4.Екстатичність музичних образів сонати
Заглиблюючись у творчу лабораторію Ч. Айвза, не можна не відзначити переважання філософського поняття “екстазу”, дослідження якого допомагає виявити новий ракурс вивчення композиторської спадщини. Наше завдання полягає у виявленні “шляху екстазу” як “показника” філософського здобуття Істини і Абсолюту. Етимологія слова “екстаз” походить від грецького, що означає “вихід з рівноваги”, “зсув”, “вихід”. Говорити про визначення “екстазу” як такого – дуже складно, оскільки явище є дуже давнє, як є давніми людські почуття, а саме – страх, радість, гнів, насолода тощо. Перші згадки про екстаз ми знаходимо в античності, зокрема, у філософів Давньої Греції. Попервах воно навіть означало перехід від нормального стану до ненормального. Згодом це поняття стає одним із основних у неоплатоників. Під екстазом неоплатоніки розуміли, філософське споглядання, коли душа відходить від буття і з’єднується з Внутрішнім Розумом (Космосом, Богом).
Важливо наголосити, що екстатичний стан визначається як явище (або категорія) у різних галузях пізнання, зокрема, у філософії, релігієзнавстві, психології. Філософська наука досить широко і багатобічно описує екстатичність стану у зв’язку з одним з найголовніших питань філософії – розуміння і осягнення Істини, Абсолюту. Екстаз у філософії – це спосіб злиття з трансцендентним, перехідний “міст” до Вищого – Істини, Абсолюту, Богу.
Чи знаходить таке багатозначне поняття, як екстаз, відображення в музичних образах сонати Ч. Айвза? Ствердну відповідь на питання дає занурення у світ музичних образів сонати «Конкорд». Аналізуючи концепцію сонати, ми стикаємося з поєднанням даного поняття з трансцендентною філософією, у якій “шлях до Абсолюту” – це пошук Істини в реальному світі, що оточував мистця. Осягаючи зміст Природи, в широкому розумінні – Реалії, людина підноситься до екстатично-морального ідеалу. Транценденталіська релігія Над-душі стала для Айвза релігією творчості, “методом розкриття екстатичного процесу пізнання Істини”[4, с.10].
У філософській програмі екстатичного стану, яка знайшла втілення у творах Ч. Айвза, зокрема і у “Конкорді”, роль Вищої Мети, Вищого Ідеалу, до якого прагне у своєму пізнанні людина, виконує Над-душа, що розчинилася в оточуючому світі природи. Тому образна сфера, що відповідає за втілення екстатичності в Сонаті Айвза – це образи навколишнього світу: природа, люди. Процесуальна сторона екстатичного стану у сонаті Ч. Айвза пов’язана з тривалим пізнанням Істини, яке завершується миттєвим яскравим осяянням. Саме така характеристика екстатичності надає можливість говорити про вплив східної філософії: розуміння внутрішньої природи крізь зовнішню природу реальності, саморозкриття. Миттєве осяяння відкриває новий погляд на світ – це і є шлях до Істини, до злиття із Наддушею, шлях трансценденталіського екстазу.
Айвзівське розуміння пізнання – від хаосу складного до вкрай простого – спричинило драматургію екстатичного процесу в його творах: після тривалої підготовки несподівано наступає “зсув”, що несе в собі кульмінацію осяяння.
“Драматургія осяяння” визначила багаж музично-виразових засобів у сонаті “Конкорд” Айвза, котрі можна поділити на дві категорії: 1) засоби музичної виразності, які символізують у музиці реальність, життєвий потік;
2) прийоми музичної мови, за допомогою яких композитор відтворює “знаходження відповідей”, осягнення Істини.
Таким чином, “шлях екстазу”, пов’язаний у Айвза з відбиттям реальності, зовнішнього світу, що характеризується у музиці певного роду “хаосним” інтонаційним середовищем. Дійсність подається як багатообразна цілісність, що перебуває в постійному русі і твориться контрасними елементами. Музична тканина, зіткана за принципорм об’ємного, реального зображення, зміни ракурсів та планів, контрасних монтажних зіткнень, поступово накопичує напруження, підсумовуючи враження від кожного нового образу. Шлях “віднайдення” Істини дістає вираз у музиці Ч. Айвза у наступних елементах його індивідуального стилю, зокрема таких:
Насичена, багата палітра фрагментарних тем-мелодій та їх дифузій;
Симетричні ритмічниі прогресії та ритмічні педалі;
Фактурна компактність;
Загострення мелодичного та ритмічного малюнків, їх наближеності до імпровізаційного викладу;
Складна поліфонічна робота, насичення тематичних елементів чистенними підголосками і призвуками;
Інтенсивне використання складних гармонічних сполучень; тональні нестійкості.
Суть екстатичного осяяння Істини у творчому світобаченні Айвза приховується в зіставленні зовнішнього і внутрішнього, макросвіту і мікросвіту. Відтворюючи у своїх опусах різноманітні сфери життя, він вільно поєднує минуле, сьогоднішнє й майбутнє в універсальному, синхронічному контексті своїх творів. І цей контекст породжує екстатичне усвідомлення Істини, яка є частиною усеєдності життя.
ВИСНОВКИ
Заглиблюючись у багатогранну творчість Ч. Айвза, приходимо до висновку, що вона є не лише яскравим втіленням модерних рис (стилю Тіффані), але й насієм нових підвалин розвитку майбутнього музичного мистецтва. Це виявилося у таких його новаторських досягненнях: політональність він відкрив ще за 20 років до Малєра та Стравінського, атональність - за 10 років до Шенберга, кластери - до Коуела, алеаторику - до Кейджа, лінеарність - до Ґіндеміта, пантональність - до Реті. Використання цих сучасних музичних засобів не було якимсь безладним скупченням матеріалу, позбавленим цілісності в загальноприйнятому сенсі. Постійне застосування композитором різноманітних експериментальних полярних музичних сфер випливає з його естетичної концепції взаємозвязку мистецтва і життя, трактування композиційного процесу як відтворення в звуках життєвого досвіду.
Саме цей життєвий досвід мистець втілив у своєму визначальному творі – Сонаті “Конкорд”. Сонатний жанр майже за чотири століття пройшов шляхом динамічної еволюції, яка не припинила свого поступу і у добу модерну. Більше того, екстрамузична природа сонатної форми, її діалектичнісь як універсальний метод пізнання дійсності, діалогічність як принцип музичного мислення, структурна драма з її стадіями зав’язки, дії і розв’язки все чіткіше вияскравлюються в часи модерну. Поглиблення антропоцентричного висвітлення концепції Людини Нового часу зумовило висвітлення нового пріоритетного ракурксу моделі, а саме – Людини суспільної (Homo communis). Властиво цей новий погляд на людину і зумовив формування нового сенсу сонатної форми, музичний зміст якої дістав новаторське втілення у Сонаті “Конкорд”.
Визначальним в розвитку драматургії сонати є втілення естетичних поглядів Айвза, котрі опираються на засади американського трансценденталізму як національного прояву романтично-трансценденталістського світогляду. Тісний взаємозв’язок ідей Айвза з ідеями трансценденталізму, їх величезний вплив на його музичну творчість дозволяють говорити про парадигматичний характер взаємовідношення цих феноменів. Саме тому трансцендентність “Конкорд-сонати” проявляється у численних символах, натяках і “позамузичних” ідеях, які позначують сонату.
Філософсько-інтелектуальний зміст сонати захоплює своєю духовно-креативною активністю. Ні на мить композитор не тратить зв’язок зі слухачем, змушуючи його замислитися, та відкриває неосяжний духовний простір. У сонаті “Конкорд” Айвз трактує сонатність по-новому, знаходячи цілий арсенал нових виразових можливостей, який пов’язаний з втілення образу самої філософії – інтелектуально-духовного в музиці. Отож, принцип “кумулятивної форми” є одним із найважливіших показників трансценденталізму на рівні мислення композитора. Крім того, він втілює ще одну важливу для Айвза ідею – формування, росту, розвитку, еволюції.
Таким чином, створивши твір з новою звуковою матеріалізацією, який здатний існувати без асоціативних підкріплень, з виявом вільного потоку думки, Айвз переконливо втілив субстанцію трансцендентальної філософіїі і, водночас, своєї творчості, яка полягає у єдності людини і природи, минулого і майбутнього, матеріальної природи та абстракного символу, дії і творчості, почуття та інтелекту, традиції й експерименту. Йому вдалося створити такий звуковий світ, у якому всі перелічені контрасти прийшли до органічної єдності.
Філософсько-транцендентні особливості Сонати “Конкорд” Ч. Айвза постійно привертають до себе увагу видатних світових піаністів. Власне тому, інтерпретація Сонати знаходиться весь час у розвитку, починаючи від виконання твору першим виконавцем, піаністосм – Дж. Кірпатріка і до виконання сучасним фортепіанним маестро – А. Любімовим. Складно на сьогодні уявити суто інтуїтивний підхід до цієї проблеми, який не пов’язаний з використанням історичного досвіду. Нашим сучасниками цікаво є відстежувати, як взаємодія виконавських традицій поєднується з сучасними тенденціями в мистецтві, як народжуються нові варіанти інтепретації Сонати “Конкорд” Чарльза Айвза.
ЛІТЕРАТУРА
1. Айвз Ч. Ессе перед сонатой / Ч. Айвз // http:// books. google. Com / books / about / Essays_Before_A_Sonata.html?id=uJBecFZpJ5QC
2.Айвз Ч. Мемос / Ч. Айвз http://www.newworldrecords.org/uploads/fileFJzZF.pdf
3. Айвз Ч. Очерки перед сонатой. Ч.ІІІ.Готорн / Ч. Айвз // Джаз и фортепианная музыка первой половины ХХ века. – К., 1987. – С. 157.
4. Аристова И. Проблема воплощения экстатического состояния в музыке (на примере произведений К. Дебюсси, А.Скрябина и Ч.Айвза): Автореф. дис. … канд. Искусствоведения: спеціальність 17.00.03. – Музичне мистецтво. – Національна музична академя України ім. П.І.Чайковського / И. Аристова. – Киев, 2004. – 18с.
5. Аристова И. Проблема воплощения экстатического состояния в музыке (на примере произведений К. Дебюсси, А.Скрябина и Ч.Айвза): канд. дис. ... канд. искусствоведения Спеціальність 17.00.03. – Музичне мистецтво. – Національна музична академя України ім. П.І.Чайковського / И. Аристова. – Киев, 2004. – 194с.
6. Ивашкин А. Чарльз Айвз и музыка ХХ века / А. Ивашкин. – М.: “Советский композитор”, 1991. – 455с.
7. Ивашкин А., Хитрук А. В поисках традиций. О фортепианной музыке США ХХ века / А. Ивашкин, А. Хитрук // Пьесы американских композиторов ХХ века. – Москва, 1991. – С. 3-6.
8. Карнак А. Традиція експерименту в американській музиці ХХ століття: Автореф. дис. … канд. мистецтвознавства / А. Карнак. – Київ, 2000. – 25с.
9. Кисин В. Чарльз Айвз в свете демократических традиций культуры США: Автореф. дис. ... канд. искусствоведения / В. Кисин. – Л., 1982. – 17с.
10. Когнітивне музикознавство: Збірник наукових статей на честь 55-річчя П. В. Шаповалової. – Харків: ХДУМ ім. І. П. Котляревського, 2010. – Вип. 29. – 235с.
11. Кулак Н. Исторические этапы утверждения национального стиля в фортепианной музыке США как проявления американской музыкальной ментальности /Н.Кулак // http:// www. nbuv. gov. Ua / portal / soc_gum / psmkp /2010 13 / Kulak.html
12. Манулкина О. От Айвза до Адамса: американская музыка ХХ века / О. Манулкина. – Изд. Ивана Лимбаха, 2010 – 784 с.
13. Павлишин С. Американська музика / С. Павлишин. – Львів: БаК, 2007. – 316с.
14. Павлишин С. Чарлз Айвз / С. Павлишин. – К.: Музична Україна, 1973. – 77 с.
15. Петрушенко В.Л. Філософський словник: терміни, персоналії, сентенції. –Львів: «Магнолія 2006», 2011. – 352 с.
16. Полевой В. Искусство ХХ века (1901-1945) / В. Полевой. – М.: Искусство, 1991. – 303с.
17. Приданова О. Творчество Чарльза Айвза в парадигме американского трансцендентализма: Канд. дис. ... канд. искусствоведения / О. Приданова. – Нижний Новгород, 2005. – 176 с.
18. Сарабьянов Д. Стиль модерн. Истоки. История. Проблемы. / Д. Сарабьянов. – М.: Искусство, 1989. – 294.
19. Сворцова И. Стиль модерн и русская музыка рубежа ХIХ-ХХ веков / И. Сворцова // Музыкальная академия. – 2005. – №4. – С. 189-194.
20. Тиффани Луиз Комфорт // http:// ru. wikipedia. оrg / wiki / Тиффани,_ Луис _Комфорт
21. Тиффани Чарлз-Луиз // Анри де Моран. История декоративно-прикладного исскуства /Анри де Моран. – М.:Искусство, 1982. – С.520
22. Чернова І. В. Музично-виконавське мистецтво і парадигма модерну (на прикладі фортепіанного виконавства) / І. Чернова // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії. Зб. наук. праць / [голов. ред. Г. Скрипник]. – К.: НАНУ, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, 2010. – Вип. 10. – С. 49-53.