4.9. Стратегії подолання конфліктів під час реформування освіти

У реальному житті реформи не завжди відбуваються так, як описано у теоретичних моделях. Вони стикаються з непередбаче­ними труднощами, неочікуваними поворотами, спричиняють незначні та серйозні конфлікти між основними зацікавленими групами. Які стратегії застосовують реформатори, коли стика­ються із запереченнями та різними думками? Тангеруд (1987)⁴⁶ у праці «Розробка політики в плюралістичних і децентралізованих країнах» описує найбільш поширені стратегії.

Стратегія «золотої середини». Коли ініціюються системні зміни, певні сфери реформи не задовольняють різні зацікавлені групи, які переходять в опозицію до них. У відповідь на зростаю­че невдоволення стратегію реформи переглядають, і зміни вно­сять там, де існує найменше конфліктів.

Стратегія делегування. Розв'язання певних конфліктів може бути тривалим і потребувати багато часу. З метою уникнення зайвого напруження центральна влада делегує право розв'язання конфліктів регіональним і місцевим освітнім управлінням.

Харизматична стратегія. Реформатори можуть звертатися безпосередньо до громади, описувати позитивні аспекти рефор­ми, намагаючись вплинути на людей. Інший шлях використання

⁴⁵ Е1І84гот, Р.Е. (1984) Веуоші Ог^апігайоп Пеуеіортепї: Оийіпев оГ а Рагїісіра-ііуе 8еК>Ке§епегаІіуе Мехіеі о£СЬап§е. ІЛп1соріп§: Ілп1соріп§ итуетіу.

⁴⁶ Тап§еш1, Н. (1987) ТЬе Оеуеіортепі оГРоІісу іп Ріигаїізйс апгі ОесеШгаІігегі Зосіеіїез. Іп: НорИпз, ІЗ. (есі) Ітргоуіп§ ІЬе Оиаіііу о? 8сЬоо1ш§. Іллідоп: Раїтег

РГЄ88, 137-141 р.

Іванюк І. В. Освітня політика

харизматичної стратегії - створення зразкових центрів, які мо­жуть слугувати позитивними прикладами запланованих реформ.

Стратегія прямого застосування влади. Навіть у найбільш плюралістичних суспільствах з децентралізованими системами освіти центральний уряд має достатньо влади для впливу на вчи­телів і директорів шкіл, на місцеві управління освіти шляхом застосування адміністративних, правових та інших заходів.

Кожна з цих стратегій має певні недоліки. Наприклад, стра­тегія «золотої середини» може трансформувати початкові сис­темні реформи у набір фрагментарних «косметичних» поправок. Стратегія делегування - сприяти накопиченню нерозв'язаних проблем на регіональному та місцевому рівнях. Харизматична стратегія означає можливість маніпулювання, а стратегія пря­мого застосування сили може спровокувати небажання та опір і, отже, зменшує можливість підтримки системних реформ насе­ленням.

4.10. Парадокси освітніх реформ

Нелінійність освітніх змін часто спричиняють непередбачені, а іноді й парадоксальні наслідки. Освітні реформи можуть мати контроверсійні наслідки, яких не передбачали реформатори. Сте-фі та Інгліш (1995)⁴⁷ у праці «Радикально законодавче оформлена реформа школи в СІЛА: дослідження в Чикаго та Кентуккі» на­водять найбільш поширені парадокси освітніх реформ:

» освітні реформи, які були націлені на децентралізацію осві­ти, потребують централізації влади для їх реалізації й у результа­ті призводять до ще більшої централізації системи;

• освітні реформи, що зосереджуються на системах управ­ління і регулювання, можуть мати мало спільного з поліпшенням стану освіти;

• занадто раціональні підходи до реформ зазвичай посилю­ють бюрократію, замість сприяння дебюрократизації освітніх систем;

Розділ 4. Освітні зміни, реформи та інновації

• хоча на початку реформатори можуть мати альтруїстичні почуття, у підсумку вони отримують найбільшу вигоду від ре­форм, які захищають;

• час від часу освітні реформи стають ареною боротьби за владу між різними зацікавленими групами.

(ваток І. В. Освітня політика _|д

МІ

^ Розділ 5. Міжнародний розвиток £ освітньої політики

;**

тг