1.2. Диференціація об'єктів управління. Класифікація видів управління.

Система керування (англ. control system) — систематизований набір засобів впливу на підконтрольний об'єкт для досягнення цим об'єктом певної мети. Об'єктом системи керування можуть бути як технічні об'єкти так і люди. Об'єкт системи керування може складатися з інших об'єктів, які можуть мати постійну структуру взаємозв'язків.

Системи керування за участю людей як об'єктів управління часто називають системами менеджменту.

Технічна система керування — пристрій або набір пристроїв для маніпулювання поведінкою інших пристроїв або систем.

Об'єктом керування може бути будь-яка динамічна система чи її модель. Стан об'єкта характеризується деякими кількісними величинами, що змінюються в часі, тобто змінними стану. В технологічних процесах у ролі таких змінних може виступати температура, густина, в'язкість сировини або механічні переміщення (кутові або лінійні) і їхня швидкість, електричні змінні, температура технологічного обладнання, у бізнес-процесах — курс цінних паперів тощо. Аналіз і синтез систем керування проводиться методами спеціального розділу математики — теорії керування.

Системи керування поділяють на два великі класи:

• Автоматизовані системи управління (АСУ) — працюють за участю людини в контурі керування;

• Системи автоматичного керування (САК) — працюють без участі людини в контурі керування.

За видом перехідної функції об’єкта регулювання вони класифікуються на три категорії:

• стійкі,

• нестійкі,

• нейтральні.

Об’єкт стійкий, якщо після закінчення дії зовнішнього імпульсного збурення він з плином часу повернеться до початкового стану. Стійкі об’єкти часто називають об'єктами, що володіють властивостями самовирівнювання. Тільки для даних об'єктів мають значення статичні характеристики, тому вони ще називаються – статичні об'єкти.

Нестійкі об’єкти характеризуються тим, що після припинення дії зовнішнього впливу вихідна величина продовжує змінюватися. Ці об’єкти не володіють властивостями самовирівнювання і вельми складні для автоматичного регулювання.

У нейтральних об'єктах або об'єктах, які частково володіють властивістю самовирівнювання, вихідна величина після зняття збурення набуває нового сталого значення. Ці об’єкти частіше називають астатичними.

1.3. Організаційна система управління підприємством.

Одним із найважливіших елементів внутрішнього середовища підприємства є його організаційна структура управління. Організаційна структура регулює: розподіл завдань по відділам і підрозділам підприємства; компетентність відділів та підрозділів у вирішенні певних проблем; загальну взаємодію відділів та підрозділів. Організаційна структура має безпосередній вплив на реалізацію стратегії підприємства, його взаємодію із зовнішнім середовищем та ефективне вирішення поставлених завдань.

Вивчення практики діяльності вітчизняних та зарубіжних підприємств свідчить про велику різноманітність організаційних структур управління, сукупність які можна розподілити на два типи: механістичні та органічні (рис.1.1).

Рис.1.1. Типи та види організаційних структур управління

Механістичні структури управління (їх часто називають ієрархічними, бюрократичними, формальними, традиційними, класичними) характеризуються наявністю жорсткого ієрархічного розподілу влади, формалізацією правил та процедур, централізованим прийняттям рішень. Вони функціонують як чітко налагоджений механізм. До таких структур управління належать лінійна, функціональна, лінійно-функціональна та лінійно-штабна структури управління.

Органічні структури управління характеризуються слабким використанням формальних правил та процедур, децентралізацією повноважень та участю працівників у прийнятті рішень, гнучкістю структури управління та незначною кількістю рівнів ієрархії управління, що дають змогу підприємству швидко адаптуватись до змін зовнішнього середовища. До цього типу структур управління належать дивізіональні, матричні, проектні, множинні та інші структури, які характеризуються гнучкістю під час взаємодії із зовнішнім середовищем підприємства.

Для забезпечення подальшого розвитку підприємство повинно створити інформаційну базу, яка наповнюється і встановлюється з допомогою інформаційних потоків. Цю базу формують на кожному підприємстві безпосередньо. Створення інформаційних потоків забезпечується комп'ютерним обладнанням, додатковими технічними засобами, тому підприємство може використовувати систему автоматизованої оброблення інформації (САОІ), яка підвищить його результативність, якість керування та ефективне використання його ресурсів. За рахунок інформаційного забезпечення змінюються (вдосконалюються) цілі, що, своєю чергою, призводить до еволюційного розвитку ОСУ.

1.4. Інформаційна система підприємства. Логістична система підприємства. Операційна система підприємства. Переробляюча, управляюча і забезпечуюча підсистеми операційної системи.

Інформаційна модель підприємства

У контексті питань документаційного забезпечення управлін­ня під терміном «організація» будемо розуміти широкий спектр видів організацій — від підприємств, що виробляють матеріаль­ний продукт, до організацій, основним результатом діяльності яких є нематеріальний продукт або послуга. Будь-яке підприємс­тво складається з підрозділів, тобто має певну організаційну структуру.

Виробничими умовно назвемо підрозділи, які виконують осно­вну функцію підприємства (як у випадку виробництва матеріаль­них продуктів, так і при наданні профільних послуг).

Підприємство має внутрішні інформаційні зв'язки (взаємодія керівництва з підлеглими та виконавцями) і зовнішні інформа­ційні зв'язки (взаємодія з контролюючими органами, суміжними підприємствами, споживачами та ін.).

Система інформаційного забезпечення здійснює інформаційну підтримку діяльності організації у всіх напрямах службової дія­льності, надаючи багатоцільову статистичну, аналітичну та дові­дкову інформацію.

Комплекс організаційних, правових, тех­нічних, технологічних заходів, засобів та методів, що забезпечують у процесі управління і функціонування системи інформаційні зв'язки її елементів шля­хом оптимальної організації інформацій­них масивів баз даних і знань.

Сучасні концепції управління інформаційною діяльністю на підприємствах широко застосовують ідеї інформаційної логісти­ки для побудови моделей інформаційної діяльності підприємства, які відображають взаємозв'язки між інформаційними потоками, а впровадження комп'ютерних технологій дозволяє застосовувати менеджмент ділових процесів (Workflow Management),який представляє собою управління інформаційною логістикою на базі комп'ютерної технології і основною метою якого є забезпечення діяльності з виконання господарських завдань необхідною інфо­рмацією відповідного виду,об'єму, якості, у відповідні терміни і у відповідному місці.

Для ефективного впровадження систем електронного докуме­нтообігу на підприємстві необхідно створити бізнес-модель під­приємства.

Бізнес-модель підприємства — це сукупність графічних і тек­стових описів, які дають змогу із заданою точністю розуміти та імітувати процес управління підприємством.

Структуру бізнес-моделі можна представити у виді таких складових:

— організаційна модель — організаційна структура підприєм­ства і ролі, які виконуються співробітниками підприємства у структурі управління;

— функціональна модель — бізнес-процеси і події, які ініці­юють ці бізнес-процеси, вихідні результати;

— інформаційна модель — схема інформаційних потоків у контурі управління, побудована на базі функціональної моделі.

Інформаційна модель організації є схемою потоків інформації, використовуваної в процесі управління, відображає різні проце­дури виконання функцій управління організацією і представляє за кожним завданням зв'язок вхідних і вихідних документів і по­казників.

Інформаційна модель організації орієнтована на інформацію як ресурс, який виробляється і використовується у процесі функ­ціонування системи управління, спрямована на розв'язування ін­формаційних проблем, раціоналізацію та інтеграцію інформацій­них процесів, покращання організаційної структури,підвищення ефективності роботи у цілому.