Міністерство культури і туризму України

Львівська національна музична академія імені М.В.Лисенка

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

Соната «конкорд» крізь призму філософії музики чарлза айвза

Підготувала аспірант: Демчук Ольга Миколаївна

ЛЬВІВ-2014

Зміст

Вступ.

1. «Тіффані стиль» як інваріант модерну в американському мистецтві на зламі ХІХ–ХХ ст.

2. Поняття трансценденталізму в американській філософії

3. Втілення ідей трансценденталізму в концепції сонати «Конкорд»

4. Екстатичність музичних образів сонати

Висновок.

Американський композитор Чарлз Едвард Айвз (1874 – 1954) належить до найсвоєрідніших мистців ХХ ст. Усі свої основні твори Айвз написав впродовж перших двох десятиріч двадцятого століття, що хронологічно збігається з добою модерну, відомому в американському мистецтві, як «Тіффані стиль». Айвз був першим, хто розкрив у своїй творчості багато особливостей, властивих сучасній музиці. Полістилістика і поліметрія, відкриті форми й алеаторика, серійність і сонорність, колаж і клястер – усе це вперше з’явилося саме у творах Айвза, багато з яких і сьогодні дивують своєю сміливістю і новизною. Властиво такою є фортепіанна соната «Конкорд» – особливий твір не лише у творчості Айвза, але й у фортепіанній музиці ХХ ст. Її художня велич нагадує про вищі осягнення жанру фортепіанної сонати взагалі. Таких, наприклад, як Cоната Hammerklaviеr Л.Бетговена, Соната сі мінор Ф.Ліста, Друга та Третя сонати Ф.Шопена, а також, визначні сучасні фортепіанні сонати, серед яких – Шоста С.Прокоф’єва, Третя соната П.Булеза, Друга соната В.Сильвестрова тощо. Глибина думок, грандіозність масштабів, інтенсивність розвитку музичних образів, невимірно глибокий загальнолюдський та позачасовий зміст надають цим артефактам фортепіанного мистецтва справді енциклопедичного значення. Це повною мірою стосується і Сонати «Конкорд» – концептуального твору, семантичне поле якого позначене самобутньою філософською та звуковою символікою. Зрозуміло, що інтерпретація музики такого високого і складного рівня вимагає від піаніста-виконавця вищої майстерності та духовної зрілості.

1. «Тіффані стиль» як інваріант модерну в американському мистецтві на зламі XIX–XX ст.

Стрімкий розвиток науково-технічного прогресу, значні економічні успіхи призвели на початку ХХ сторіччя до великих змін у духовному житті США. Промисловий переворот і економічні успіхи руйнували традиційні пуританські приписи, які засуджували мистецтво, створене не розумом, а почуттями. Проблеми зіткнення людства з техногенним середовищем обумовили збій рівноваги між культурою і цивілізацією. Вирішення цих проблем повинно було бути пов’язане з гуманізацією світогліду, ідеології, змінення структури цінностей і потреб.

Духовна та творча криза, що розгорталася у мистецтві на початку ХХ спричинила злам художньої культури загалом, що позначилося на зміні системи естетичних цінностей та народження численних інноваційних явищ у мистецтві, зокрема нових художніх ідей, напрямків, течій, виразових засобів та, зрештою, нових мистецьких артефактів. На початку ХХ сторіччя почався інтенсивний розвиток американської музики. Цьому сприяло злиття народних культур чотирьох континентів: Америки, Європи, Африки і Азії. У цей час для американської музики властива стилістична розмаїтість: від неокласицизму та неоромантизму, експресіонізму та імпресіонізму до авангардних течій, а також народної музики негрів та індіанців. Професор Стефанія Павлишин зазначає, що “Саме змішання протилежних явищ – серйозності і бурлески, джазу і неокласицизму, елементарної популярності й авангардизму, виявляється істотною прикметою американської музики”[13, c.80]. Тому найголовнішим завданням стало створення національної музики, рівної вищим світовим стандартам. Це зумів здійснити Чарлз Айвз(1874-1954) “основоположник справді американської музики, що цілком підтверджується глибоко і яскраво вираженим народним і національним характером його численних опусів. Уся ширша світова популярність Айвза викликана також наявністю в його творчості низки новаторських прийомів, що нерідко набагато випередили музичні виражальні засоби нашого століття”[13, c. 93].

Наприкінці ХIХ сторіччя основні напрямки і течії мистецтва попереднього століття фактично вичерпали свої художні можливості. Інновації в динамічній художній культурі початку століття яскраво представляв новий ідейно-художній напрямок – модерн, який, “будучи значним інтернаціональним ідейно-художнім рухом, виник у розвинутих країнах, котрі були насичені інтенсивним та конфліктним духовним життям”[16, с.35]. Модерн (фр. moderne — найновіший, сучасний) — одна з назв стильового напряму в європейському та американському мистецтві кінця ХІХ — початку ХХ століття. У Бельгії, Великобританії він відомий як “нове мистецтво” (Art Nouvean), у Німеччині — “Югенд-стиль” (Jugend Stil), в Австрії — “стиль Сецессіона” (Sezessiostil), в Італії — “стиль Ліберті” (Stile Liberty). У США модерн дістав назву “стиль Тіффані” (Stile Tiffani). Модерн як «універсальний стиль» виникає в умовах кризи буржуазної культури, як один з видів неоромантичного протесту проти антиестетичності буржуазного способу життя, як реакція на засилля позитивізму та прагматизму. Стиль модерн за короткий термін захопив мистецтво усіх цивілізованих країн та залишив по собі помітний слід у кожній національній культурі. Епоха модерну проіснувала недовго: 20-30 років у різних країнах, але вплив цього стилю на всі види мистецтва вражаючий.

Отож, зазначений “універсальний стиль” знайшов відображення і на американському континенті, отримавши назву “стиль Тіффані” від прізвища художника і дизайнера Луїса Комфорта Тіффані. Власне його творчість завжди перебувала на межі між реалістичною манерою зображення і стилізацією, близькою до середньовічних вітражів. Не розписуючи поверхні скла, він створював вітражі, які можуть зрівнятися лише з картинами. Однак Тіффані не вважав, що намагається копіювати природу. Він, радше, інтерпретував її через рефлексію мистця. Основним засобом художнього виразу стає у Тіффані орнамент, який не лише прикрашає мистецький твір, а й формує його композиційну структуру. До найвідоміших творів Л.Тіффані належать: вітражі “Древо життя”, “Священний град”, “Хрещення Господнє”, “Нагірна проповідь”, “Меморіальний вітраж Мэя”, “Освіта”, а окрім цього – незліченні лампи і абажури: “Листок лотоса”, “Бабка”, “Вербняк – золотий дощ”.