Вступ...............................................................................................................5 1. Підготовчі роботи, їх зміст та методика виконання............................15 1.1 Складання планової основи..................................................................15 1.2 Обчислення площ ................................................................................16 1.2.1 Обчислення загальної площі земель в плані за координатами вершин............................................................................................................16 1.2.2 Обчислення площ секцій....................................................................18

1.2.3 Обчислення площ контурів і складання експлікацій......................20 2. Аналіз фактичного використання земель...............................................26 2.1 Загальні відомості про господарство....................................................26 2.2 Характеристика природних та економічних умов господарства.......26 2.3 Розподіл земель за категоріями на території сільської ради..............28 2.4 Склад земель сільськогосподарського призначення...........................30 3. Проектні пропозиції щодо використання земель і організації угідь...32 3.1 Обґрунтування проектних пропозицій щодо системи використання земель в господарстві...................................................................................32 Визначення складу і площі угідь......................................................32 3.1.2 Трансформація і поліпшення угідь....................................................32 3.1.3 Розміщення угідь на території господарства....................................33 3.1.4 Організація системи використання ріллі. Обґрунтування розміщення встановлених проектом сівозмін............................................45 4. Впорядкування території сівозмін..........................................................46 Проектування полів сівозмін та робочих ділянок...............................46 Проектування польових доріг та інших елементів..............................48 4.3 Аналіз розробленого проекту впорядкування території ріллі............51 Впорядкування території садів і ягідників............................................56 Розміщення порід, сортів, розміщення кварталів...............................56 Розміщення захисних лісових насаджень, дорожної мережі, господарських дворів..............................................................................57 6. Впорядкування території пасовищ..........................................................59 6.1 Розміщення гуртових ділянок (отарних)..............................................59 6.2 Розміщення загонів чергового випасання............................................60 6.3 Розміщення скотопрогонів, літніх таборів, водопійних площадок........................................................................................................61 7. Впорядкування території сіножатей.......................................................63 8. Природоохоронні заходи..........................................................................64 9. Перенесення проекту в натуру................................................................66 Висновки та пропозиції………………………………………………......68 Список використаної літератури.................................................................70

Вступ Вагомий внесок у розвиток науково-методологічних засад формування еколого-економічних підходів щодо організації раціонального використання земель сільськогосподарського призначення зробили такі науковці, як Д.С.Добряк, Й.М. Дорош, Л.Я. Новаковський, В.М. А.М.Третяк, М.М. Федоров, та ін. Водночас методологія та методика еколого-економічного обгрунтування раціонального використання земель сільськогосподарського призначення на засадах прогнозів та планів перспективного еколого-економічного розвитку території сільськогосподарських підприємств у сучасних умовах залишаються значною мірою дискусійними.

Екологічний стан землекористування рекомендується оцінювати на основі негативної дії деградаційних процесів, а саме: водної, вітрової ерозії та їх; сумісної дії. Водна та вітрова ерозії відносяться до найзагрозливіших чинників, які суттєво знижують продуктивну спроможність земельних ресурсів. Ці явища негативно впливають на екологічну збалансованість агроландшафтів. Агроландшафти мають чітко виражену регіональну особливість, розподіляють сільськогосподарській угіддя, в тому числі й орні землі, за крутістю схилів. Найнебезпечніші для орних земель ухили більше 3° , для довгих схилів 1°-3°. . Відповідно до статті 14 Конституції України «Земля є основним раціональним багатством, що перебуває під особливою охороною держави», і керуючись цією нормою, всебільшого поширення повинні набувати правові аспекти та економічні методи управління земельними ресурсами, забезпечення державою гарантій права власності на землю, накопичення достовірної земельно-кадастрової інформації, створення ринкового середовища для обігу земельних ділянок. Землеустрій як система різноманітних (екологічних, соціальних, економічних й інших) заходів вирішує проблеми раціоналізації землекористування щодо рівнів адміністративно-територіального поділу конкретним умовам господарської організації виробництва й природокористування. У землевпорядній літературі й практиці до раціонального прийнято відносити таке землекористування, що найповніше враховує властивості та особливості ландшафту, господарську придатність території, орієнтовано на задоволення інтересів суспільства, забезпечує високу ефективність виробничої і іншої діяльності, сприяє охороні й відтворенню продуктивних та інших корисних якостей землі. Еколого-економічна спрямованість землеустрою очевидна. Для розвитку ефективної ринково орієнтованої системи землекористування сьогодні повинна мати пріоритет еколого-ландшафтна складова змісту землеустрою. Первинний стан землі можна розглядати у вигляді природної субстанції, вторинний — засобу виробництва або нерухомого майна. Недооцінка екологічного змісту землеустрою продовжує залишатися досить істотною, його призначення не можна обмежувати рамками реалізації земельної політики, принижуючи роль землеустрою у вирішенні корінного завдання землекористування - підвищення стійкості ландшафту, продуктивності й родючості земель, подолання продовольчого дефіциту. За час земельної реформи в Україні в сфері аграрного виробництва серед якісних змін відбулася трансформація основних форм господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників. Так, колишні КСП перетворилися в агроформування різних організаційно-правових форм господарювання. На засадах власності на землю та оренди землі сформувалися акціонерні господарські товариства, приватні підприємства, сільськогосподарські кооперативи, фермерські господарства тощо. І вже останніми роками в нашій державі започатковано утворення нової організаційно-правової структури - агрохолдингів. Ці формування, як правило, є чисто бізнесовими проектами, а підтримка і розвиток сільськогосподарської інфраструктури, проведення необхідних природоохоронних заходів не є їхніми функціями. Площі землекористувань таких форм господарської діяльності становлять від 30 до 300 тис. га._Нині в їхньому обробітку знаходиться щонайменше 35% орних земель країни. Крім того, спостерігається тенденція до збільшення орендованої ними території.

Господарська діяльність агрохолдингів має як позитивний, так і негативні сторони. Позитивним є підвищення загальної ефективності сільськогосподарського виробництва. Великі масштаби виробництва дозволяють застосовувати сучасну високопродуктивну техніку й новітні технології і завдяки їм істотно підвищувати продуктивність ресурсів, знижуючи при цьому витрати на одиницю продукції.

Разом з тим, концентрація земель агрохолдингам шляхом витіснення з ринку оренди землі певної кількості невеликих та менш потужних аграрних, в тому числі і фермерських, призводить до припинення існування сільськогосподарських підприємств як юридичних осіб та створює нову соціально-економічну ситуацію на селі, яка характеризується:

• втратою для певної кількості сільських мешканців роботи;

• ненадходження до місцевих бюджетів податкових та інших платежів від агропідприємств, що припинили своє існування;

• відсутністю фінансування для створення та підтримки сільської інфраструктури.

Господарську діяльність агрохолдингів забезпечують як власні, так і залучені фінансові ресурси компаній-засновників. Крім того, у багатьох випадках такими формуваннями використовується іноземний капітал у вигляді інвестицій. Тому значна концентрація сільськогосподарських угідь у їхньому розпорядженні може поставити Україну поряд з країнами Африки, Азії та Латинської Америки, де основні площі сільськогосподарських угідь орендують іноземні інвестори.

Сучасна система сільського розселення та його потенціал в Україні є досить неоднорідними. Тому при формування органами державної, влади аграрної політики щодо просторового розміщення сільськогосподарських землекористувань необхідно враховувати регіональні особливості держави. Для окремого регіону чи природно-сільськогосподарської зони можуть створюватися свої науково-обгрунтовані форми господарювання з оптимальними розмірами землекористувань. Не виключається існування також і агрохолдингів. Але при цьому мета кожного з таких формувань повинна бути спрямована на сталий розвиток сільських територій, який задовольняє потреби теперішнього часу, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь забезпечувати свої власні потреби.

Виклики, що ставить світова економіка для забезпечення людства необхідною кількістю продовольства, і разом з тим перехід України до ринкових відносин спонукають нашу державу рухатися в напрямку виробництва сільськогосподарської продукції, а для цього - ефективно розпоряджатися виробничими, кадровими і фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств, кваліфіковано оцінювати кон'юнктуру ринку й запобігати можливим негативним чинникам навколишнього середовища. Розуміння цих проблем,правильна маркетингова стратегія, ефективне використання всього ресурсного і технологічного потенціалу аграрних підприємств можуть принести позитивні результати.

У теоретичному відношенні питання еколого-ландшафтного обгрунтування організації території сільськогосподарських підприємств розроблені більш глибоко стосовно практичного застосування результатів наукових досліджень. Від загальних пропозицій еколого-ландшафтного характеру здійснюється перехід до ретельного врахування вимог рослин щодо середовища їх зростання. Великі надії при цьому покладаються на удосконалення теоретичних основ територіального планування землекористування.

Постановка досліджень з еколого-ландшафтного обґрунтування землеустрою не означає, що діюча ієрархічна структура організації території не враховує екологічних властивостей землі. Вона формувалася протягом тривалого періоду і неминуче змушена була орієнтуватися (свідомо чи стихійно) на різну якість ландшафту, зональні і місцеві умови, придатність землі.

Категорії земель визначаються на основі схем та проектів територіального землеустрою при надійному еколого-ландшафтному обґрунтуванні, що вказує на галузеву придатність землі. При внутрішньогосподарському землеустрої поширені у використанні агроландшафтні показники, які визначають насамперед склад й співвідношення угідь та сівозмін у сільськогосподарських підприємствах. При землевпорядкуванні території сівозмін, полів та робочих ділянок на основі внутрішньогосподарських і робочих проектів пріоритет надається агроекологічним характеристикам, що необхідні для врахування придатності земель під окремі види сільськогосподарських культур. Переваги еколого- ландшафтного землеустрою порівняно із звичайними методами землеустрою території полягають у кращій відповідності організації території вимогам розвитку економіки і природокористування, до яких відносяться єдність, цілісність, комплексність задач та заходів щодо організації використання й охорони земель,забезпечення узгодженості інтересів через балансові відносини природних і економічних ресурсів, довгострокове збереження системоутворюючих елементів територіального устрою; багатоваріантність моделей, конструкцій й проектних рішень тощо.

Розходження в екологічній якості реалізуються при визначенні параметрів системи сільськогосподарського землекористування, форм власності на землю та господарювання, спеціалізації й розмірів території і виробництва, складу угідь та посівів, типів, видів, кількості й розміщення сівозмін, тобто при формуванні агроекосистем різного призначення. Таким чином, створюється територіально-виробнича інфраструктура для самодостатнього функціонування суб'єкта, який господарює в обраному напрямі діяльності, ефективної організації землеробства, раціонального природокористування. Врахування екологічних показників забезпечує збереження землекористування, виробництва, трудових й інших ресурсів.

Результати досліджень науково-дослідних установ Національної академії аграрних наук України показують, що науково-обґрунтована сівозміна є основою землеробства, запорукою його стабільності, оскільки істотно впливає на водний, поживний, біологічний режими ґрунту, швидкість детоксикації шкідливих речовин, які надходять у грунт у процесі сільськогосподарського виробництва. Разом з тим, сівозміни здатні допомагати не лише виростити хороший урожай, а й забезпечити охорону довкілля, зберегти й підвищити природну родючість ґрунтів.

Об'єктом курсового проекту є землекористування на території сільської ради Бучацького району, Тернопільської області.

Курсовий проект включає текстову та графічну частину. Текстова частина містить 6 розділів, висновки, список використаної літератури.

Графічна частина включає:

1. Калька контурів;

2. План існуючого використання земель;

3. Картограма крутизни схилів;

4. Калька рельєфу;

5. Картограма агровиробничих груп ґрунтів;

6. Проект еколого-економічного обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь;

7. Розмічувальне креслення.

1. Підготовчі роботи їх зміст та методика виконання

1.1 Виготовлення планової основи

Виготовлення планової основи починають з побудови координатної сітки. Роботу виконуємо на креслярському папері. За допомогою лінійки Ф. В. Дробишева розбиваємо координатну сітку.

Побудову координатної сітки здійснюємо з таким розрахунком, щоб план земель розмістився симетрично на аркуші паперу. При цьому намічаємо приблизне розміщення крайніх точок зовнішньої межі. З цією метою проводимо такі розрахунки: вибираємо найбільше і найменше значення абсцис і ординат. Розмір по осі абсцис вираховують по формулі:

по осі ординат:

де L-віддаль на місцевості, що відповідає, 1см, в плану,

Х_max, Х_min- найбільше і найменше значення абсциси;

У_max, Х_min - найбільше і найменше значення ординат.

Після побудови сітку необхідно ретельно перевірити точність нанесень. Контролюємо по розмірах її сторін та діагоналей, які не повинні відхилятись від теоретичних більше, ніж на 0,02 мм. Діагоналі квадратів повинні бути рівними 14,4 см. Якщо сітка не відповідає вимогам її будують заново. Після цього по координатах наносимо точки окружної межі.

Ситуацію на план наносимо на кальку, або за допомогою світлокопіювального столу. Спочатку олівцем, а потім все оформляємо у відповідності до умовних знаків. Після нанесення плану на креслярський папір ми проводимо визначення значень координат і довжин ліній. Саме ці дані ми будемо використовувати при обчисленні площі даного плану аналітичним методом. Для цього заготовлюють відповідну відомість, в яку записують координати всіх точок і довжин ліній окружної межі в таблицю 1.1

Таблиця 1.1

Каталог координат

№ точок.	Координати		Довжини
	Х	У
1	780	3445	260
2	915	3225	250
3	770	3025	260
4	690	2780	210
5	710	2570	360
6	615	2225	445
7	1000	2000	200
8	1180	2080	310
9	1485	2165	315
10	1710	2375	310
11	2020	2315	310
12	2250	2525	295
13	2370	2795	300
14	2340	3090	255
15	2185	3290	115
16	2185	3410	180
17	2295	3555	110
18	2280	3690	125
19	2150	3705	335
20	2100	4035	225
21	2220	4225	145
22	2190	4365	130
Продовження таблиці 1.1
23	2145	4485	95
24	2050	4490	175
25	2025	4670	305
26	1750	4665	330
27	1560	4940	125
28	1440	4970	225
29	1245	4850	135
30	1115	4890	100
31	1055	4975	165
32	950	4840	180
33	770	4800	210
34	825	4600	180
35	720	4455	330
36	700	4125	210
37	900	4060	130
38	980	3965	415
39	725	3640	205

В даній таблиці записано координати всіх точок та довжини всіх ліній. В моєму випадку існує 39 точок. Після цього по координатах наносять точки окружної межі.

Ситуацію на план наносять за допомогою кальки, або світлокопіювального столу. Спочатку олівцем, а потім все оформляють у відповідності до умовних знаків.

1.2 Обчислення площ

1.2.1 Обчислення загальної площі за координатами

Загальну площу землекористування обчислюють аналітичним способом по координатах. Координати точок відображені в каталозі координат (таблиця 1.1) Для цього заготовлюють відповідну відомість, в яку записують координати всіх точок окружної межі та проводять обчислення в (таблиці 1.2.)

Таблиця 1.2

Відомість вирахування площі землекористування за координатами

№ точ.	Координати		Різниці		Здобутки
	Х	У	Хn-1-Xn+1	У n+1-Уn-1	Х*( У n+1-Уn-1)	У *(Хn-1-Xn+1)
1	780	3445	-190	-415	-323700	-654550
2	915	3225	10	-420	-384300	32250
3	770	3025	225	-445	-342650	680625
4	690	2780	60	-455	-313950	166800
5	710	2570	75	-555	-394050	192750
6	615	2225	-290	-570	-350550	-645250
7	1000	2000	-565	-145	-145000	-1130000
8	1180	2080	-485	165	194700	-1008800
9	1485	2165	-530	295	438075	-1147450
10	1710	2375	-535	150	256500	-1270625
11	2020	2315	-540	150	303000	-1250100
12	2250	2525	-350	480	1080000	-883750
13	2370	2795	-90	565	1339050	-251550
14	2340	3090	185	495	1158300	571650
15	2185	3290	155	320	699200	509950
16	2185	3410	-110	265	579025	-375100
17	2295	3555	-95	280	642600	-337725
18	2280	3690	145	150	342000	535050
19	2150	3705	180	345	741750	666900
Продовження таблиці 1.2
20	2100	4035	-70	520	1092000	-282450
21	2220	4225	-90	330	732600	-380250
22	2190	4365	75	260	569400	327375
23	2145	4485	140	125	268125	627900
24	2050	4490	120	185	379250	538800
25	2025	4670	300	175	354375	1401000
26	1750	4665	465	270	472500	2169225
27	1560	4940	310	205	319800	1531400
28	1440	4870	315	-90	-129600	1534050
29	1245	4850	325	20	24900	1576250
30	1115	4890	190	125	139375	929100
31	1055	4975	165	-50	-52750	820875
32	950	4840	285	-175	-166250	1379400
33	770	4800	125	-240	-184800	600000
34	825	4600	50	-345	-284625	230000
35	720	4455	125	-475	-342000	556875
36	700	4125	-180	-395	-276500	-742500
37	900	4060	-280	-160	-144000	-1136800
38	980	3965	175	-420	-411600	693875
39	725	3640	200	-520	-377000	728000
			-4400 4400	-5455 5455	-4623325 12126525	-11496900 19000100
			0	0	2P=7503200 P=375.2	2P=7503200 P=375.2

Ми отримуємо подвійне значення площі (2Р) . В даному випадку це значення дорівнює 7503200. Поділивши його на 2 одержуємо площу землекористування (Р, м²). Проводимо наступні обчислення: 7503200 : 2 = 3751600

1.2.2 Обчислення площ секцій

Після обчислення загальної площі землекористування, приступаємо до обчислення площ секцій. Для цього всю площу земель в межах плану ділимо на секції з таким розрахунком, щоб їх можна було обвести планіметром при двох положеннях полюса. Кут між важелями планіметра не повинен бути більше 150^о і менше 30^о, а середній кут в процесі обведення секції повинен бути близьким до 90^о. Населені пункти бажано виділяти однією секцією. Межі секцій намічають по шляхах, струмках, річках та інших лінійних елементах ситуації. Секції нумеруємо римськими цифрами, починаючи з північно-західного кута плану і продовжуючи рядами зліва направо, зверху вниз.

Площі секцій вираховуємо дворазовим обведенням планіметра при двох положеннях полюса (ПП,ПЛ). Різниці відліків, що одержані при одному положенні полюса не повинні відрізнятися більше, ніж на 2-3 ділення, а при різних положеннях – на 3-4 ділення.

Але з врахуванням науково-технічного прогресу я використовував електронний планіметр Planix 7, який виготовлений у Японії.

Обраховану площу секцій порівнюють з загальною площею землекористування, обчисленою за координатами. Допустиму нев’язку визначають по формулі:

= 0.48

де М – знаменник масштабу плану;

Р – площа землекористування, га.

Допустиму нев’язку розподіляють між секціями пропорційно до їх площі. При обчисленні площ секцій розрахунки ведемо у спеціальній відомості, тобто у (таблиці 1.3)

Таблиця 1.3

Відомість обчислення площ секцій

на території Пилявської сільської ради

Масштаб плану 1:5000

Планіметр Planix 7

№ секції	Відліки планіметра	Середнє з відліків		Площа	Поправка	Ув’язана площа
1	3	5	6	7	8	9
І	81.8 81.1 81.4	81.4	81.4	81.4		81.3
ІІ	96.5 96.7 96.6	96.6	96.6	96.6		96.5
ІІІ	63.6 63.6 63.7	63.6	63.6	63.6		63.6
ІV	79.5 79.0 78.7	79.0	79.0	79.0		79.0
V	54.8 54.9 54.7	54.8	54.8	54.8		54.8

Р_п=375.2

=0.48 Р_т=375.4

f_{доп = +}0.2

Дану територію я поділив на 5 секцій, кожна з яких об’єднує певну кількість угідь. Найбільшу частину займає друга секція, яка має площу 96.5 га. а найменшу площу займає п’ята секція, яка має 54.8 га.