2.3. Операції в банківській системі та їх характеристика.

За сучасних умов розвитку банківської діяльності головне завдання полягає в пошуку реальних шляхів мінімізації ризиків та отримання достатніх прибутків для збереження коштів вкладників і підтримання життєдіяльності банку.

На сучасному етапі розвитку банківська система поступово стабілізується. Криза, яка ледве не зруйнувала систему відступає.

Діяльність банків України протягом 2010-2012 рр. постійно змінювалась, про що свідчать наступні показники (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Показники діяльності банків України в динаміці за 2010-2012рр.

(млрд. грн.)

Показники	на 01.01. 2011 р.	на 01.01. 2012 р.	на01.01. 2013 р.	Абсолютне відхилення, на 01.01. 2012-01.01. 2011 рр.	Абсолютне відхилення, на 01.01. 2013-01.01. 2012 рр.	Темп росту (%), На 01.01. 2012 -01.01. 2011 рр.	Темп росту (%), На 01.01. 2013 - 01.01. 2012 рр.
1	2	3	4	5	6	7	8
Кількість банків, що мають ліцензію НБУ	198	197	194	− 1	− 3	99,5	98,5
Пасиви, із них:	926,1	880,3	942,1	− 45,8	61,8	95,1	107,1
Власний капітал	119,3	120,2	137,7	0,9	17,5	100,7	114,6
Зобов’язання, в т.ч.:	806,8	765,1	804,4	− 41,7	39,3	94,8	105,1
Кошти фізичних осіб	213,2	210,1	270,7	− 3,1	60,6	98,5	128,8
Кошти суб’єктів господарювання	143,9	115,2	144,0	− 28,7	28,8	80,1	125,0

Продовж. табл. 2.1

1	2	3	4	5	6	7	8
Активи, із них:	926,1	880,3	942,1	− 45,8	61,8	95,1	107,1
Кредитний портфель	792,2	747,3	755,0	−44,9	7,7	94,3	101,1

Протягом трьох років (2010-2012 рр.) спостерігається зменшення загальної кількості банків, що мають ліцензію НБУ на здійснення банківської діяльності. Не зважаючи на дане зменшення, обсяг власного капіталу постійно зростає. Протягом 2012 р. зріс на 17,5 млрд. грн., або на 14,6%. Частка власного капіталу в структурі пасивів зростає з 12,9% в 2010 р., 13, % в 2011 р. до 15,1% в 2012 р. Це свідчить про постійну капіталізацію банківської системи.

Зменшення банківських зобов’язань спостерігається в 2011 р. на 41,7 млрд. грн. Це свідчить про погіршення фінансового становища клієнтів, про недовіру банківському сектору, високі ризики вкладання своїх коштів клієнтами, що було наслідком фінансової кризи. В 2012 р. спостерігається збільшення зобов’язань до рівня 2010 р., в основному за рахунок збільшення коштів фізичних осіб, обсяг яких зріс на 25,0%.

Розглянемо наочно динаміку доходів та витрат банків України (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Динаміка доходів та витрат банків

України за 2010-2012 рр.

Два останні роки для банків України являються збитковими. Витрати зростають більшими темпами, ніж доходи. В 2011 р. доходи банків збільшилися на 20,3%, тоді як витрати – на 66,1%. Доходи банків України в 2012 р. порівняно з 2011 р. скоротились на 6,1% і становили 136,8 млрд. грн. Витрати банків значно скоротились на 31,5% та склали 149,9 млрд. грн. Від’ємний фінансовий результат по системі банків на 1 січня 2012 р. становив 13 млрд. грн., що майже втричі менше, ніж за станом на 1 січня 2011 р. (38,4 млр. грн.). Станом на 1 січня 2013 р. відємній результат ще значно скоротився і становить майже 8 млр. грн.

Процентна політика Національного банку України була спрямована на забезпечення рівноваги на грошово-кредитному. Облікова ставка Національного банку України протягом 2010 р. знижувалась тричі: у червні – з 10,25 до 9,5% річних, у липні – до 8,5% річних, у серпні – до 7,75% річних. Та залишалася на цьому рівні протягом 2011 р. Зміни відбулися в березні 2012 р., коли облікова ставка знизилась до 7,5% річних.

Поліпшення фінансового стану всіх суб’єктів економіки та зростання довіри до банківських установ спричинило приплив коштів на вкладні рахунки, що відповідно позначилось на збільшенні пасивів та розширенні спектра активних операцій (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Динаміка обсягів депозитів банків України за 2010-2012рр.

(млн. грн..)

Показники	на 01.01. 2011 р.	на 01.01. 2012 р.	на 01.01. 2013 р.	Абсолютне відхилення на 01.01. 2012-01.01. 2011 рр.	Абсолютне відхилення, на 01.01. 2013-01.01. 2012 рр.	Темп росту (%), на 01.01. 2012-01.01. 2011 рр.	Темп росту (%), на 01.01. 2013-01.01. 2012 рр.
1	2	3	4	5	6	7	8
Депозити всього, в т.ч.:	357 786	327 743	414 238	− 30 043	86 495	91,6	126,4
у національній валюті	200 266	173 586	240 223	− 26 680	66 637	86,7	138,4
в іноземній валюті	157 502	154 156	174 015	− 3 346	19 859	97,9	112,9

Продовж. табл. 2.2

1	2	3	4	5	6	7	8
Депозити юридичних осіб, в т. ч.:	142 215	116 303	142 503	− 25912	26 200	81,8	122,5
у національній валюті	92 274	74 779	100 302	− 17 495	25 523	81,0	134,1
в іноземній валюті	49 941	41 525	42 201	− 8 416	676	83,2	101,6
Депозити фізичних осіб, в т.ч.:	215 553	211 439	271 735	− 4 114	60 296	98,1	128,5
у національній валюті	107 992	98 808	139 921	− 9 184	41 113	91,5	141,6
в іноземній валюті	107 561	112 631	131 814	5 070	19 183	104,7	117,0

Протягом 2012 р. підвищувалася заощаджувальна активність всіх суб’єктів економіки. Це сприяло закріпленню позитивної тенденції до нарощування депозитної бази. Депозити у 2012 р. зросли на 26,4% – до 414 238 млн. грн. порівняно зі скороченням на 8,4% у попередньому році. Прискореними темпами зростали депозити у національній валюті (138,4%) порівняно з депозитами в іноземній валюті (122,90%).

Розглянемо структуру коштів фізичних осіб за ступенем строковості. Зобразимо наочно структуру коштів населення (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Структура коштів населення з точки зору строковості

за 2010-2012 рр.

Строкові кошти, як і розмір зобов’язань взагалі зменшуються в 2011 р. на 19,9 млрд. грн. Потрібно звернути увагу, що розмір коштів на вимогу, при цьому, зростає на 16,7 млрд. грн. Можна пояснити це явище повною проінформованістю населення про скрутне становище банківської системи. Ще в 2010 р. фізичні особи швидкими темпами знімають кошти із строкових рахунків, з метою вберегти себе від ризику втрати.

Щоб аналізувати ефективність депозитної політики потрібно оцінити кредитну діяльність банків України (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Динаміка кредитного портфеля та ставок за кредитами банків України за 2010-2012 рр.

(млн. грн..)

Показники	на 01.01. 2011 р.	на 01.01. 2012 р.	на 01.01. 2013 р.	Абсолютне відхилення, на 01.01. 2010-01.01. 2009 рр.	Абсолютне відхилення, на 01.01. 2011-01.01. 2010 рр.
Кредити всього, в т.ч.:	734 010	717 540	724 554	− 16 470	7 014
у національній валюті	300 208	349 765	386 852	49 557	37 086
в іноземній валюті	433 801	367 774	337 702	−66 027	− 30 072
Кредити надані юридичним особам, в т.ч.:	460 209	482 208	520 097	21 999	37 889
у національній валюті	224 935	286 153	324 669	61 218	38516
в іноземній валюті	235 275	196 055	195 428	− 39 220	− 626
Кредити надані фізичним особам, в т.ч.:	273 800	235 331	204 457	− 38 469	− 30 874
у національній валюті	75 274	63 612	62 183	− 11 662	− 1 429
в іноземній валюті	198 527	171 720	142 274	− 26 807	− 29 445
% ставка за кредитами у нац. валюті (середньомісячна)	21,6	19,6	15,0	− 2	− 4,6
% ставка за кредитами у іноземній валюті (середньомісячна)	12,6	10,2	10,6	− 2,4	0,4
Інтегральна % ставка за кредитами	19,4	17,3	14,0	− 2,1	− 3,3

В 2012 р. кредитування набирає обертів, його розмір зріс на 7 014 млн. грн. за рахунок кредитів в національній валюті юридичним особам (на 38516 млн. грн.). Поступовий вихід з кризи ознаменувався зменшенням відсотків за кредитами, в порівнянні з 2011 р. Зменшення кредитів в іноземній валюті можна пояснити збільшенням процентних ставок на 0,4%, а також невизначеністю росту курсу іноземної валюти.

Зростання активів і пасивів банківських установ ще не є свідченням ефективності їх роботи. Розглянемо діяльність банків України за 2010-2012 рр. (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Показники ефективності роботи банків України

протягом 2010-2012 рр.

№н/п	Показники	на 01.01. 2011 р.	на 01.01. 2012 р.	на 01.01. 2013 р.	Абсолютне відхилення, на 01.01. 2012-01.01. 2011 рр.	Абсолютне відхилення, на 01.01. 2013-01.01. 2012 рр.
1.	Рентабельність активів, %	1,03	− 4,38	− 1,45	− 5,41	2,93
2.	Рентабельність капіталу, %	8,51	− 32,52	− 1О, 19	− 41,03	22,33
3.	Чиста процентна маржа, %	5,30	6,21	5,79	0,91	− 0,42
4.	Чистий спред, %	5,18	5,29	4,84	0,11	− 0,45

Позитивним явищем в роботі банків протягом 2012 р. є підвищення показників рентабельності капіталу та активів. Хоча значення і від’ємні, але вже намічається тенденція до покращення. Зменшення чистого спреду та чистої процентної маржі свідчить про неефективну політику банків щодо управління своїми активами і пасивами.

Активні операції банку — це операції з розміщення мобілізованих банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні засоби й товарно-матеріальні цінності. До них належать:

— операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти в готівковій і безготівковій формах із метою підтримання ліквідності банку;

— розрахункові операції, пов'язані з платежами клієнтів;

— касові операції з приймання і видавання готівки;

— кредитні операції, пов'язані з наданням кредитів різних форм і видів юридичним, фізичним особам, банкам;

— інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери (акції, державні та корпоративні облігації) на тривалий строк;

— фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;

— валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому та міжнародному валютних ринках;

— депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та в інших банках;

— операції з купівлі-продажу банківських металів на внутрішньому і міжнародному валютних ринках;

— операції з придбання основних засобів, матеріальних та нематеріальних активів.

Пасивні операції — це операції з мобілізації ресурсів банку. За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні операції з формування: а) власних, б) залучених (депозитних) та в) позичених (недепозитних) ресурсів банку.

Операції з формування власних ресурсів охоплюють операції:

— з формування статутного капіталу банку;

— з формування резервного капіталу банку;

— з формування страхового капіталу банку;

— з формування іншого капіталу банку спеціального призначення, який створюють за рахунок банківського прибутку і використовують відповідно до рішення, прийнятого вищою управлінською ланкою банку;

— пов'язані з формуванням і розподілом банківського прибутку.

Загальну характеристику активних і пасивних операцій банків наведено в табл. 2.5:

Таблиця 2.5

Активні та пасивні операції комерційного банку

Активні операції			Пасивні операції
Грошові кошти	Акумулювання коштів на кореспондентському рахунку в НВУ. Акумулювання коштів у касі. Розміщення коштів на кореспондентських рахунках в інших банках (рахунки ностро). Розміщення коштів у депозити в інших банках	Власні ресурси		Формування статутного капіталу. Формування резервного фонду. Формування страхових фондів. Формування фондів економічного стимулювання. Формування інших фондів спеціального призначення. Формування і розподіл прибутку
Кредитний портфель	Надання кредитів юридичним особам у національній та іноземній валютах (у тому числі прострочені та пролонговані). Надання кредитів у національній валюті фізичним особам (у тому числі прострочені та пролонговані). Надання міжбанківських кредитів у національній та іноземній валютах (у тому числі прострочені та пролонговані)	Залучені ресурси		Мобілізація коштів вкладників (юридичних та фізичних осіб) на рахунки на вимогу (поточні, бюджетні). Мобілізація коштів банків-кореспондентів на кореспондентські рахунки, відкриті в конкретному банку (рахунки лоро). Мобілізація коштів вкладників (юридичних та фізичних осіб) на строкові депозитні рахунки. Мобілізація коштів інших банків на строкові депозитні рахунки
Цінні папери на продаж	Вкладення в державні та корпоративні цінні папери на продаж	Позичені ресурси		Отримання кредитів від інших комерційних банків. Отримання кредитів у НБУ. Емісія та розміщення власних боргових цінних паперів банку
Інвестиційний портфель	Вкладення в державні та корпоративні цінні папери на інвестиції. Вкладення в статутні фонди підприємств та організацій
Майно та нематеріальні активи	Вкладення в основні засоби. Вкладення в товарно-матеріальні цінності. Вкладення в нематеріальні активи

Активні операції банки здійснюють у межах наявних ресурсів, тобто у межах залишку грошових коштів на кореспондентському рахунку в НБУ (при проведенні операцій у безготівковому порядку) та в касі (при проведенні операцій з готівкою).

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СУЧАСНОЇ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ.

Банківська система є невід'ємною складовою сучасної економічної системи. Перебуваючи в центрі економічного життя, обслуговуючи інтереси виробників, банки опосередковують зв'язки між промисловістю і торгівлею, сільським господарством і населенням. Банки - це ознака не окремо взятого економічного регіону або країни, сфера їх діяльності не має ні географічних, ні національних меж, це планетарне явище, що володіє значною фінансовою потужністю, великими обсягами грошових капіталів.

Виділимо певні властивості банківської системи: По-перше, банківська система не є випадковою сукупністю елементів. У її структуру не можна механічно включати суб'єкти, що також діють на ринку, але підлеглі іншим цілям.

По-друге, банківська система специфічна, вона виражає властивості, характерні для неї самої, на відміну від інших систем, що функціонують в економіці. Специфіка банківської системи визначається її складовими елементами і відносинами, що складаються між ними. Розглядаючи банківську систему, вважаємо, що вона як складові елементи включає банки. Зміст банківської системи впливає на склад і значення її окремих елементів. У практиці відомо декілька тинів банківської системи:

• розподільча централізована;

• ринкова;

• система перехідного періоду.

На відміну від розподільчої системи банківська система ринкового типу характеризується відсутністю монополії держави на банки. Кожен суб'єкт відтворення різних форм власності (не тільки державної) може створити банк. У ринковому господарстві функціонує множинність банків з децентралізованою системою управління. Емісійні та кредитні функції розділені між собою. Емісія зосереджена в центральному банку, кредитування підприємств і населення здійснюють різні ділові банки - комерційні, інвестиційні, інноваційні, іпотечні, ощадні та ін. Ділові банки не відповідають за зобов'язаннями держави, так само як держава не відповідає за зобов'язаннями банків. Банківська система перебуває у стадії перехідної системи - тобто містить компоненти ринкової банківської системи, проте їх взаємодія ще недостатньо розвинена. Відомо, що та або інша система так чи інакше походить з попередньої, тому містить риси минулого. Ринкова система, що виникла з централізованої системи, проходячи становлення в умовах перехідного періоду, повинна бути наповнена ринковою ідеологією. У складі елементів банківської системи та їх взаємодії обов'язково мають враховуватися особливості й умови ринкової економіки.

По-третє, банківську систему можна представити як ціле, як сукупність частин, підпорядкованих єдиному цілому. Це означає, що її окремі частини (різні банки) пов'язані таким чином, що можуть за необхідності замінити один одного (у випадку ліквідації одного банку, вся система не перестане бути дієздатною - з'являється інший банк, який може виконувати банківські операції і послуги).

По-четверте, банківська система не перебуває у статичному стані, навпаки, вона постійно в динаміці. Тобто банківська система як одне ціле весь час у русі, вона доповнюється новими компонентами, інші (банки) зникають, а також удосконалюється. Крім того, всередині банківської системи постійно виникають нові зв'язки. Взаємодія утворюється як між центральним банком і комерційними банками, так і між ними. Банки беруть участь на ринку міжбанківських кредитів, пропонують для продажу кредитні ресурси, купують грошові ресурси один в одного. Банки можуть надавати один одному інші послуги, наприклад, брати участь у сумісних проектах з фінансування підприємств, утворювати об'єднання і союзи.

По-п'яте, банківська система - є незалежною, оскільки зміна економічної кон'юнктури, політичної ситуації не може вплинути на кардинальну зміну політики центрального банку (винятком можуть бути тільки світові економічні кризи, або зміна режиму в середині країни: комуністичного на демократичний тощо). У період економічних криз і політичної нестабільності банківська система дещо скорочує довгострокові інвестиції у виробництво, зменшує терміни кредитування, збільшує доходи переважно не за рахунок основної, а побічної діяльності. І навпаки, в умовах економічної і політичної стабільності і, отже, скорочення ризиків втрати, банки активізують свою діяльність як за обслуговуванням основної виробничої діяльності підприємств, так і за довгостроковим кредитуванням економіки, отримують доходи переважно за рахунок надання банківських продуктів і послуг.

По-шосте, ефективне функціонування банківської системи можливе лише за умови жорсткого дотримання законодавчих норм, що діють у країні.

Організація банку у банківській системі являє собою досить складну процедуру та регулюється, як правило, загальним чи спеціальним (для банків) законодавством. У більшості країн необхідним є дозвіл на відкриття банку, але в ряді випадків засновники можуть обмежитись простою реєстрацією.

Отже, ефективне функціонування банківської системи - необхідна умова розвитку ринкових відносин, що об'єктивно визначає основну роль у регулюванні діяльності банківських систем. Пошук форм і методів грошово-кредитного регулювання економіки припускає вивчення та узагальнення накопиченого в цій галузі досвіду країн з ринковою економікою. Грошово-кредитна політика, що реалізується в таких країнах, є однією зі складових економічної політики і дозволяє об'єднати макроекономічний вплив із швидким корегуванням регулюючих заходів, підтримуючи банки в середині системи.

Ефективна діяльність банківської системи забезпечується, зокрема, законодавчо закріпленою системою, що в основному відображає національні традиції, що історично склалися, організації діяльності банків та управління ними. Узагальнюючи, можна виділити дві моделі організаційної побудови банківських систем, що функціонують в умовах ринку, які відрізняються функціями, що виконують банки в системі.

Перша модель характеризується тим, що центральний банк проводить грошово-кредитну політику, що розглядається як частина інструментарію, яким володіє орган влади для регулювання економіки. Грошово-кредитна політика, як і бюджетна політика (структурна, політика доходів), використовується для досягнення цілого ряду економічних і соціальних завдань уряду. Така модель організації діяльності центральних банків характерна, наприклад, для Франції, Великобританії, Японії.

Відповідно до другої моделі перед Центральним банком ставиться конкретна мета - підтримувати стабільність цін за допомогою спеціально призначених для цього інструментів грошово-кредитної політики, яка не залежить від гілок влади. У рамках такої моделі, що існує, наприклад, у Німеччині та Нідерландах, Центральний банк є одночасно і незалежним, і виконуючим чітко визначені завдання. Таку організаційну модель діяльності банківських систем, крім держав із федеративним устроєм, у яких Центральний банк, як правило, вже давно є незалежним, на сьогодні використовують багато країн світу.

У країнах Західної Європи процес формування єдиної банківської системи на основі єдиного економічно-валютного простору створюється нова, третя модель діяльності банківської системи, що забезпечує можливість проведення єдиної грошово-кредитної і валютної політики на великій території незалежних держав.

Таким чином, економічна природа функціонування банківських систем полягає у задоволенні постійно зростаючих потреб економічних агентів у продуктах і послугах фінансового ринку (ринку грошей, капіталів, цінних паперів і фінансових послуг).