Основні новоутворення

• Завершення фізичного розвитку;

• Особистісне та професійне самовизначення.

Вікові особливості підлітків

Віковою особливістю дітей 13 років є прояв негативізму. Паралельно із цим проявом, як правило, з'являється безалаберність поведінки та імпульсивність. Часто оточенню вони говорять: „ Я не хочу!”, „Я сам(а)!” Такі прояви можуть сприйматися близькими як сваволя та бездумність.

У дітей виникає гостра потреба перебувати в середовищі, де їх приймають і поважають, саме тому вони так багато часу проводять із друзями.

Словами самих дітей це звучить так: „ Я роблю це, але я не знаю, чому я це роблю…”

У цей період підліток особливо не хоче думати так, як прийнято думати серед дорослих. Йому властиво проявляти певні хитрощі та дотримуватись своїх моральних цінностей.

Смак даного віку розкривається в тому, що в період від 13 до 14 років у хлопця відбувається «перезапрягання» з веденого на ведучого. У цей період батько має донести до сина те, що він до цього часу вів і направляв його. А тепер вважає сина уже достатньо дорослим, щоб вирішувати за нього проблеми життя. Мовляв: „Роби, як я, це означає: не треба за мною, колія ця тільки моя, а ти вибирайся своєю колією .”

Подібна тенденція має спостерігатися і в процесі взаємодії учителя з семикласником. Учень подумки має промовити: „Так, тепер я сам буду вирішувати!” Це дає йому можливість взяти відповідальність за своє життя на себе!

Якщо ж він цього не отримає, то буде проявляти протест і негативізм. Дану поведінку і спостерігають учителі у сьомих та восьмих класах.

Період «перезапрягання» – це етап пошуку тієї людини, з кого можна взяти приклад. Це період вибору того, за ким йти. Це набуття поведінки ведучого. Так відбувається реалізація природної паразалежної поведінки.

Але тут, часто виникає проблема з батьками-авторитарниками. Вони не хочуть відпускати дитину. Дитина від цього страждає, у неї виникають проблеми емоційного характеру.

Дорослим треба уникати критики і повчань на адресу дітей, вони виступають причиною дратівливості підлітків і виходу їх з-під контролю. Натомість краще забезпечити підлітку умови спілкування паритетних сторін, умов збереження таємниці, допомоги, поваги, взаємопідтримки, емоційного комфорту.

Батьки часто роблять все для того, щоб їхні діти не були нещасливі. Відповідно до досліджень науковців, лише до тринадцяти років батьки мають безпосередній вплив на дитину.

У 14, 15, 17 років діти відчувають себе дорослими і вимагають відповідного ставлення до себе. Інфантилізм у 16 років спостерігається часто саме у тих, у кого були проблеми у 3 роки і не відбулось «пере запрягання» у 13 років.

Інфантилізм (від лат infantilis -. Дитячий) - незрілість у розвитку, збереження у фізичному вигляді або поведінці рис, притаманних попереднім віковим етапах. Термін вживається як відносно фізіологічних, так і психічних явищ. У переносному сенсі інфантилізм (як дитячість) - прояв наївного підходу в побуті, в політиці, в грі і т. д., також невміння приймати своєчасно продумані рішення, небажання брати відповідальність.

У 14 років у дітей спостерігається вікова криза, яка супроводжується негативізмом.

Його проявом можуть бути відстоювання власної позиції, наполягання на своєму та прояви певного рівня байдужості по відношенню до дорослих, які хочуть їх перевиховувати і повчати. Має місце «підліткова імпульсивність» -озлобленість – насміхання, різкі реакції, протидія, фізична і вербальна агресія, схильність до вживання шкідливих речовин. Має місце максималізм: почув раз, що у нього є щось погане, і вже повірив та намагається відповідати такому образу. Часто перше підліткове враження про людину узагальнюється аж до цілісного уявлення про її особистість.

Особливості підлітків:

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

1. Між батьками і дітьми постійно виникають конфлікти з найрізноманітніших питань.

2. Діти-підлітки не хочуть вчитися і при цьому поводяться незадовільним чином: не виконують свої обіцянки, обов’язки тощо.

3. Батькам здається, що діти-підлітки від них щось приховують. Поряд із цим вони помічають, що діти багато часу проводять з друзями і уникають спілкування з батьками.

4. Підліток нічим серйозним, з точки зору батьків, не цікавиться і не хоче займатися своїм розвитком.

1. Інтерпретація даних проблем:

Конфлікти є нормальним явищем, якщо мова йде про різні погляди на ті чи інші речі, вони і є причиною конфліктів. Причиною є перехід дитини на більш високий рівень психологічного розвитку (вони вже не діти, але й не дорослі). Їхні моральні погляди (мораль) є особливими, і особливо тому, що це мораль не доросла, а власна. Конфлікт між поглядами стається кожного разу, коли стосунки батьків, учителів, однолітків з підлітками є невідвертими, невідкритими, недовірливими! Саме це потрібно підлітку для успішного вирішення внутрішніх проблем.

2. Кроки впливу:

1. припинити емоційно-негативно реагувати на незадовільні дії і вчинки підлітка, на його опір розумним порадам дорослих. Слід розібратися, чому дитина поводить себе так, а не інакше. Відповідь повинна мати пояснювальний характер. Дорослий має зрозуміти і схвалити даний етап поведінки підлітка.

2. подумати над тим, як краще переконати підлітка змінити свою поведінку.

3. прийняти рішення і діяти виключно методом переконання, не вдаючись до примусу.

4. методично (тривалий час) продовжувати домагатися свого, діючи так доти, поки проблема не буде вирішена.

5. припинити негативно реагувати на відмову підлітка розповідати про себе і про свої справи. Ставитися із розумінням і повагою до намагань підлітка багато часу проводити з однолітками.

6. припинити негативно реагувати на відмову підлітка розповідати про себе і про свої справи. Ставитися із розумінням і повагою до намагань підлітка багато часу проводити з однолітками.

7. припинити ігнорувати (не звертати увагу) на питання, які хвилюють підлітків.

8. регулярно і уважно прислуховуватися до того, що обговорюють між собою підлітки.

9. непомітно і ненав’язливо, але відверто і доброзичливо, на рівних включатися у розмову підлітків, домагаючись того, щоб вони приймали дорослих у своє середовище і довірливо обговорювали з ними питання, що їх хвилюють.

Основні складові внутрішнього світу особистості підлітка, на основі яких здійснюється розвиток

1. Поява вміння аналізувати свою поведінку, вчинки і характер (з 12 років).

2. Становлення волі і самооцінки, активне формування Я-концепціїї.

3. Етичні норми, моральні погляди, судження, оцінки.

4. Вміння підлітка мислити про те, як він мислить.

5. Самостійність, самовдосконалення.

6. Чутливість до помилок дорослих і в результаті бажання зробити з точністю до «все навпаки».

7. Бажання бачити відповідність між справою і словом.

8. Копіювання групи однолітків.

9. Протест проти ізоляції і пошук свого місця в соціумі.

10. Переживання через свою зовнішність.

11. Відчуття того, що я уже не дитина.