2.2. Принципи моделювання бізнес-процесів організації. Процес упровадження системи управління бізнес-процесами. Формування системи управління бізнес-процесами
На першому етапі моделювання будується модель підприємства –функціональна модель, що дає представлення про функції підприємства і розподіл відповідальності за їх виконання. Функціональна модель підприємства не містить інформації про взаємозв’язок функцій. Для цього будується процесна модель. Процесна модель також описує потік ресурсів (матеріальні, інформаційні і т.д.), що використовуються при виконанні функцій, але вона не дає їх вартісної оцінки, яку необхідно мати при розрахунку фінансового плану підприємства. Тому потрібно уточнити описання бізнес-процесів за допомогою побудови кількісної моделі бізнес-процесів яка визначає вартість виконання бізнес-процесу. Побудувавши кількісну модель бізнес-процесів, можна побудувати і модель фінансового плану підприємства.
Проектування моделі завжди починається із визначення ланцюга проекту. Основна задача будь-якого успішного проекту полягає в тому, щоб на момент запуску системи, що втілюватиме бізнес-процес, та протягом її експлуатації можна було забезпечити:
Необхідну функціональність системи і степінь адаптації до змінних бізнес умов її функціонування;
Необхідний час реакції на запит;
Безвідмовну роботу системи у необхідному режимі;
Простоту експлуатації та підтримки системи;
Необхідну безпеку;
В реальних умовах проектування – це пошук способу, що задовольняє вимогам функціональності системи засобами наявних технологій з урахуванням заданих обмежень. Складність проектування проявляється в тому, що воно не є конструктивною задачею, як аналіз вимог чи реалізація проекту розв’язків.
Часто проектування описують як окремий етап розробки проекту проміжний між аналізом та розробкою. Але насправді чіткого поділу етапів розробки проекту немає – проектування , немає чітко окресленого початку і завершення .
Можна виділити декілька етапів розробки системи опису бізнес-процесу:
Визначення вимог
Оцінка реалізації
Оцінка ризику
Побудова логічної моделі
Побудова прототипу
Визначення вимог. Починати дослідження предметної області необхідно із встановлення вимог. Одночасно важливо встановити істинні вимоги користувача. Для аналізу повноти вимог та їх уточнення важливо побудувати логічну модель предметної області. Також можна використовувати метод прототипу.
Вимоги можуть мати характер обмежень, тобто бути обов’язковими для їх дотримання. Вони можуть бути наслідком характеру предметної області чи формуватися історично. Важливим аналітичним завданням є передбачення можливих змін і планування адекватної реакції на події.
Часом задачі даної системи визначають задачами системи більш високого рівня. Те що для даної системи є метою, для системи більш високого рівня є засобами досягнення більш глобальних цілей.
Оцінка реалізації. Складність реалізації проекту можна оцінити по різним критеріям:
Економічна реалізація (вартість, термін, економічність)
Технічна реалізація (ресурси, технології, інструменти)
Юридична реалізація ( законодавство, обов’язки)
Оцінка ризику. Передбачити джерела проблем розробки тяжко. Ними вважаються: обмеженість засобів, кадрові питання, недооцінка проблемності.
Для встановлення надійності ризику необхідно пройти наступні етапи:
Аналіз ризику
Визначення джерел ризику
Групування джерел ризику
Оцінка ймовірності кожного фактора ризику
Визначення природи ризику, області дії, часу прояву, періодичності
Керування ризиком
Встановлення допустимого і граничного рівня кожного ризику
Розробка варіантів зниження кожного ризику
Застосування заходів по зниженню ризиків
Розробка поведінки при ризиковій ситуації
Розробка механізмів відстеження ризиків
Принципи виділення системи:
а) наявність керуючого центра;
б) наявність загальної мети;
в) складається з компонентів;
г) система працює при взаємодії з навколишнім середовищем;
д
)
система життєздатна при наявності
достатніх ресурсів.
Рис.2.1 Взаємодія системи із зовнішнім середовищем
Параметри:
X - вхідні параметри, факторні ознаки, екзогенні параметри;
Y - вихідні параметри, результативні ознаки, ендогенні параметри;
Z - параметри збурювання, випадкові фактори, випадкові складові;
U - параметри керування. Системи бувають відкриті (взаємодіючі із зовнішнім середовищем) і закриті (невзаємодіючі із зовнішнім середовищем).
Складна система - комплекс окремих підсистем, що функціонують у тісній взаємодії та вирішують загальне завдання.
Економічна система є частиною більш складної системи - соціально-економічної, і являє собою ймовірну, динамічну систему, що охоплює процеси виробництва, обліку-розподілу й споживання матеріальних благ.
Економічні системи - багаторівневі системи, невизначеність, випадковість у вхідних параметрах у нижніх рівнях приведе до невизначеностей і випадків у вихідних параметрах підсистем більш високого порядку й системи в цілому.
Рис.2.2 Структурна схема простої економічної системи
Розрізняють фізичне й математичне моделювання. Етапи практичного моделювання .
а) Аналіз економічної системи, її ідентифікація й визначення достатньої структури для моделювання.
б) Синтез і побудова моделі з урахуванням її особливостей і математичної специфікації.
в) Верифікація моделі й уточнення її параметрів
г) Уточнення всіх параметрів системи й відповідність параметрів моделі, їхня необхідна адаптація (виправлення, корегування) .