Національний технічний університет україни

“КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ”

Видавничо-поліграфічний факультет Кафедра видавничої справи і редагування

КУРСОВА РОБОТА

на тему

Автоматизований контроль за вживанням коми

при дієприкметникових зворотах

Перевірила Тріщук О.В.

Виконала студентка четвертого курсу,

групи СР-91

Рибитва Т.В.

Київ – 2002

ЗМІСТ

1. Вступ.......................................................................................................................3

2. Лінгвістичний аспект вживання коми при дієприкметникових зворотах..........5

   1. Дієприкметник – центр звороту.................................................................5

   2. Правила вживання коми при дієприкметникових зворотах....................8

   3. Дієприкметниковий зворот у реферативних текстах..............................10

3. Автоматизоване вживання коми при дієприкметникових зворотах...............12

   1. Суть та проблеми автоматизованого контролю.....................................12

   2. Алгоритм – формальний засіб здійснення контролю.............................14

   3. Загальна схема роботи алгоритму............................................................16

4. Висновки...............................................................................................................20

5. Список використаної літератури........................................................................23 вступ

Питання автоматизації редакційно-видавничих процесів є надзвичайно важливим. Бурхливий розвиток комп'ютерної техніки дозволяє впроваджувати все нові та нові програми, спрямовані на полегшення роботи редактора, коректора. Автоматична перевірка орфографічної правильності тексту, синтаксичної зв'язності слів, знаків пунктуації, наявності пасивних синтаксичних конструкцій, визначення складності тексту – це далеко не повний перелік можливостей сучасних комп'ютеризованих систем. Так, завдяки автоматичній перевірці орфографії можна уникнути так званих механічних помилок, пов'язаних з особливістю людського сприйняття. Раніше помилки, пропущені редактором і коректором вичитували спеціальні “вичетчики”, а тепер із цією роботою цілком упораються спеціальні комп'ютерні програми. Отже, автоматизація окремих етапів редакційного процесу дозволяє редакторові зосередитися на стилістичних і логічних помилках, які машина поки що не в змозі виправити.

Потрібно зазначити, що роль редактора у процесі автоматизації не можна применшувати. Саме він повинен на початковому етапі опрацювати конкретне питання за мовознавчими джерелами, віднайти всі можливі правила та мовні норми, скласти у загальному вигляді алгоритм, який буде згодом перетворено на спеціальну програму.

Контроль орфографічної правильності слів сьогодні приблизно на 90 – 95 % є формалізованим, оскільки легко можна задати процедуру його виконання. Для контролю орфографії україномовних текстів на ринку програмних продуктів є системи RUTA, DarWin, PLAJ і Language Master, які мають у своєму складі орфографічний словник сучасної української літературної мови, працюють на ІВМ-сумісних комп'ютерах в операційній системі Windows і, як правило, розраховані на перевірку орфографії у власному текстовому процесорі або паралельне використання з певним текстовим процесором.

Для синтетичних мов, до яких належить і українська, важливим є також проведення контролю синтаксичної зв'язності слів у реченнях. Такий контроль дає змогу знаходити в тексті помилки на зразок з веселий сміхом. Його суть полягає в перевірці всіх означень, що стоять у препозиції до іменника, на наявність синтаксичного узгодження в роді, числі та відмінку з означуваним іменником. Такий контроль без особливих труднощів також може бути реалізований за допомогою комп'ютерного словника української мови, який дає змогу здійснювати морфологічний аналіз тексту. Для інших синтетичних мов (наприклад, російської) операції такого контролю вже функціонують.

Стосовно питання перевірки пунктуації, з яким безпосередньо пов'язана тема даної роботи, то можна сказати, що редагування розділових знаків у процесі автоматичного аналізу тексту на різних його рівнях як у теоретичному, так і в практичному плані, розроблялися мало. Серед спеціалістів, що займалися цим питанням, можна назвати Т. Г. Белоногова, А. Г. Кан, З. В. Партико, В. И. Крітську.

На сьогодні в Україні існує лише дві експериментальні системи перевірки пунктуації (для деяких європейських мов, зокрема англійської, російської, такі програми вже функціонують). Першу – “Редактор” – створено студентським колективом на чолі З. В. Партико. Контролю у цій системі, як і у традиційному редагуванні, підлягають лише обов’язкові розділові знаки.

Другу експериментальну систему розроблено ще 1991 року В. И. Крітською і висвітлено у її дисертації “Знаки препинания как текстообразующие единици (автоматизация анализа и редактирование в научном тексте)”. Метою цієї праці є визначення можливостей автоматизації аналізу та редагування розділових знаків у науковому тексті на основі закономірностей його структурної організації. Як матеріал дослідження було використано правила пунктуації з довідника “Правила орфографии и пунктуации”, а також тексти наукових рефератів. У результаті дослідження правила пунктуації, сформульовані з позиції структурування тексту як цілого і розраховані на використання їх людиною, перетворено на систему “машинних” правил, які спираються на опис текстової структури за допомогою морфологічних, синтаксичних, лексичних і позиційних параметрів.

Отже, проблема автоматизованого контролю за вживанням коми при дієприкметникових зворотах, як одна зі складових автоматизації редакційних процесів залишаться актуальною. У цій роботі питання автоматизації вживання коми при дієприкметникових зворотах розглядається у двох напрямах – лінгвістичному і власне автоматизаційному. Так, у першому розділі подано визначення, класифікацію, формальні ознаки дієприкметників як центрів дієприкметникового звороту. Ці відомості можуть знадобитися, зокрема, під час створення алгоритму морфологічного розпізнавання машиною слів-дієприкметників.

Далі в узагальненому вигляді (з усіх опрацьованих джерел) подано правила вживання коми при дієприкметникових зворотах. Ці правила слугують основою для створення алгоритму автоматизованого контролю.

Окремий підрозділ присвячено характеристиці вживання коми у власне реферативних текстах, а також подано кількісні показники частоти вживання та розташування дієприкметникових зворотів щодо означуваного слова. Ці показники виведено на основі опрацьованих 85 рефератів, узятих зі спеціального реферативного журналу “Джерело” за різні роки.

Другу частину роботи присвячено власне питанню автоматизації. Вказано, зокрема, основні правила автоматизованого аналізу тексту, перелічено проблеми, пов'язані з питанням автоматизованого вживання коми при дієприкметникових зворотах і наведено можливі способи їх вирішення. Важливими є також відомості щодо складання як алгоритму взагалі, так і алгоритму, призначеного для контролю за вживанням коми при дієприкметникових зворотах. Додатком до роботи є розроблений на основі одержаних відомостей алгоритм аналізу тексту з метою віднайдення дієприкметникових зворотів, обмежуваних розділовими знаками (комами).

У роботі було використано такі методи: структурно-системний аналіз, кількісний аналіз, алгоритмічний метод. Структурно-системний аналіз було застосовано під час опрацювання мовознавчого аспекту вживання коми при дієприслівникових зворотах (було структуровано отриману інформацію та виділено систему правил сучасної української мови, які регламентують уживання коми в дієприкметникових зворотах). Кількісний аналіз дозволив одержати цифрові співвідношення вживання дієприкметникових зворотів у опрацьованих реферативних текстах (ці дані подано у підрозділі 1.3). А на алгоритмічному методі ґрунтуються всі дослідження щодо можливостей автоматизованого контролю за вживанням коми при дієприкметникових зворотах.