної Європи. До повалення берлін­ського муру вважалося, що соціалістична система за своєю при­родою забезпечує кращу якість освіти порівняно з рештою світу.

Ефективність — ще один важливий пріоритет. Сучасні освіт­ні системи стають дедалі дорожчими. Яким чином інвестиції по­вертаються? Звідки вони повинні надходити? Яке оптимальне співвідношення між державними, приватними інвестиціями і вкладеннями користувачів? Які існують шляхи підвищення ефек­тивності освіти? У країнах Центральної та Східної Європи, де економічні труднощі перехідного періоду обмежують можливість вкладень в освіту з боку держави, ці питання надзвичайно важли­ві. Питання ефективності, як правило, — серед основних мотивів виправдання фінансових реформ.

Реформатори освіти завжди переймалися питаннями рівності та соціальної справедливості. Соціальна інтеграція вважається однією з основних цілей освіти. Як забезпечити рівні умови для всіх дітей на початку навчання? Як підтримувати учнів з груп «ризику» впродовж усього періоду навчання? Які існують можли­вості «другого шансу» для тих, хто кинув школу? Як піклуватися про дітей з особливими потребами? Як інтегрувати національні меншини та іммігрантів? Як забезпечити доступ до вищої і про­фесійної освіти для безробітних, військових, ув'язнених? У ко­лишній соціалістичній системі освіти вважалося, що не існує проблеми рівності, хоча насправді це було не завжди так. Однак, коли почалися соціальні та економічні зміни, зростаюча соціаль­на нерівність породила нові проблеми у країнах Центральної та Східної Європи.

Пріоритети визначені у багатьох політичних документах і різ­ними способами. Іноді вони викладені у формі великих завдань, найважливіших для певної країни або регіону. Як приклад мож­на навести освітню політику Європейського Союзу. На основі

20

Розділ 1. Основи освітньої політики

пропозицій Європейської Комісії та внесків країн-членів у 2001 році Рада прийняла «Звіт про конкретні майбутні завдання освіт­ніх систем». Фактично - це перший документ, який визначає кон­кретний загальний підхід до національної освітньої політики в контексті Європейського Союзу на основі трьох завдань:

• підвищення якості та ефективності систем виховання і на­вчання у Європейському Союзі;

• зробити освіту впродовж життя доступною для всіх;

« зробити наші системи освіти більшою мірою спрямованими назовні, на навколишній світ.

Іншим прикладом можуть бути національні пріоритети систе­ми освіти Литви. У 1998 році, після закінчення першої стадії на­ціональних реформ, Міністерство освіти і науки Республіки Лит­ва розробило нові орієнтири освітньої політики і визначило три пріоритети для наступної стадії реформ:

• модернізація навчання та викладання і підвищення якості освіти;

» поліпшення соціальних і педагогічних умов навчання та викладання;

« гармонізація системи освіти.

Радо (2001)⁷ у своїй роботі «Перехід в освіті» окреслює такі політичні питання, які повинні визначити основні напрями освіт­нього перехідного періоду в країнах Центральної та Східної Єв­ропи:

1. Децентралізація та лібералізація.

2. Перевизначення якості в освіті.

3. Зміцнення зв'язків із ринком праці.

4. Підвищення ефективності використання коштів.

5. Рівність в освіті.

Світовий Банк (2000)⁸ у статті «Приховані зміни в системах освіти в перехідних економіках» визначає цілі освіти для постко­муністичних країн в Європі та Центральній Азії:

• Зблокування систем освіти з ринковими економіками та відкритими суспільствами.

Яадо, Р. (2001) Тгагшііоп іп Шисайоп. Вшіарезі: Ореп Зосіеіу Ішй&гіе. ⁸ \¥огМ ВаІЛ (2000) НШеп СЬа!1еп§е8 Ю Шисайоп Зукіетз іп Тгашііїоп Есопо-шіе8. \Уа«Ьіп8Іоп, О.С.: ШогМ Ваі*.

21

Іванюк І. В. Освітня політика

• Подолання бідності завдяки підвищенню справедливості в освіті.

• Фінансування для якості та справедливості.

• Більш ефективне використання ресурсів.

• Удосконалення управління, підзвітності сектора. ' Підсумовуючи цей короткий огляд, ми вважаємо, що при­наймні є п'ять найважливіших пріоритетів для розвитку освіти ' країн Центральної та Східної Європи: децентралізація, якість, зв'язок з ринком праці, ефективність і дієвість, рівність.