
- •1. Особистість як суб'єкт політики
- •Основні об’єктивні чинники, від яких залежить ступінь участі особистості в політиці:
- •2. Політичні відносини як процес узгодження суспільних інтересів
- •Аналіз суспільного конфлікту дає змогу виокремити в ньому такі соціальні функції:
- •3. Поняття, типологія і стилі політичної діяльності
- •Результативність політичної діяльності залежить від кількох чинників:
- •Політична діяльність у складі різних політичних суб’єктів (парламенту, уряду, органів місцевого самоврядування, партійно-політичних і суспільних структур) має бути спрямована:
- •Ігнорування в політичній діяльності проблем, що стосуються великих суспільних груп людей, може стати каталізатором ланцюгової реакції соціальних вибухів і протестів.
- •До процесів політичного розвитку, на які спрямована політична діяльність, належать:
- •Наслідками політичної діяльності є суспільні зміни, що відбуваються у сферах:
- •Основні типи політичної діяльності:
- •Різним рівням політичної діяльності відповідають різні види суспільної свідомості.
- •Стилі політичної поведінки
Тема: Політичні відносини і політична діяльність
План
1. Особистість як суб'єкт політики.
2. Політичні відносини як процес узгодження суспільних інтересів.
3. Поняття, типологія і стилі політичної діяльності.
1. Особистість як суб'єкт політики
Ступінь політичної активності окремих особистостей, їхній вплив і форми участі в політичній діяльності суттєво відрізняються. Залежно від соціальних ролей, що їх відіграють у політиці особистості, виокремлюють таку їх типологію:
1. Пересічний громадянин, який не виявляє активності, не цікавиться політикою і не впливає на неї.
2. Громадянин, який є членом суспільно-політичної організації, руху, опосередковано залучений до сфери політичної практики саме завдяки членству в згаданих організаціях.
3. Громадянин - член політичної організації (партії), який бере безпосередню участь у діяльності останньої. При цьому ступінь його участі в зазначеній діяльності залежить від його прагнень, інтересів і можливостей, зумовлених суспільною вагою цієї організації та соціальною роллю в ній громадянина.
4. Громадський, особливо політичний, діяч.
5. Професійний політик, для якого політична діяльність є джерелом існування й змістом життя.
6. Політичний лідер - інституйований, духовний, інтелектуальний, формальний або неформальний, який має певний авторитет у суспільстві та своїй спільноті.
Безумовно, перебування на найвищих щаблях цієї ієрархії не виключає для особистості можливості відігравати соціальні ролі, які є типовими для нижчих ступенів. Скажімо, політичний лідер водночас є громадянином держави, може бути членом громадської організації, професійним політиком і т. ін.
Основні об’єктивні чинники, від яких залежить ступінь участі особистості в політиці:
1. Приналежність до певного соціального стану, суспільного статусу останнього, його місця у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання. (Заможні стани, зрозуміло, мають набагато більше можливостей впливати на політику.)
2. Місце особистості в управлінні виробництвом, розподілом, обміном, споживанням, духовним життям суспільства. (Представники суспільно-професійних груп, які обслуговують ідеологічну та адміністративно-політичну надбудову суспільства, також мають суттєві переваги: утримують у своїх руках засоби влади, інформації, мають набагато більший доступ до культурних надбань.)
3. Соціальний статус суспільної групи, до якої належить особистість, і співвідношення політичних сил у суспільстві, домінуючі форми організації групових суб’єктів, їх програми, соціальна база, сфера й стиль діяльності.
4. Соціально-політична ситуація на певних етапах розвитку суспільства, суспільної групи, індивіда. (У кризових ситуаціях, у разі масштабних змін у структурі політичних сил, формах організації та політичного представництва великих суспільних груп і суспільства загалом процеси зміни політичної суб’єктності індивіда прискорюються.)
5. Вплив держави на особистість виявляється через встановлення конституційно-правової регламентації становища й діяльності громадянина, соціалізації особистості через участь у функціонуванні суспільно-політичних інститутів держави, формуванні політичної свідомості (у вигляді державної приналежності та державної свідомості).
Кожна особистість об’єктивно зацікавлена у способі організації та функціонування держави, оскільки остання завжди може захистити її, гарантувати, розширити чи обмежити її права. Отже, особистість багато в чому залежить від держави, яка визначає умови й способи реалізації інтересів особистості: як члена стану, суспільної групи, сім’ї та ін.
Держава, по суті, виступає основним носієм процесу соціалізації особистості через ідеологічне виховання, добір політичних кадрів. Вона сприяє формуванню державної свідомості особистості. (Остання характеризується знанням своїх основних обов’язків громадянина, прав і потенційних можливостей участі в політичному житті суспільства за допомогою представницьких органів, інститутів вивчення громадської думки і т. ін.)
Рівень державної свідомості залежить від багатьох чинників:
ступеня демократизму суспільства, його політичної культури й ментальності,
статусу суспільної групи, до якої належить особистість, і т. ін.
Особистість, якщо вона бажає жити у правовій демократичній державі, мусить займати активну життєву позицію й намагатися бути не лише об’єктом, а й суб’єктом політики.