Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Курсовий проект Павлишин. В. М..doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.11 Mб
Скачать

Вступ...............................................................................................................5

1. Підготовчі роботи, їх зміст та методика виконання............................15

1.1 Складання планової основи..................................................................15

1.2 Обчислення площ ................................................................................16

1.2.1 Обчислення загальної площі земель в плані за координатами вершин............................................................................................................16

1.2.2 Обчислення площ секцій....................................................................18

1.2.3 Обчислення площ контурів і складання експлікацій......................20

2. Аналіз фактичного використання земель...............................................26

2.1 Загальні відомості про господарство....................................................26

2.2 Характеристика природних та економічних умов господарства.......26

2.3 Розподіл земель за категоріями на території сільської ради..............28

2.4 Склад земель сільськогосподарського призначення...........................30

3. Проектні пропозиції щодо використання земель і організації угідь...32

3.1 Обґрунтування проектних пропозицій щодо системи використання земель в господарстві...................................................................................32

      1. Визначення складу і площі угідь......................................................32

3.1.2 Трансформація і поліпшення угідь....................................................32

3.1.3 Розміщення угідь на території господарства....................................33

3.1.4 Організація системи використання ріллі. Обґрунтування розміщення встановлених проектом сівозмін............................................45

4. Впорядкування території сівозмін..........................................................46

    1. Проектування полів сівозмін та робочих ділянок...............................46

    2. Проектування польових доріг та інших елементів..............................48

4.3 Аналіз розробленого проекту впорядкування території ріллі............51

  1. Впорядкування території садів і ягідників............................................56

    1. Розміщення порід, сортів, розміщення кварталів...............................56

    2. Розміщення захисних лісових насаджень, дорожної мережі, господарських дворів..............................................................................57

6. Впорядкування території пасовищ..........................................................59

6.1 Розміщення гуртових ділянок (отарних)..............................................59

6.2 Розміщення загонів чергового випасання............................................60

6.3 Розміщення скотопрогонів, літніх таборів, водопійних площадок........................................................................................................61

7. Впорядкування території сіножатей.......................................................63

8. Природоохоронні заходи..........................................................................64

9. Перенесення проекту в натуру................................................................66

Висновки та пропозиції………………………………………………......68

Список використаної літератури.................................................................70

Вступ Вагомий внесок у розвиток науково-методологічних засад формування еколого-економічних підходів щодо організації раціонального використання земель сільськогосподарського призначення зробили такі науковці, як Д.С.Добряк, Й.М. Дорош, Л.Я. Новаковський, В.М. А.М.Третяк, М.М. Федоров, та ін. Водночас методологія та методика еколого-економічного обгрунтування раціонального використання земель сільськогосподарського призначення на засадах прогнозів та планів перспективного еколого-економічного розвитку території сільськогосподарських підприємств у сучасних умовах залишаються значною мірою дискусійними.

Екологічний стан землекористування рекомендується оцінювати на основі негативної дії деградаційних процесів, а саме: водної, вітрової ерозії та їх; сумісної дії. Водна та вітрова ерозії відносяться до найзагрозливіших чинників, які суттєво знижують продуктивну спроможність земельних ресурсів. Ці явища негативно впливають на екологічну збалансованість агроландшафтів. Агроландшафти мають чітко виражену регіональну особливість, розподіляють сільськогосподарській угіддя, в тому числі й орні землі, за крутістю схилів. Найнебезпечніші для орних земель ухили більше 3° , для довгих схилів 1°-3°. . Відповідно до статті 14 Конституції України «Земля є основним раціональним багатством, що перебуває під особливою охороною держави», і керуючись цією нормою, всебільшого поширення повинні набувати правові аспекти та економічні методи управління земельними ресурсами, забезпечення державою гарантій права власності на землю, накопичення достовірної земельно-кадастрової інформації, створення ринкового середовища для обігу земельних ділянок. Землеустрій як система різноманітних (екологічних, соціальних, економічних й інших) заходів вирішує проблеми раціоналізації землекористування щодо рівнів адміністративно-територіального поділу конкретним умовам господарської організації виробництва й природокористування. У землевпорядній літературі й практиці до раціонального прийнято відносити таке землекористування, що найповніше враховує властивості та особливості ландшафту, господарську придатність території, орієнтовано на задоволення інтересів суспільства, забезпечує високу ефективність виробничої і іншої діяльності, сприяє охороні й відтворенню продуктивних та інших корисних якостей землі. Еколого-економічна спрямованість землеустрою очевидна. Для розвитку ефективної ринково орієнтованої системи землекористування сьогодні повинна мати пріоритет еколого-ландшафтна складова змісту землеустрою. Первинний стан землі можна розглядати у вигляді природної субстанції, вторинний — засобу виробництва або нерухомого майна. Недооцінка екологічного змісту землеустрою продовжує залишатися досить істотною, його призначення не можна обмежувати рамками реалізації земельної політики, принижуючи роль землеустрою у вирішенні корінного завдання землекористування - підвищення стійкості ландшафту, продуктивності й родючості земель, подолання продовольчого дефіциту. За час земельної реформи в Україні в сфері аграрного виробництва серед якісних змін відбулася трансформація основних форм господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників. Так, колишні КСП перетворилися в агроформування різних організаційно-правових форм господарювання. На засадах власності на землю та оренди землі сформувалися акціонерні господарські товариства, приватні підприємства, сільськогосподарські кооперативи, фермерські господарства тощо. І вже останніми роками в нашій державі започатковано утворення нової організаційно-правової структури - агрохолдингів. Ці формування, як правило, є чисто бізнесовими проектами, а підтримка і розвиток сільськогосподарської інфраструктури, проведення необхідних природоохоронних заходів не є їхніми функціями. Площі землекористувань таких форм господарської діяльності становлять від 30 до 300 тис. га._Нині в їхньому обробітку знаходиться щонайменше 35% орних земель країни. Крім того, спостерігається тенденція до збільшення орендованої ними території.

Господарська діяльність агрохолдингів має як позитивний, так і негативні сторони. Позитивним є підвищення загальної ефективності сільськогосподарського виробництва. Великі масштаби виробництва дозволяють застосовувати сучасну високопродуктивну техніку й новітні технології і завдяки їм істотно підвищувати продуктивність ресурсів, знижуючи при цьому витрати на одиницю продукції.

Разом з тим, концентрація земель агрохолдингам шляхом витіснення з ринку оренди землі певної кількості невеликих та менш потужних аграрних, в тому числі і фермерських, призводить до припинення існування сільськогосподарських підприємств як юридичних осіб та створює нову соціально-економічну ситуацію на селі, яка характеризується:

  • втратою для певної кількості сільських мешканців роботи;

  • ненадходження до місцевих бюджетів податкових та інших платежів від агропідприємств, що припинили своє існування;

  • відсутністю фінансування для створення та підтримки сільської інфраструктури.

Господарську діяльність агрохолдингів забезпечують як власні, так і залучені фінансові ресурси компаній-засновників. Крім того, у багатьох випадках такими формуваннями використовується іноземний капітал у вигляді інвестицій. Тому значна концентрація сільськогосподарських угідь у їхньому розпорядженні може поставити Україну поряд з країнами Африки, Азії та Латинської Америки, де основні площі сільськогосподарських угідь орендують іноземні інвестори.

Сучасна система сільського розселення та його потенціал в Україні є досить неоднорідними. Тому при формування органами державної, влади аграрної політики щодо просторового розміщення сільськогосподарських землекористувань необхідно враховувати регіональні особливості держави. Для окремого регіону чи природно-сільськогосподарської зони можуть створюватися свої науково-обгрунтовані форми господарювання з оптимальними розмірами землекористувань. Не виключається існування також і агрохолдингів. Але при цьому мета кожного з таких формувань повинна бути спрямована на сталий розвиток сільських територій, який задовольняє потреби теперішнього часу, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь забезпечувати свої власні потреби.

Виклики, що ставить світова економіка для забезпечення людства необхідною кількістю продовольства, і разом з тим перехід України до ринкових відносин спонукають нашу державу рухатися в напрямку виробництва сільськогосподарської продукції, а для цього - ефективно розпоряджатися виробничими, кадровими і фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств, кваліфіковано оцінювати кон'юнктуру ринку й запобігати можливим негативним чинникам навколишнього середовища. Розуміння цих проблем,правильна маркетингова стратегія, ефективне використання всього ресурсного і технологічного потенціалу аграрних підприємств можуть принести позитивні результати.

У теоретичному відношенні питання еколого-ландшафтного обгрунтування організації території сільськогосподарських підприємств розроблені більш глибоко стосовно практичного застосування результатів наукових досліджень. Від загальних пропозицій еколого-ландшафтного характеру здійснюється перехід до ретельного врахування вимог рослин щодо середовища їх зростання. Великі надії при цьому покладаються на удосконалення теоретичних основ територіального планування землекористування.

Постановка досліджень з еколого-ландшафтного обґрунтування землеустрою не означає, що діюча ієрархічна структура організації території не враховує екологічних властивостей землі. Вона формувалася протягом тривалого періоду і неминуче змушена була орієнтуватися (свідомо чи стихійно) на різну якість ландшафту, зональні і місцеві умови, придатність землі.

Категорії земель визначаються на основі схем та проектів територіального землеустрою при надійному еколого-ландшафтному обґрунтуванні, що вказує на галузеву придатність землі. При внутрішньогосподарському землеустрої поширені у використанні агроландшафтні показники, які визначають насамперед склад й співвідношення угідь та сівозмін у сільськогосподарських підприємствах. При землевпорядкуванні території сівозмін, полів та робочих ділянок на основі внутрішньогосподарських і робочих проектів пріоритет надається агроекологічним характеристикам, що необхідні для врахування придатності земель під окремі види сільськогосподарських культур. Переваги еколого- ландшафтного землеустрою порівняно із звичайними методами землеустрою території полягають у кращій відповідності організації території вимогам розвитку економіки і природокористування, до яких відносяться єдність, цілісність, комплексність задач та заходів щодо організації використання й охорони земель,забезпечення узгодженості інтересів через балансові відносини природних і економічних ресурсів, довгострокове збереження системоутворюючих елементів територіального устрою; багатоваріантність моделей, конструкцій й проектних рішень тощо.

Розходження в екологічній якості реалізуються при визначенні параметрів системи сільськогосподарського землекористування, форм власності на землю та господарювання, спеціалізації й розмірів території і виробництва, складу угідь та посівів, типів, видів, кількості й розміщення сівозмін, тобто при формуванні агроекосистем різного призначення. Таким чином, створюється територіально-виробнича інфраструктура для самодостатнього функціонування суб'єкта, який господарює в обраному напрямі діяльності, ефективної організації землеробства, раціонального природокористування. Врахування екологічних показників забезпечує збереження землекористування, виробництва, трудових й інших ресурсів.

Результати досліджень науково-дослідних установ Національної академії аграрних наук України показують, що науково-обґрунтована сівозміна є основою землеробства, запорукою його стабільності, оскільки істотно впливає на водний, поживний, біологічний режими ґрунту, швидкість детоксикації шкідливих речовин, які надходять у грунт у процесі сільськогосподарського виробництва. Разом з тим, сівозміни здатні допомагати не лише виростити хороший урожай, а й забезпечити охорону довкілля, зберегти й підвищити природну родючість ґрунтів.

Об'єктом курсового проекту є землекористування на території сільської ради Бучацького району, Тернопільської області.

Курсовий проект включає текстову та графічну частину. Текстова частина містить 6 розділів, висновки, список використаної літератури.

Графічна частина включає:

1. Калька контурів;

2. План існуючого використання земель;

3. Картограма крутизни схилів;

4. Калька рельєфу;

5. Картограма агровиробничих груп ґрунтів;

6. Проект еколого-економічного обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь;

7. Розмічувальне креслення.

1. Підготовчі роботи їх зміст та методика виконання

1.1 Виготовлення планової основи

Виготовлення планової основи починають з побудови координатної сітки. Роботу виконуємо на креслярському папері. За допомогою лінійки Ф. В. Дробишева розбиваємо координатну сітку.

Побудову координатної сітки здійснюємо з таким розрахунком, щоб план земель розмістився симетрично на аркуші паперу. При цьому намічаємо приблизне розміщення крайніх точок зовнішньої межі. З цією метою проводимо такі розрахунки: вибираємо найбільше і найменше значення абсцис і ординат. Розмір по осі абсцис вираховують по формулі:

по осі ординат:

де L-віддаль на місцевості, що відповідає, 1см, в плану,

Хmax, Хmin- найбільше і найменше значення абсциси;

Уmax, Хmin - найбільше і найменше значення ординат.

Після побудови сітку необхідно ретельно перевірити точність нанесень. Контролюємо по розмірах її сторін та діагоналей, які не повинні відхилятись від теоретичних більше, ніж на 0,02 мм. Діагоналі квадратів повинні бути рівними 14,4 см. Якщо сітка не відповідає вимогам її будують заново. Після цього по координатах наносимо точки окружної межі.

Ситуацію на план наносимо на кальку, або за допомогою світлокопіювального столу. Спочатку олівцем, а потім все оформляємо у відповідності до умовних знаків. Після нанесення плану на креслярський папір ми проводимо визначення значень координат і довжин ліній. Саме ці дані ми будемо використовувати при обчисленні площі даного плану аналітичним методом. Для цього заготовлюють відповідну відомість, в яку записують координати всіх точок і довжин ліній окружної межі в таблицю 1.1

Таблиця 1.1

Каталог координат

№ точок.

Координати

Довжини

Х

У

1

780

3445

260

2

915

3225

250

3

770

3025

260

4

690

2780

210

5

710

2570

360

6

615

2225

445

7

1000

2000

200

8

1180

2080

310

9

1485

2165

315

10

1710

2375

310

11

2020

2315

310

12

2250

2525

295

13

2370

2795

300

14

2340

3090

255

15

2185

3290

115

16

2185

3410

180

17

2295

3555

110

18

2280

3690

125

19

2150

3705

335

20

2100

4035

225

21

2220

4225

145

22

2190

4365

130

Продовження таблиці 1.1

23

2145

4485

95

24

2050

4490

175

25

2025

4670

305

26

1750

4665

330

27

1560

4940

125

28

1440

4970

225

29

1245

4850

135

30

1115

4890

100

31

1055

4975

165

32

950

4840

180

33

770

4800

210

34

825

4600

180

35

720

4455

330

36

700

4125

210

37

900

4060

130

38

980

3965

415

39

725

3640

205

В даній таблиці записано координати всіх точок та довжини всіх ліній. В моєму випадку існує 39 точок. Після цього по координатах наносять точки окружної межі.

Ситуацію на план наносять за допомогою кальки, або світлокопіювального столу. Спочатку олівцем, а потім все оформляють у відповідності до умовних знаків.

1.2 Обчислення площ

1.2.1 Обчислення загальної площі за координатами

Загальну площу землекористування обчислюють аналітичним способом по координатах. Координати точок відображені в каталозі координат (таблиця 1.1) Для цього заготовлюють відповідну відомість, в яку записують координати всіх точок окружної межі та проводять обчислення в (таблиці 1.2.)

Таблиця 1.2

Відомість вирахування площі землекористування за координатами

№ точ.

Координати

Різниці

Здобутки

Х

У

Хn-1-Xn+1

У n+1n-1

Х*( У n+1n-1)

У *(Хn-1-Xn+1)

1

780

3445

-190

-415

-323700

-654550

2

915

3225

10

-420

-384300

32250

3

770

3025

225

-445

-342650

680625

4

690

2780

60

-455

-313950

166800

5

710

2570

75

-555

-394050

192750

6

615

2225

-290

-570

-350550

-645250

7

1000

2000

-565

-145

-145000

-1130000

8

1180

2080

-485

165

194700

-1008800

9

1485

2165

-530

295

438075

-1147450

10

1710

2375

-535

150

256500

-1270625

11

2020

2315

-540

150

303000

-1250100

12

2250

2525

-350

480

1080000

-883750

13

2370

2795

-90

565

1339050

-251550

14

2340

3090

185

495

1158300

571650

15

2185

3290

155

320

699200

509950

16

2185

3410

-110

265

579025

-375100

17

2295

3555

-95

280

642600

-337725

18

2280

3690

145

150

342000

535050

19

2150

3705

180

345

741750

666900

Продовження таблиці 1.2

20

2100

4035

-70

520

1092000

-282450

21

2220

4225

-90

330

732600

-380250

22

2190

4365

75

260

569400

327375

23

2145

4485

140

125

268125

627900

24

2050

4490

120

185

379250

538800

25

2025

4670

300

175

354375

1401000

26

1750

4665

465

270

472500

2169225

27

1560

4940

310

205

319800

1531400

28

1440

4870

315

-90

-129600

1534050

29

1245

4850

325

20

24900

1576250

30

1115

4890

190

125

139375

929100

31

1055

4975

165

-50

-52750

820875

32

950

4840

285

-175

-166250

1379400

33

770

4800

125

-240

-184800

600000

34

825

4600

50

-345

-284625

230000

35

720

4455

125

-475

-342000

556875

36

700

4125

-180

-395

-276500

-742500

37

900

4060

-280

-160

-144000

-1136800

38

980

3965

175

-420

-411600

693875

39

725

3640

200

-520

-377000

728000

-4400

4400

-5455

5455

-4623325

12126525

-11496900

19000100

0

0

2P=7503200

P=375.2

2P=7503200

P=375.2

Ми отримуємо подвійне значення площі (2Р) . В даному випадку це значення дорівнює 7503200. Поділивши його на 2 одержуємо площу землекористування (Р, м2). Проводимо наступні обчислення: 7503200 : 2 = 3751600

1.2.2 Обчислення площ секцій

Після обчислення загальної площі землекористування, приступаємо до обчислення площ секцій. Для цього всю площу земель в межах плану ділимо на секції з таким розрахунком, щоб їх можна було обвести планіметром при двох положеннях полюса. Кут між важелями планіметра не повинен бути більше 150о і менше 30о, а середній кут в процесі обведення секції повинен бути близьким до 90о. Населені пункти бажано виділяти однією секцією. Межі секцій намічають по шляхах, струмках, річках та інших лінійних елементах ситуації. Секції нумеруємо римськими цифрами, починаючи з північно-західного кута плану і продовжуючи рядами зліва направо, зверху вниз.

Площі секцій вираховуємо дворазовим обведенням планіметра при двох положеннях полюса (ПП,ПЛ). Різниці відліків, що одержані при одному положенні полюса не повинні відрізнятися більше, ніж на 2-3 ділення, а при різних положеннях – на 3-4 ділення.

Але з врахуванням науково-технічного прогресу я використовував електронний планіметр Planix 7, який виготовлений у Японії.

Обраховану площу секцій порівнюють з загальною площею землекористування, обчисленою за координатами. Допустиму нев’язку визначають по формулі:

= 0.48

де М – знаменник масштабу плану;

Р – площа землекористування, га.

Допустиму нев’язку розподіляють між секціями пропорційно до їх площі. При обчисленні площ секцій розрахунки ведемо у спеціальній відомості, тобто у (таблиці 1.3)

Таблиця 1.3

Відомість обчислення площ секцій

на території Пилявської сільської ради

Масштаб плану 1:5000

Планіметр Planix 7

№ секції

Відліки планіметра

Середнє з відліків

Площа

Поправка

Ув’язана площа

1

3

5

6

7

8

9

І

81.8

81.1

81.4

81.4

81.4

81.4

81.3

ІІ

96.5

96.7

96.6

96.6

96.6

96.6

96.5

ІІІ

63.6

63.6

63.7

63.6

63.6

63.6

63.6

ІV

79.5

79.0

78.7

79.0

79.0

79.0

79.0

V

54.8

54.9

54.7

54.8

54.8

54.8

54.8

Рп=375.2

=0.48 Рт=375.4

fдоп = +0.2

Дану територію я поділив на 5 секцій, кожна з яких об’єднує певну кількість угідь. Найбільшу частину займає друга секція, яка має площу 96.5 га. а найменшу площу займає п’ята секція, яка має 54.8 га.