Кам’янець-Подільський коледж культури і мистецтв
Циклова комісія культурологічних дисциплін
КУРСОВА РОБОТА
з народознавства
на тему «Оборонні споруди Поділля»
Студента ІІ курсу 223 групи
напряму підготовки 0201 «»
спеціалізація «Народні Інструменти»
Стояновський А.А.
Керівник викладач
Яворницька Н.О.
Національна шкала ______________
Члени комісій
_______________ ___________________
(підпис) (Прізвище а ініціали)
_______________ ___________________
(підпис) (Прізвище а ініціали)
_______________ ___________________
(підпис) (Прізвище а ініціали)
м. Кам’янець-Подільський – 2014 рік
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………….3
Розділ 1. Оборонні споруди Поділля …………………………
Оборонні храми Подільської Тернопільщини…………
Захисні споруди Хмельниччини……………………
Хотинський Замок…………………………….
Розділ 2. Оборонні пам’ятки міста Кам’янця-Подільського…………………
2.1. Замок Стара Фортеця………………………………………………….
2.2. Вітряна Брама…………………………………………………………..
2.3 Руська Брама………………………………….
2.4. Польська Брама……………………………………………………….
Розділ 3..........................................................................................................
Висновок……………………………………………………………………….
Список використаних джерел………………………………………………
Додатки………………………………………………………………………...
ВСТУП
Культура Поділля своїми коріннями сягає вікових пластів історії: 300-150 тисяч років тому, 200-літнього періоду входження краю до Давньоруської Держави, а також культури Галицької Русі Володимиро-Галицького князівства, послідуючих сторінок історії.
Серед давньоруських історичних культурних центрів виділяються найстарші в Україні міста: Бакота, Кам’янець, Полонне, Ушиця, Каліус, Ізяслав та інші. Через край проходив як життєдайний торговий шлях між Сходом і Заходом а також страшний Чорний шлях татаро-монгольської навали.Тут збережено пам’ятки світового значення – Кам’янець-Подільський заповідник із його Старою Фортецею, замки Сангушів в Ізяславі, Меджибізьку фортецю, Хотинська Фортеця, Свято-Успенська Почаївська лавра, древній Скалатський замок. На згадку про героїчні минулі часи залишилося на Україні багато замків та фортець. Їх будували для того, щоб захистити українців та українські землі від постійних зазіхань сусідніх держав. Довгий час замки були надійною обороною в боротьбі проти завойовників. Майже кожне місто України було оточене потужними фортечними мурами, на захисті яких стояли мужні вояки. Більшість замків та фортець не збереглося до нашого часу,багато з них лежать в руїнах, але й багато залишилося. Всі вони зберігають у своїх стінах історію нашої Батьківщини, імена її славних героїв.
Кожне місто Західної України може похвалитися значним обсягом культурних цінностей. Тут ви знайдете неповторні замки і церкви, палаци і музеї; у багатьох містах мало не кожна будівля є пам’ятником архітектури витончені форми якого зберегли заворожуюче дихання могутньої минувшини.
З кінця XIV ст. наймогутніші магнатські резиденції й одночасно найхарактерніші зразки резиденційної середньовічної середньовічної архітектури поставали на території Поділля. Вони насамперед набували вигляду замків, які здебільшого включали систему стін з вежами та житловими приміщеннями як для власника та його родини, так і для гарнізону.
Актуальність дослідження: всім хто любить свою батьківщину, мають знати і пам’ятати про архітектурні пам’ятки нашого краю.
Мета курсової роботи: полягає в тому, щоб розкрити інтерес до архітектурної спадщини українського народу, викликати повагу до предків та навколишнього світу.
Завдання курсової роботи:
Розкрити архітектурну спадщину Поділля
Дослідити особливості замків, храмів та фортець Поділля
Охарактеризувати архітектуру Поділля
Об’єктом курсової роботи є: Оборонні споруди Поділля
Предметом курсової роботи є: Фортеці, замки, храми Поділля
Практичне значення роботи: Можливість використовувати наданий матеріал при проведенні лекцій та семінарських занять у навчальних закладах, а також при проведенні екскурсій по рідному краю.
Структура роботи: вступ, розділ 1, розділ 2, висновки, список використаних джерел, додатки.
Розділ 1. Оборонні споруди Поділля
Поділля у давніх джерелах згадується як Пониззя (перша згадка походить з 1226р.). Назва «Поділля» вперш зустрічається в документах XIV ст.. у зв’язку з битвою на Синіх Водах. Воно охоплює сучасні Вінницьку, частину Тернопільської і Хмельницьку області.
Небезпека з боку турецької експансії та татарських навал загрожувала передовсім західній частині Поділля. Саме тут сформувалися найщільніша мережа оборонних фортець, які стояли на шляху ворожих полчищ. Ця мережа замків доповнювалась спорудами оборонного значення: монастирями, костелами, синагогами, церквами. Загалом на території Західного Поділля нараховується близько 500 середньовічних фортифікаційних споруд: замків, фортець, оборонних церков, монастирів, костелів.
Одними із перших дослідників оборонної архітектури були А. Чоловський та Б. Януш, які ще у 1926 році видали монографію про пам’ятки Тернопільщини. Також присвятив їм увагу у своїх працях Г. Логвин. Саме їхні дослідження стали основою для наступних.[]
Оборонні храми Подільської Тернопільщини
Тернопільська область зворушлива своєю неповторною красою та спокоєм, який вона дарує кожному подорожньому. Комфортні кліматичні умови цього регіону сприяли його заселенню з глибокої давнини. На туристичних стежках краю можна зустріти масу природних пам’яток.
На Тернопільщині зосереджено найбільшу серед інших областей України кількість замків, що збереглася до сьогодення , - близько 40. У містах та селах області також збереглося багато інших архітектурних шедеврів. Найпривабливішими є такі міста та села: Кременець(замок XII-XVII ст.); Борщів (костьол 1763 р., розміщений на території колишнього замку); Чортків (Замок Потоцьких 1619 р.); Бережани(замок 1554р., споруда італійських майстрів за новоголландською системою, розробленою Г. Л. Бопланом, найвизначніший твір оборонної архітектури України епохи ренесансу); та інші.
Також існує багато оборонних храмів на Тернопільщині: Церква XV-XVI ст. (урочище Монастирок під Бучачем), Спасо-Преображенська Церква 1600 року (с. Залужжя Збразького району), Онуфрївська церква другої половини XVI ст.
Кременецький Замок (XII-XVII ст.) із своїми селами своїй дружині Боні Сфорца (Додаток 1), на честь якої названа замкова гора, подарував польський король Сигізмунд І.Королева Бона, яка володіла замком у 1536-1556 рр., істотно укріпила замок – на горі були споруджені князівські палати, приміщення для гарнізону, гауптвахта, продовольчі та порохові склади, арсенал. До замку вели два заїзди, над якими височіли вежі. На території фортеці викопали колодязь. На мурах стояли численні гармати. Протягом кількох століть ніхто не зміг здобути неприступну твердиню. Це вдалося козакам Максима Кривоноса восени 1648 року. Шість тижнів тривала облога замку, яким тоді володів польський гарнізон. За допомогою місцевого ополчення 10-тисячний загін М. Кривоноса штурмом здобув твердиню. Від тоді замок більше не відбудовували.
Руїни замку (Додаток 2) королеви Бони складають головну визначну пам’ятку Кременця. Величезна конусоподібна гора з руїнами замку, що красиво виділяються на вершині, панує над містом. З гори видно як на долоні все місто Кременець з його храмами та іншими будівлями.
Місто Скалат
Древній Скалатський Замок (Додаток 3) дрімає нам мальовничим ставком. Ця фортеця з 1630 року є унікальним об’єктом Поділля. Споруда яку можна оглянути сьогодні, - далеко не первісний замок. Його зіпсували багатьма пізнішими відбудовами та реставраціями, під час кожної з яких до фортеці додавали щось нехарактерне, випадкове. Замок спланований у формі неправильного чотирикутника. Найдовша, північна, стіна мала довжину 92 метри, південна і західна – по 72 метри, а східна – майже 63 метри. Усі стіни впиралися у наріжні п’ятибічні вежі. Цей оборонний комплекс мав добре продуману систему допоміжних фортифікацій із використанням природних факторів: багна, трясовини. Можливо, була й суцільна вода із загатою. Принаймні про тутешній ставок, яким володів костьол, є письмові згадки від 1728 року, коли місцеві жителі, мабуть, на протидію католицькій експансії, розкопали греблю. До східного муру в середині фортеці прилягав палац, в якому мешкала панська родина. На його місці, після спустошення в пізніші часи, вимурували інший, набагато гірший і бідніший, з «партеровими» ярусами. До протилежної обводової стіни прилягав комплекс приміщень господарського призначення. Замок був розрахований на утримання та забезпечення бойової діяльності гарнізону.
Скалатська фортеця (Додаток 4) постійно розділяла лиху долю, що випадала оборонні споруди краю. На початку весни 1648 року загони повстанців і місцевої бідноти оволоділи замком. Не витримала фортеця і натиску військ Богдана Хмельницького в 1651 році. Наслідком цих подій було цілковите спустошення. Та ще більшого знищення зазнав замок у 1672 році, коли турецько-татарські орди вкотре напали на Поділля, Волинь, Галичину. На кам’яному чолі старої твердині залишила свої щербаті позначки і Перша світова війна.
Спасо-Преображенська Церква 1600 року
(с. Залужжя Збаразького р-ну Тернопільської обл.)
Спасо-преображенська Церква (Додаток 5) збудована в надзвичайно мальовничій місцевості на високому, вкритому лісом мисі. Її добре видно від Старозбаразького замчища за 1,5 - 2 км на північний схід.
Як свідчить напис на білокам'яній плиті, вмурованій над одвірками південного фасаду, церкву збудував брацлавський воєвода Іван Збаразький?1600 року "на місці старожитнього монастиря", поширених на Поділлі з ХІV сторіччя. Їхнє розпланування архаїчне. Така структура культових будівель на Поділлі відома з першої чверті ХVІ сторіччя.
Архітектура церкви (Додаток 6) становить великий інтерес. До прямокутної, наближеної в плані до квадрата нави, перекритої коробовим склепінням з розпалубками, прилягають п'ятигранна апсида і притвор, що також мають склепінчасті перекриття. Наву відділяє від апсиди аркада кам'яної вівтарної огорожі. З притвором нава сполучається аркою. Вікна нави невеликі, видовженої форми, з лучковими перемичками, широкими лутками зовні і всередині. Завдяки їхнім невеликим розмірам нава напівзатемнена.
Спасо-Преображенська церква являє собою тип оборонних храмів, який склався в умовах постійної загрози турецьких і татарських нападів на Поділля.
ОНУФРІЇВСЬКА ЦЕРКВА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХVІ СТОЛІТТЯ
(смт Гусятин Тернопільської обл.)
Ця церква (Додаток 7) належить до типу триконхових оборонних подільських храмів без бані над навою і мурованою оборонною вежею-дзвіницею над бабинцем, що було їхньою відмітною рисою. Збудована в другій половині ХVІ сторіччя, коли сформувалася оборонна система середньовічного міста, до якої входили замок і синагога. Разом з церквою вони утворювали укріплений трикутник з ратушною площею всередині.
Головний обсяг церкви (Додаток 8) св. Онуфрія – прямокутна нава, перекрита коробовим склепінням з розпалубками. До неї зі сходу, півдня і півночі прилягають видовжені, заокруглені в плані обсяги, перекриті конхами. Вікна вузькі, розміщені високо. Товщина стін - 1,9 - 2,2 м. Бабинець великий, майже квадратовий у плані. Його перший ярус перекритий коробовим склепінням з розпалубками, без вікон. Другий ярус, до якого ведуть середстінні сходи, має вікна. Горішній бойовий ярус не зберігся. Очевидно, він являв собою дерев'яну галерею по периметру вежі.
Для Онуфріївської церкви характерні компактність обсягу, лаконізм і виразність архітектурних форм, відсутність декоративного оздоблення. Деякі історики вважають, що за першовзір таких храмів правили румунські оборонні церкви з вежами-дзвіницями, що постали в ХІV-ХV сторіччях.