6.3 Формули (рівняння)

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки.

Формули, за винятком формул, які є в додатках, повинні нумеруватися в межах розділу арабськими цифрами, які записують на рівні формули праворуч у круглих дужках на віддалі 10...15 мм від краю рамки. Номер формули складається з номеру розділу і порядкового номера формули, відокремлених крапкою. Наприклад, (2.3) – це нумерація третьої формули другого розділу.

Посилання у тексті на порядкові номери формул подають у дужках, наприклад: ...у формулі (3.1), (3.2).

Формули додатків повинні нумеруватися окремою нумерацією арабськими цифрами у межах кожного додатка. Номер формули в додатку складається з букви, якою нумерується додаток і арабської цифри, розділених крапкою, наприклад: ... у формулі (В.1) ...

У формулі як символи фізичних величин слід застосовувати позначення, що встановлені відповідними стандартами.

Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули, повинні бути приведені безпосередньо під формулою, якщо вони раніше не пояснені у тексті ПЗ.

Пояснення кожного символу потрібно давати з нового рядка в тій послідовності, в якій символи приведені у формулі. Перший рядок пояснення повинен починатися словом "де".

Приклад:

Глибина проникнення в метрах плоскої електромагнітної хвилі і обчислюється за формулою:

, (6.1)

де R – радіус вихрострумового перетворювача, м; – значення узагальненого коефіцієнта.

У магістерській роботі пояснення кожного символу дозволяється виконувати не з нового рядка, наприклад, R – радіус перетворювача, м;  – узагальнений коефіцієнт.

При повторному використанні формули в наступному тексті розшифрування символів не робиться.

Формули, що подаються одна за одною і не розділені текстом, відділяються комою.

Наприклад:

(6.2)

(6.3)

Переносити формули на наступний рядок дозволяється тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. У разі перенесення формули на знаку операції множення застосовують знак “”. У формулах з чисельником і знаменником риска дробу повинна бути тільки горизонтальною.

У тих випадках, коли розрахунок виконується за формулою або рівнянням, які не вимагають перетворень, потрібної попередньо обчислити або вибрати з літературних джерел чи нормативних документів значення усіх величин, які входять у праву частину формули (рівняння). Потім записують формулу (рівняння) у загальному вигляді, підставляють значення відомих величин, не порушуючи структури, і записують кінцевий результат.

У формулу (рівняння) слід підставляти значення величин без одиниць. Проміжні обчислення не приводять.

Наприклад:

Середній тиск, що припадає на одиницю площі проекції опорної поверхні підшипника ковзання обчислюється за формулою

МПа, (6.4)

де F – радіальне навантаження, Н; F=58,8 Н;

l – довжина підшипника, м; l=0,15 м;

d – діаметр підшипника, м; d=0,15 м.

Отже, за (6.4) отримуємо (для випадку, коли в (6.4) тільки подається формула):

МПа.

Точність обчислення визначається точністю значень величин, які входять у формули і рівняння, а також призначенням обчислень і повинна бути вказана в методичних вказівках кафедри або узгоджуватися з керівником і консультантами проекту. У більшості технічних розрахунків достатньо тисячних часток цілої величини.

Якщо ряд розрахунків виконуються за однією формулою для кількох значень величин, що в неї входять, то в тексті ПЗ вказують: “Результати розрахунків за формулою…(дається її номер) приведені в таблиці…(додається номер таблиці)”.

В окремих випадках (за вимогою керівника або консультанта проекту) потрібно привести приклад розрахунку за формулою для одного з варіантів значень величин.

Написання літер алфавітів у формулах і рівняннях повинно відповідати вимогам стандарту ГОСТ 2.304.