3. Причини, фактори та ступені виникнення дефектів постави

Порушення постави проявляється вже у дітей раннього віку: у ясельному віці у 2,1%, в 4 роки у 15-17% дітей, в 7 років у кожної третьої дитини, у шкільному віці відсоток дітей з порушенням постави продовжує зростати. За даними Д.А. Іванової порушення постави є у 67% школярів.

(Слайд 5) Порушення, або дефекти постави починають закладатися ще в ранньому дитячому віці, коли батьки на це ще не звертають увагу. Тривале перебування дитини на руках в одній позі, якщо батьки носять дитину на одній і тій же руці, спроби батьків навчати дитину самостійно сидіти та стояти, коли ще м'язи тіла не готові до такого навантаження, тощо, призводять до того, що в дитини порушується розвиток фізіологічних викривлень хребта, що тягне за собою розвиток дефектів постави.

За О.М. Мятигою основними причинами виникнення дефектів постави є:

1. Загальна недостатність (слабкість) розвитку мускулатури дитини.

2. Нерівномірний розвиток м'язів, які утримують хребет в правильному положенні.

3. Зменшення або збільшення кута нахилу тазу. Сприяють розвитку дефектів постави, на її думку такі фактори:

1. Тривала хвороба дитини або часті захворювання, які ослаблюють її організм. До таких захворювань дітей дошкільного віку належать: а) рахіт, при якому доволі часто формується рахітичний сколіоз грудного відділу хребта, що викликає компенсаторні скривлення в шийному та попереково-крижовому відділах; б) захворювання, які викликають паралічі та парези.

2. Незадовільній загальний режим життя дитини (недостатній або надмірний відпочинок, відсутність прогулянок на свіжому повітрі, недостатній сон та ін.).

1. Неправильний режим харчування.

2. Погані умови сну (незручна, надто м'яка або тверда, коротка постіль).

3. Невідповідні росту дитини меблі — стіл, стілець, ліжко.

4. Незручній одяг.

5. Неправильні пози та погані звички. До таких звичок відноситься:

а) стійка з опорою на одну і ту ж ногу. Така звичка сприяє виникненню косого положення таза, що призводить до бічного скривлення хребта; б) неправильне сидіння за столом, опускання ліктя однієї руки, згинання спини, з висячими у повітрі ногами, або підкладання однієї ноги на сидіння стільця. Така поза перекошує плечовий пояс і таз, стискує грудну клітку; в) читання та малювання лежачи у ліжку на боку.

8. Одноманітні рухи, наприклад, відштовхування однією ногою при їзді на самокаті, стрибки на одній нозі під час гри тощо.

(Слайд 6) Розрізняють 3 ступеня порушення постави:

I ступінь характеризується невеликими змінами постави, які усуваються цілеспрямованої концентрацією уваги дитини.

II ступінь характеризується збільшенням кількості симптомів порушення постави, які усуваються при розвантаженні хребта в горизонтальному положенні або при підвішуванні (за пахвові западини).

III ступінь характеризується порушеннями постави, що не усуваються при розвантаженні хребта.

Для дітей дошкільного віку найбільш характерні I-II ступеня порушення постави, для школярів - II-III ступеня.