Оформлення основного тексту

Розглянемо правила, яких слід дотримуватися, щоб забезпечити легке читання та сприйняття тексту.

• Пробіли між словами в межах кожного рядка мають бути однако­вими. Неприпустимі ані дуже вузькі пробіли, за яких слова зли­ваються, ані занадто широкі, коли текст здається розірваним, — в обох випадках читати важко.

• Абзацні відступи, що зазвичай сигналізують про початок нової думки, мають бути добре помітними. Оптимальний розмір аб­зацного відступу змінюється залежно від довжини рядка. Коли рядок короткий, добре помітним, а отже, достатнім є відступ, що дорівнює кеглю шрифту; у разі використання рядка середньої довжини відступ збільшують у півтора рази, а у разі дуже довгого рядка — у два рази.

• Кінцевий рядок абзацу має бути не менш ніж у півтора рази дов­шим за абзацний відступ. Коротші рядки погано сприймаються оком, вони начебто втрачаються.

• Абсолютно неприпустимі коридори, тобто пробіли в кількох роз­ташованих один над одним рядках (по вертикалі або діагоналі). Коридори, візуально розтинаючи текст на частини, порушують ритм читання.

• Міжрядкові інтервали мають бути однаковими. Випадкове збіль­шення або зменшення міжрядкового інтервалу не тільки порушує ритм читання, а і може сприйматися як спеціальний прийом.

• Усі рядки на сторінці (за винятком початкових і кінцевих рядків абзацу) мають бути відформатовані за шириною.

Рубрикація

Рубрикація — це система взаємопов’язаних і супідрядних заго­ловків видання, що виражають взаємозв’язок та супідрядність «очолюваних» ними рубрик (підрозділів твору, видання). Розді­ляючи видання на окремі частини, розділи, параграфи, заголовки допомагають читачеві отримати уявлення про будову тексту. Заголовок та підрозділи однієї значимості утворюють один рівень рубрикації, заголовки різної значимості — різні рівні (від вищо­го через проміжні рівні до нижчого). Логічна та чітка система заголовків допомагає зрозуміти структуру літературного твору, полегшує роботу над ним.

Для створення рубрикації застосовують різні способи розташуван­ня заголовків у тексті (рис. 16):

• в один рядок із подальшим текстом;

• окремим рядком між останнім абзацом попереднього розділу і першим абзацом поточного;

• над текстом початкової полоси (шпальти), починаючи з окре­мої сторінки, з помітним відступом від верхнього краю повно- форматної полоси;

• у верхній частині початкової полоси, починаючи з окремої сторінки, з великим відступом між заголовком і наступним текстом.

Рис. 16. Варіанти розташування заголовків

Формування набору стилів для тексту книги

Перш ніж розробляти набір стилів, за допомогою яких ви зможете швидко відформатувати текст і створити рубрикацію, необхідно визначити, які типи тексту використовуються у книжці.

• Обкладинка. Є художнім твором і являє собою малюнок.

• Фронтиспис. На ньому буде розміщено портрет автора або композицію із зображенням головної героїні. Друкований текст тут не міститиметься.

• Титульна сторінка. Під час оформлення лицьової титульної сторінки знадобляться різні стилі для подання:

• назви книги;

• імені автора;

• інформації про видавництво.

• Вихідні дані та анотація. Стилі будуть застосовані для оформ­лення:

• тексту вихідних даних;

• тексту анотації.

• Текст твору. Використовуються різні стилі, оскільки йдеться про оформлення:

• основного тексту;

• назв розділів;

• назв глав;

• виносок;

• епіграфа;

• імені автора епіграфа;

• колонтитулів.

• Перелік персонажів. Необхідно підібрати стиль для подання тексту елемента переліку.

• Зміст. Використовуються два стилі для оформлення:

• заголовка змісту,

• тексту змісту.

Таким чином, нами визначено 15 типів тексту. Звичайно, не для всіх них доцільно створювати окремі стилі — необхідно визначи­ти типи тексту, що будуть відрізнятися один від одного і складуть стильову основу оформлення видання.

• Типи тексту, що вказується на титулі книжки, є індивідуальними і суттєво відрізняються від усіх інших. Тому ми виокремлюємо їх.

• Вихідні дані, нагадаємо, даються двічі: на обороті титульного ар­куша і в кінці книжки. Крім того, оформлення тексту вихідних даних у нас співпадатиме з оформленням основного тексту. Тому ми маємо створити для цих елементів один стиль.

• Текст анотації буде мати індивідуальний стиль.

• Назви розділів, глав, текст виносок та епіграфа також матимуть оформлення, відмінне від оформлення тексту перелічених типів.

• Ім’я автора епіграфа буде написане із застосуванням того самого стилю, що і епіграф. Виділення цього тексту курсивом можна задати додатково.

• Для колонтитулів, як і для виносок, краще використати стиль тексту за умовчанням.

• Елемент переліку персонажів подамо із застосуванням того само­го стилю, що й основний текст. Заголовок змісту матиме стиль заголовків розділів.

• Отже, ми оптимізували список стилів, і тепер він містить 8 пунк­тів: назва книги, ім’я автора, інформація про видавництво, текст анотації, основний текст, назви розділів, назви глав, епіграф. Постає завдання створити необхідні стилі та за їх допомогою від­форматувати книгу.