3. Втілення ідей трансценденталізму
В КОНЦЕПЦІЇ СОНАТИ «КОНКОРД»
Трансцендентність “Конкорд-сонати” передається у численних символах, натяках і “позамузичних” ідеях, якими відзначається сонату. Її масштаб не лише вражає, але й дійсно вкладається в рамки типової для симфонічного мислення – свідомо сформульованої філософської концепції, яка охоплює загальний принцип розуміння всесвіту. На думку А. Івашкіна, “чотири частини “Конкорду” – чотири стихії субстанційного в житті і мистецтві, якими вони уявляються Айвзу і співіснують в його власній музиці. Це інтелектуально-творче начало, сюрреалістичне, ностальгічно-сентиментальне, творчо-медитативне” [6, с.238]. Музика різних частин сонати об’єднується духовним оптимізмом, скерованістю до істини. Ця єдність досягається застосуванням прихованих в музичній тканині частин мотивів, які становлять “ядро” субстанції, що дозволяє утверджувати ідею космічної єдності, відображення вібрації єдиного Божесвенного в різному. Формування музичного мислення Айвза опиралося на “практичний ідеалізм” американських філософів, які сполучали віру з осягненням істини, чеснот. Через єднання людини з природою і Творцем закликали до дії, вдосконалення.
Як вже було згадано свої філософські погляди Чарльз Айвз виклав у формі літературного трактату за назвою “Есе перед сонатою”, де висвітлює свої міркування щодо сутності життя і мистецтва. Основною думкою у цій книзі, що стала кредо композитора, є підкреслення найтіснішого зв’язку мистецтва з життям. “Жодна людина не може бути цілком вільною від свого часу та країни, чи написати твір, у якому не мали би місця виховання, політика, звичаї і мистецтво його епохи”[13, с.109]. Так само Айвз висвітлює думки щодо любові Людини до Природи, з якої художник черпає сили і вважає її високою Істиною. Нарешті, необхідно зупинитися на ще одній позиції, надзвичайно важливій для Айвза. Це – співвідношення “субстанції” (від лат. substantia — істотність) і “манери” (від франц. manière — прийом, спосіб дії, звичка). Її походження пов’язане з думками американських трансценденталістів. Айвз так пояснює “дуалізм” субстанції і манери в мистецтві: “субстанція - це переконання, яке народжується в духовній свідомості, росте у свідомості моралі і в результаті набуває духовної цінності в інтелектуальному образі. Потім схвалюється інтуїцією і втілюється завдяки манері”. Як субстанція, так і манера залежать від художника, будучи індивідуальним проявом його творчого “я”, забарвлюючись особливостями його характеру (так, наприклад, Бетговену властиві пристрасність, сила, напруга). Характер, таким чином, також осмислюється Айвзом філософськи (характер – “частина душі, яка, у свою чергу, частина Бога в кожній людині”; це “м’язи душі, за допомогою яких вона може розкриватися”) [ 2 ].
У Сонаті Айвза постає його ставлення до таких засадничих понять, як Час, Вічність, Універсум. У музиці твору рефлексується взаємозв’язок різних світоглядів та моделей світобачення, які постають як парадигма. Властиво композитор прагне знайти таку універсальну музичну мову, яка з одного боку, була б вільною від традиційних асоціацій, а з іншого – була б зрозумілою, випромінювала б великий заряд енергії, котрий би захоплював не своєю зовнішньою яскравістю, а значущістю та гіперболічністю. О.Приданова слушно вказує на невловимій різниці між “філософською музикою” і образом філософії в музиці.
Філософсько-інтелектуальний зміст сонати захоплює своєю духовно-креативною активністю. Ні на мить композитор не відпускає уваги слухача, змушуючи його мислити та відкриває неосяжний духовний простір. У сонаті “Конкорд” Айвз трактує сонатність по-новому, знаходячи цілий арсенал нових виразових можливостей, який пов’язаний з втілення “образу самої філософії – інтелектуально-духовного в музиці” [ 17,с.124]. Отож, принцип “кумулятивної форми” є одним із найважливіших показників трансценденталізму на рівні мислення композитора. Крім того, він втілює ще одну важливу для Айвза ідею – формування, росту, розвитку, еволюції.