2.2. Алгоритм – формальний засіб здійснення контролю

Алгоритм – це сувора послідовність правил, записаних формальною мовою, які визначають процес переробки допустимих вихідних даних у потрібні результати. Будуючи алгоритм, щоразу необхідно враховувати те конкретне завдання, яке поставлено перед програмістом. Передусім алгоритм потрібно обґрунтувати. Це означає, що якщо алгоритм створено для вирішення певного завдання, то необхідна впевненість у тому, що для всіх вихідних даних, для яких це завдання може бути вирішене, алгоритм дозволяє одержати правильне рішення. Тобто алгоритм має бути коректним. Бажано, щоб він був простим і зрозумілим не лише програмістові, а й користувачеві. Слід також чітко знати можливості мови програмування, якою програміст користуватиметься у подальшому, створюючи програму. Спочатку користувач створює лінгвістичний алгоритм, який згодом буде перероблений програмістом у алгоритм, орієнтований на ЕОМ.

Питання щодо детальності опису алгоритму вирішують зазвичай поступово, у кілька ступенів. Спочатку виявляють найважливіші (з погляду структури алгоритму) етапи, вказуючи їх зміст у доволі загальній формі, й установлюють найсуттєвіші зв’язки між ними. Для цього виділяють етапи якомога крупніші, щоб можна було легко й наочно відтворити загальну структуру алгоритму. І лише по тому, як впевняться у правильності загальної структури алгоритму, її деталізують, розбиваючи крупні етапи на дрібніші та встановлюючи відповідні зв’язки між виділеними етапами. Цю розбивку завжди доводять до потрібного ступеню деталізації, який у свою чергу визначається тією мовою, яка використовувалася для запису алгоритму.

Аналіз розділових знаків, тобто розпізнавання їх ролі у тексті, є частиною редагування, оскільки у процесі аналізу текстової ситуації виявляють позиції пропущених розділових знаків. Аналіз і редагування спираються на загальну базу – правила пунктуації, які в алгоритмі переформульовані у вигляді алгоритмічних правил порівняння аналізованого тесту із заданою вихідною інформацією. Це інформація щодо морфологічних, лексичних, синтаксичних і позиційних ознак текстових ситуації з дієприкметниковими зворотами. Усі аналізовані алгоритмом звороти належать до типу відокремлених одиниць і можуть бути охарактеризовані певними формальними ознаками.

2.3. Загальна схема роботи алгоритму

Створений алгоритм (див. додаток) розпізнає дієприкметникові звороти і аналізує їх за такою загальною схемою.

1. Початок аналізу визначається на основі формальної ознаки дієприкметника – слова із заданими граматичними характеристиками. Так, морфологічною ознакою дієприкметників можуть слугувати парадигми закінчень пасивних дієприкметників на -ний (-ений), -тий, які у зворотах зустрічаються найчастіше, а також характерні суфікси активних дієприкметників: -уч-, -юч-, -ен- (-єн-), -т- : Нові перспективи форми основного туризму – відпочинок, сполучений з відвідуванням природних об’єктів. Вказуються питання, розглянуті на засіданні робочої групи. При цьому умовно визначено, що морфологічну інформацію приписано усім словоформам тексту на попередньому етапі автоматичного морфологічного аналізу. І тоді ж виявлено підмет і присудок.

2. Оскільки синтаксичний аналіз проводиться послідовно, тобто встановлюються синтаксичні зв'язки словоформ по мірі їх появи при послідовному перегляді речення, слова, що передують дієприкметниковим зворотам, вже можуть містити вказівку на синтаксичний зв'язок (відповідна позиція у реченні, відмінок, закінчення тощо).

3. Далі алгоритмом установлюються синтаксичні зв'язки в межах однієї частини складного поширеного речення (умовно можна припустити, що зв'язки простих речень у складному проставлено на першому етапі синтаксичного аналізу). А тому дієприкметникові звороти з погляду поширення синтаксичних зв'язків можна поділити на два види:

– замкнені звороти – одна зі словоформ є кінцевою в ланцюжку синтаксично пов'язаних слів (зв'язки обриваються): Характеристики, отримані шляхом розрахунків, зіставлено з результатами вимірів на приводах 1250 кВ.

– незамкнені звороти – синтаксичний зв'язок однієї зі словоформ звороту переходить в до іншої частини складного речення: Визначено розповсюдження пострансфузійного гепатиту серед пацієнтів, що отримували кров під час операцій, проведених у п’яти лікарнях Лондона, які обслуговувалися Північним лондонським центром переливання крові.

4. З появою у процесі аналізу речення формальної ознаки дієприкметникового звороту починається пошук його меж з метою знаходження знаків на цих межах. У процесі пошуку встановлюються синтаксичні зв'язки у межах звороту, коректуються морфологічні характеристики словоформ, що входять до звороту. Початкова межа визначається, в основному, за складом початкової частини звороту, а кінцева – за наявністю певних класів слів, які не можуть входити до звороту. Це пояснюється тим, що початок звороту має стандартнішу структуру (в усіх постпозиційних зворотах цієї роботи дієприкметник стоїть у звороті на першому місці), ніж його кінцева частина.

5. У випадку відсутності якоїсь коми, алгоритм синтаксичного аналізу відшукає останню словоформу звороту, знак кінця звороту не буде знайдено і машина видасть речення на друк як помилку. Таким чином, правила аналізу і редагування пунктуації пов'язані з правилами синтаксичного аналізу.

Детальніша схема автоматизованого контролю за вживанням коми при дієприкметникових зворотах (див. додаток) враховує практично всі правила вживання коми, окрім пов'язаних із семантикою.

Наведемо далі кілька прикладів застосування автоматизованого контролю за вживанням коми при дієприкметникових зворотах.

Приклад 1: Висвітлено питання договору як угоди між сторонами, заснованої на їх згоді, зміни і розірвання договору.

Після послідовного перегляду слів, машина знайде дієприкметник “заснована”, вжитий у родовому відмінку.

Далі машина визначить синтаксичні зв'язки між словами: “заснованої (на чому?) на згоді”, “на згоді (чиїй?) їх” і встановить, що дієприкметник із залежними словами не входить до складу присудка.

Дієприслівниковому звороту буде надано код дієприслівникового звороту (ДП), визначено його межі: “заснованої на згоді” та означуване слово “угода”.

Машина встановить, що зворот стоїть після означуваного слова і відокремлений від нього словами “між сторонами”.

Згідно з правилом на межах звороту мають бути коми, що і перевіряє машина. Коми є, а отже здійснений контроль доводить, що усе вірно.

Приклад 2. Проаналізовано основні елементи правосуб’єктності суб’єктів трудових і тісно пов’язаних з ними правовідносин.

Знайдено дієприкметник “пов'язані”, вжитий у родовому відмінку.

Встановлено синтаксичні зв'язки з залежними від нього словами “пов'язані (з ким?) з ними”, “пов'язані (як?) тісно” та визначено, що зворот не входить до складу присудка.

Надано код ДП і знайдено означуване слово “правовідносини”.

Визначено, що зворот стоїть у препозиції до означуваного слова, а отже машина видасть його на друк для перегляду редактора.

Редактор, окрім того, що проконтролює правильність вживання (а у даному випадку – відсутність розділових знаків), матиме змогу виправити двозначність виразу, спричинену омонімією слова “з ними”, яке може означати як “елементи”, так і “суб'єктів”.

Приклад 3. Показали, що в організм людей не пов’язаних з виробництвом Cd головним чином потрапляє із харчовими продуктами, при палінні та з пилом.

Машина віднайде дієприкметник із заперечною часткою не – “не пов'язанихі” і залежне від нього слово “не пов'язаних (з чим?) з виробництвом”, які не входять до складу присудка, і надасть ім код ДП і визначить його межі “не пов'язаних з виробництвом”.

Потім встановить означуване слово “людей” і постпозиційне, невідокремлюване розташування звороту відносно нього.

Перевірить, чи є на межах звороту розділові знаки, і встановить, що таких знаків немає.

Видасть речення на друк як помилку (або, якщо це буде спеціально зазначено при укладанні алгоритму, сама розставить коми на межах звороту).