2.1. Природно-економічні умови сільськогосподарського виробництва

Підприємство ТОВ Агрофірма « Глушки», виробничу діяльність якого я аналізуватиму у даному курсовому проекті, розміщене у с.Глушки Білоцерківського району Київської області.

Характеризуючи природні умови підприємства, потрібно згадати, що Київська область розташована в північній частині України. Розміщена в середній течії Дніпра з його притоками — річками Рось, Десна, Iрпінь, Трубіж, Прип’ять та іншими. Протяжність Дніпра в межах області — 246 км. Київщину пронизує 177 річок. В області є 13 водосховищ, понад 2000 ставків, майже 750 невеликих озер. Межує область із Полтавською, Чернігівською, Черкаською, Вінницькою, Житомирською, Гомельською (Білорусь) областями. Область поділена на 25 районів, нараховує 25 міст, у тому числі 11 міст обласного значення (включаючи м. Прип’ять) і 14 — районного значення, 29 селищ міського типу, 1132 сільських населених пункти. Усього населених пунктів — 1186.

Поверхня області переважно рівнинна. Північна частина області розташована в межах Поліської низовини. На сході територія області захоплює частину Придніпровської низовини. Найбільш підвищені і розчленовані — південна та південно-західна частини, які належать до Придніпровської височини.

В області — 130 територій та об’єктів природно-заповідного фонду (площею 31,3 тис. га). До складу природно-заповідного фонду загальнодержавного значення області входить 14 заказників, дві пам’ятки природи, один дендрологічний парк, три парки — пам’ятками садово-паркового мистецтва.

Клімат — помірно континентальний. Середня температура січня — -5,6°С, липня — +19,3°С. Річна кількість опадів становить 570—610 мм.

Найбільше природне багатство Київщини — її благодатні землі, значна частина яких — чорноземи. Площа сільськогосподарських угідь становить 1,7 млн га (4,2% угідь України), ріллі — 1,4 млн га (4,4%). Рілля займає 63% земельного фонду, пасовища — 18%, сіножаті — 17%, багаторічні насадження — 2%.

Кліматичні умови області сприяють вирощуванню переважної більшості сільськогосподарських культур Європи, зокрема зернових (пшениця, ячмінь, кукурудза, гречка, просо), цукрових буряків, льону, картоплі, овочів, плодів, ягід, кормових культур, утримання великої рогатої худоби молочного і м’ясного видів, свиней, птиці, розвитку вівчарства.

Господарствами області у 2003 р. вироблено валової продукції сільського господарства на суму 3569,1 млн грн, у тому числі рослинництва — на 1883,3 млн грн (52,8% загального обсягу), тваринництва — на 1685,8 млн грн (47,2%).

Традиційно основою сільськогосподарського виробництва Київщини є землеробство. У 2003 р. валовий збір зернових і зернобобових культур у всіх категоріях господарств становив 1369,8 тис. т (6,8% загальнодержавних обсягів виробництва), цукрових буряків — 1512,1 тис. т (11,3%), картоплі — 1320,2 тис. т (6,2%), овочів — 333,3 тис. т (5,1%).

Вагомі показники і у тваринництві. Усіма категоріями господарств вироблено 199,7 тис. т м’яса /у живій вазі/ (7,7% загальнодержавних обсягів виробництва), молока — 695,1 тис. т (5,1%), яєць — 1181,7 млн штук (10,3%).

Важливою виробничою ланкою агропромислового комплексу є переробні заводи, тому в області значна увага приділяється розвитку харчової та переробної промисловості.

Лідерами молокопереробної галузі в області є ВАТ «Галактон», ВАТ «Яготинський маслозавод».

М’ясопереробну промисловість очолюють ВАТ «Київський м’ясопереробний завод», ТОВ «Поліс», ВАТ «Аграрник».

Спиртову галузь Київщини представляють Червонослобідський, Стадницький, Трипільський і Тхорівський заводи.

На Київщині діє чотири товарні біржі, які обслуговують аграрний сектор, акредитовано 24 брокерські місця, створено 23 агроторгівельні доми.

Основний напрям розвитку агропромислового комплексу області — технічне переоснащення комплексу, створення потужної харчової та переробної промисловості з упровадженням нових технологій, збільшення випуску овочевої продукції та фруктів.

Київщина вкрита густою мережею автомобільних і залізничних шляхів, загальна довжина яких становить відповідно 8200 та 800 км. По території області проходять автомагістралі міжнародного значення: Львів—Харків, Львів—Москва, Санкт-Петербург—Одеса та інші.

Область має залізничне сполучення з усіма регіонами України та країнами СНД. Через її територію проходять міжнародні експреси в усі держави Східної Європи.

Аеропорт міжнародного класу «Бориспіль» — повітряні ворота України. Він забезпечує регулярні авіарейси більш як у 30 держав світу. Крім цього аеропорту, в області розташовані два аеродроми, які можуть приймати вантажні транспортні літаки. Авіаційним транспортом області щорічно відправляється близько 900 тис. пасажирів, 700 т пошти і 4000 т вантажу.

Проходження через область транзитного газопроводу «Сибір—Західна Європа» сприяло створенню в області густої мережі газопроводів. Крім того, через територію Київщини прокладено ряд паливних трубопроводів (бензин, дизпаливо).

Автотранспортне обслуговування населення Київської області здійснюють 124 перевізники всіх форм власності, у тому числі: 24 відкритих акціонерних товариства, Київське обласне комунальне автотранспортне підприємство «Київоблпастранс», сім київських комунальних автопарків. Постійним автобусним сполученням охоплені всі міста і сільські населені пункти області.

Підприємствами автотранспорту за 2003 р. перевезено 2,4 млн т вантажів і забезпечено вантажообіг в обсязі 501,6 млн т. Основні вантажні перевезення виконують підприємства колективної форми власності, які доставили споживачам 1,7 млн т вантажів або 73% від загального обсягу вантажоперевезень.

Площа земель в адміністративних межах області становить 2812,1 тис. га (4,7% площі України), з урахуванням 2,1 тис. га земель міста Славутич, територіально розташованого в межах Чернігівської області. Сільськогосподарські угіддя складають 1676,9 тис. га (59,5% до суші). Ліси та інші площі, вкриті лісами, займають 651,8 тис. га (23,2% від суші). У межах населених пунктів області розташовано 361,2 тис. га земель (12,8% території).

Розподіл земель області за формами власності такий: землі державної власності — 1530,0 тис. га (56,2%); землі приватної власності — 1232,0 тис. га (43,8%).

У власності недержавних сільськогосподарських підприємств перебувають 1222,3 тис. га земель, із них — 1095 тис. га сільськогосподарських угідь.

На базі 569 сільськогосподарських підприємств створено 649 нових агроформувань, а саме: 138 приватних і приватно-орендних підприємств, 334 товариства з обмеженою відповідальністю, 54 акціонерних товариства, 99 сільськогосподарських кооперативів, 24 фермерських господарства.

Підприємство ТОВ Агрофірма «Глушки» займається діяльністю як у сфері рослинництва, так і у сфері тваринництва, тому володіє значними площами сільськогосподарських угідь. Земля – це основний засіб виробництва у сільському господарстві. Сільськогосподарські угіддя підприємств включають ріллю, сінокоси, пасовища, багаторічні насадження та перелоги. Частка ріллі визначає рівень розораності земель. Висока питома вага сіножатей і пасовищ в структурі сільськогосподарських угідь сприяє розвитку інтенсивного скотарства чи вівчарства, проте на ТОВ Агрофірма «Глушки» с.Глушки Білоцерківського району Київської області даний тип сільськогосподарських угідь займає невелику частку, оскільки підприємство в основному орієнтується на виробництво рослинницької продукції, хоча і приділяє значну увагу молочному виробництву.

Таблиця 2.1. Структура сільськогосподарських угідь ТОВ Агрофірми «Глушки» Білоцерківського району Київської області.

Сільськогосподарські угіддя	2004		2005		2006		2006/2004, %
	га	%	га	%	га	%
Усього сільськогосподарських угідь, га	1030	100	1021	100	1021	100	99,1
у т.ч. рілля	1015	98,5	1015	99,4	1015	99,4	100
сінокоси	1	0,1	----	----	----	----	----
пасовища	14	1,4	6	0,6	6	0,6	42,9
багаторічні насадження	----	----	----	----	----	----	----
Коефіцієнт розораності, %	98,5		99,4		99,4

За даними Таблиці 2.1. можна зробити висновок, що значних коливань у структурі сільськогосподарських угідь не спостерігається. Площа сільськогосподарських угідь зменшилася на 0,9% , або на 9 га, порівняно з 2004 роком, в основному за рахунок зменшення площі пасовищ (на 42,9%, або на 8га), а також за рахунок виключення з сільськогосподарських угідь площі під сінокосами . Проте площа під пасовищами змінилася : у 2004 році вона становила 14 га, а у 2005-2006 роках скоротилась до 6 га. Щодо площі ріллі, то її частка зросла на 0,9% у 2005 та 2006 роках, але площа не змінилася – 1015 га. Відповідно до цього коефіцієнт розораності – у 2005 та 2006 роках збільшився на 0,9%.

За даними Таблиці 2.1, проведемо аналіз землезабезпеченості на підприємстві. Землезабезпеченість – це площа землі (сільськогосподарських угідь чи ріллі), яка припадає на 1 середньорічного працівника.

Таблиця 2.2. Землезабезпеченість ТОВ Агрофірми «Глушки» Білоцерківського району Київської області.

Роки	Площа, га		Припадає на одного середньорічного працівника, га		Середньорічна чисельність працівників, чол
	сільськогосподарських угідь	ріллі	сільськогосподарських угідь	ріллі
2004	1030	1015	9,28	9,14	111
2005	1021	1015	10,86	10,79	94
2006	1021	1015	9,54	9,49	107
2006/2004, %	99,1	100	102,8	103,8	96,4

Висновок: незважаючи на зменшення площі сільськогосподарських угідь, а в тому числі і на незмінність площі ріллі, а також коливання (зменшення і збільшення) середньорічної чисельності працівників відповідно у 2005 році – на 15,3%, або на 17 чол., а у 2006 році – на 7,4%, або на 7 чоловік, площа сільськогосподарських угідь та ріллі, яка припадає на 1 середньорічного працівника, збільшилася відповідно на 2,8%, або 0,26 га та на 3.8%, або 0,35га. Також треба відмітити ,що хоча у 2005 році спостерігалася зворотня тенденція, коли разом із зменшенням чисельності працівників на 15,3%, або на 17 чол, спостерігалося зменшення площі сільськогосподарських угідь , але зміни у площі ріллі не відбулися, які припадають на 1 середньорічного працівника, відповідно на 14,55%, або на 1,58га, та на 15,3%, або на 1,65га. Дана тенденція свідчить про те, що у 2006 році зростання чисельності працівників відбувалося швидшими темпами, ніж зростання площ сільськогосподарських угідь та ріллі, що відобразилося на збільшенні землезабезпеченості.

Також слід вивчити наявність та ефективність використання трудових ресурсів на даному підприємстві. Трудові ресурси – це населення у працездатному віці (чоловіки – від 16 до 60 років, жінки – від 16 до 55 років), особи пенсійного віку та підлітки до 16 років, які за станом фізичного та психологічного здоров’я можуть брати участь у процесі виробництва. [5;69] Але основною робочою силою на підприємстві є чоловіки та жінки працездатного віку, які становлять близько 90% річних затрат праці у виробництві. Підлітки та особи пенсійного віку відіграють допоміжну роль і є додатковою робочою силою. Трудові ресурси характеризують за такими показниками, як:

• Середньорічна чисельність працівників, чол (а також окремо в рослинництві та в тваринництві);

• Загальні затрати праці, тис люд-год (а також окремо в рослинництві та в тваринництві);

• Кількість люд-год, відпрацьованих одним працівником за рік;

• Фонд ресурсів праці, тис люд-год, який використовують для порівняння із реально відпрацьованими люд-год і який розраховують шляхом множення нормативної кількості люд-год (1885) на кількість працівників.

• Коефіцієнт використання трудових ресурсів – відношення кількості відпрацьованих протягом року люд-год до фонду ресурсів праці. [15;71]

Таблиця 2.3. Трудові ресурси ТОВ Агрофірми «Глушки» Білоцерківського району Київської області.

Показники	2004	2005	2006	2006/2004, %
Чисельність працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, чол	111	94	107	96,4
у т.ч. в рослинництві	46	17	50	108,7
у т.ч. в тваринництві	65	77	57	87,7
Затрати праці всього, тис люд-год	252	168	175	69,4
у т.ч. в рослинництві	92	29	81	88
у т.ч. в тваринництві	160	139	94	58,8
Відпрацьовано 1 працівником за рік, люд-год	2270	1787	1636	72,1
у т.ч. в рослинництві	2000	1706	1620	81
у т.ч. в тваринництві	2462	1805	1649	67
Фонд ресурсів праці, тис люд-год	209,235	177,190	201,695	96,4
Коефіцієнт використання трудових ресурсів, %	120,4	94,8	86,76	72,1

Аналізуючи дану таблицю, можна сказати, що усі показники наявності та використання трудових ресурсів на ТОВ Агрофірми «Глушки» знизилися, окрім кількості працівників, зайнятих у рослинництві. Так, загальна чисельність працівників у 2006 році порівняно з 2004 роком знизилася на 3,6%, або на 4 чол, у тому числі у тваринництві на 12,3%, або на 8 чол, при чому повільними темпами чисельність працівників знизилась саме у 2004 році на 15,3%, або на 17 чоловік, а у 2006 році зросла не набагато , лише на 13,8%, або на 13 чоловік. Відповідно, зменшилися і затрати праці – на 30,6%, або на 77 люд-год порівняно з 2004 роком, а особливо в галузі тваринництва– на 41,2%, або на 66, люд-год, у той час як в галузі рослинництва даний показник зменшився лише на 12%, або на 11 люд-год. Щодо кількості люд-год відпрацьованих 1 працівників, то в загальному по підприємству вони зросли на 27,9%, або на 634 люд-год, але це відбулося за рахунок галузі тваринництва, де даний показник зріс на 71%, або на 887 люд-год, у той час, як в галузі тваринницва даний показник знизиився на 33%, або на 813 люд-год, у той час, як даний показник в галузі рослинництва також знизився, але на 19%, або на 380 люд-год., причому дана тенденція має місце вже другий рік як у тваринництві, так і рослинництві. Щодо коефіцієнту використання трудових ресурсів, то порівнянно з 2004 роком він знизився на 27,5%. Це свідчить про те, що темп коливання (зменшення-збільшення) чисельності працівників не відповідає темпу спадання відпрацьованих люд-год.

Сільськогосподарське виробництво неможливе за наявності лише землі та трудових ресурсів. У процесі виробнитва використовуються засоби виробництва (засоби та предмети праці). Засоби виробництва, виражені у грошовіій формі, становлять виробничі фонди сільськогосподарських підприємств. Виробничі фонди поділяються на основні та оборотні. Основні фонди — це ті засоби виробництва, які беруть участь у процесі виробництва багато разів, зберігаючи нату­рально-речову форму, а свою вартість на створюваний про­дукт переносять частинами. Земля, яка у сільському господарстві є головним засобом виробництва, ще не має грошової оцінки, тому до складу основних фондів не включається. Оборотні фонди — це та частина засобів виробництва, які повністю споживаються протягом одного виробничого циклу, втрачають натурально-речову форму і повністю переносять свою вартість на готовий продукт. [5;94]

Для забезпечення безперервності технологічного і вироб­ничого процесу в кожному господарстві, яке нормально працює, крім основних і оборотних фондів, є ще й фонди обігу.

Фонди обігу— це кошти підприємств, вкладені у запаси готової продукції, призначеної для реалізації, кошти, що знаходяться у касі підприємства, на банківських рахунках і в дорозі (вартість відвантаженої покупцям готової продукції), а також суми незакінчених розрахунків за реалі­зовану продукцію. Фонди обігу та оборотні фонди разом становлять оборот­ні засоби підприємств. Вони переважають оборотні фонди на величину фондів обігу. [5;102]

Економічна ефективність використання основних вироб­ничих фондів у сільському господарстві характеризується системою показників. Основ­ними з них є показники, які характеризують технічне оснащення підприємства: фондозабезпеченність, фондоозброєнність, - та показники, які характеризують ефективність використання основних виробничих фондів: фондовіддача, фондомісткість продукції та норма прибутку.

Фондозабезпеченість – це вартість основних виробничих фондів, яка припадає на 100га сільськогосподарських угідь. ЇЇ розраховують за формулою: Ф_з=В_ос.ф/П*100, де Ф_з – фондозабезпеченність, грн; В_ос.ф–вартість основних фондів сільськогосподарського призначен­ня, грн, П – площа сільськогосподарських угідь.

Фондоозброєність – характеризує ступінь озброєності працівників основними фондами і обчислюється, як відношення вартості основних фондів до середньорічної чисельності працівників. Ф_оз=В_ос.ф/К

Фондовіддача — це вартість валової продукції з розра­хунку на 1 грн основних виробничих фондів сільськогоспо­дарського призначення. ЇЇ визначають за формулою: Ф_від= В_в.п.: В_о.ф, де Ф_від — фондовіддача, грн.; В_в.п — вартість валової продукції, грн.; В_о.ф — середньорічна вартість основ­них виробничих фондів сільськогосподарського призначен­ня, грн.

Фондомісткість — це вартість основних виробничих фон­дів сільськогосподарського призначення з розрахунку на 1 грн. Валової продукції. Цей показник визначає розмір основних виробничих фондів, необхідний підприємству для виробництва валової продукції вартістю 1 грн. За даних умов. Обернений показник до фондовіддачі. [5;100]

Для загальної і більш повної характеристики економічної ефективності використання основних та оборотних фондів застосовують показник норма прибутку. Його визначають як відношення прибутку до середньорічної вартості основних виробничих і оборотних фондів: Н_п= [П : (Ф_ос + Ф_об)]*100, де Н_п — норма прибутку, %; П — прибуток, грн.; Ф_ос: і Ф_об – середньорічна вартість відповідно основних і оборотних фондів, грн.

Таблиця 2.4. Основні виробничі фонди та їх використання на ТОВ Агрофірмі «Глушки» Білоцерківського району Київської області.

Показники	2004	2005	2006	2006/2004, %
Вартість основних виробничих фондів, тис грн	4959,5	6384,5	9328,5	188,1
на 1га сільськогосподарських угідь	4,81	6,25	9,14	190,0
на 1 середньорічного працівника	44,68	67,92	87,18	195,1
Вартість оборотних фондів, тис грн	3773,5	5332,5	6255	165,8
на 1га сільськогосподарських угідь	3,66	5,22	6,13	167,5
на 1 середньорічного працівника	33,99	56,73	58,46	172
Вартість валової продукції, тис грн	6211,7707	4918,2613	4555,2318	73,3
Площа сільськогосподарських угідь, га	1031	1021	1021	99,1
Середня чисельність працівників, чол	11	94	107	96,4
Виручка від реалізації, тис грн	4846	6324	8907	183,8
Повна собівартість реалізованої продукції, тис грн	3458	4603	7622	220
Прибуток, тис грн	1388	1721	1285	92,6
Фондозабезпечченість, тис грн	481	625,3	913,6	189,9
Фондоозброєність, тис грн	44,68	67,92	87,18	195,1
Фондовіддача, грн	1,25	08	0,49	39,2
Фондомісткість, грн	0,8	1,29	2,04	255
Продуктивність праці, тис грн	55,96	52,32	42,57	76,1
Норма прибутку, %	19,7	18,8	9,6

З таблиці 2.4. видно, що дещо підвищилася вартість основних виробничих фондів та оборотних фондів (на 88,1%, або 4369 тис грн. та на 65,8% , або на 2481,5 тис.грн. відповідно ). Особливо дану тенденцію помітно у розрахунку на 1га сільськогосподарських угідь та на 1 середньорічного працівника, тому що з кожним роком зменшуються площі угідь (на 0,9%) та чисельність працівників (на 3,6%). Так, вартість основних фондів у розрахунку на 1га сільськогосподарських угідь збільшилася на 90%, а в розрахунку на 1 середньорічного працівника - на 95,1%, у свою чергу вартість оборотних фондів у розрахунку на 1га сільськогосподарських угідь збільшилася на 67,5%, а в розрахунку на 1 середньорічного працівника - на 72%. Звичайно, це вплинуло на те, що у порівнянні з 2004 роком зросли показники фондозабезпеченості та фондоозброєності на 89,9%, або на 432,6 тис.грн та на 95,1%, або на 42,5 тис.грн відповідно. Проте у зв’язку із зменшенням вартості валової продукції на 23,7% (на 1656,54 тис грн) показник фондовіддачі теж спав на 60,8% (на 0,76 грн), а показник фондомісткості збільшився на 155% (1,24 грн), що є дуже позитивною тенденцію і показує, що фонди на підприємстві використовуються не досить ефективно. У зв’язку з цим на 23,9% зменшилась продуктивність праці, що свідчить проте, що виробництво продукції спадає повільними темпами, ніж чисельність працівників. Потрібно також відмітити щорічне зменшення норми прибутку – на 10,1% порівняно з 2006 роком. Прибуток підприємства знизився на 7,4%, незважаючи на паралельне зростання, як виручки від реалізації продукції, так і собівартості даної продукції 83,8% і 120% відповідно (собівартість від реалізації зростала швидшими темпами). Норма прибутку щорічно зменшувалась, починаючи з 19,7% у 2004 році, 18,8% у 2005 році та 9,6% у 2006 році. Тобто, у 2006 році на 1 грн виробничих фондів припадало 9,6 коп. Тож, норма прибутку у 9,6%, досягнута у 2006 році, є низькою.

Результатом суспільного поділу праці є спеціалізація виробництва. Спеціалізація полягає у переважаючому виробництві певного виду продукції. Її поглиблення дає змогу ефективніше використовувати наявні ресурси, сприяє концентрації виробничих ресурсів на виробництві певної продукції та удосконалює технологію виробництва. Для того, щоб встановити спеціалізацію підприємства, розглядають структуру грошових надходжень від реалізації усієї продукції.

Таблиця 2.5. Спеціалізація ТОВ Агрофірми «Глушки» Білоцерківського району Київської області.

Продукція	2004		2005		2006		2006/2004, %
	Виручено		Виручено		Виручено
	тис грн	%	тис грн	%	тис грн	%
Зернові та зернобобові	1161	23,9	43	0,67	2085	23,4	179,6
озима пшениця	1049	21,6	15	0,24	2079	23,3	198,2
Кукурудза на зерно	12	0,2	13	0,20	-	-	-
ячмінь	74	1,5	13	0,20	6	0,1	8,1
горох	23	0,5	-	-	-	-	-
овес	3	0,1	2	0,03	-	-	-
Цукрові буряки	359	7,4	733	11,6	796	8,9	221,7
Інша продукція рослинництва	13	0,3	17	0,26	29	0,3	223,1
Всього по рослинництву	1533	31,6	793	12,5	2910	32,6	189,8
Продукція скотарства:	1290	26,6	2348	37,0	2084	23,4	161,6
у т.ч. молока	1133	23,4	1953	30,8	1806	20,3	159,4
приріст ВРХ	157	3,2	395	6,2	278	3,1	177,1
Продукці свинарства	585	12,1	838	13,3	747	8,4	127,7
Інша продукція тваринництва	17	0,3	22	0,35	6	0,1	35,3
Всього по тваринництву	1892	39	3208	50,7	2837	31,9	149,9
Промислова продукція	1281	26,4	2073	32,8	2931	32,9	228,8
Реалізація іншої продукції, робіт та послуг	118	2,5	208	3,3	187	2,1	0,85
Товари	22	0,5	42	0,7	42	0,5	190,9
Усього по підприємству	4846	100	6324	100	8907	100	183,8

Вивчивши структуру грошових надходжень від реалізації продукції, можна зробити висновок, що ТОВ Агрофірми «Глушки» протягом 2004 і 2006 років мало молочно-зерновий напрям виробництва (а саме пшенично-молочний) і лише у 2005 році –молочний. Так, у 2004 році зернові займали 23,9%, при чому переважала озима пшениця (21,6%) а продукція скотарства склала 26,6%, де переважало виробництво молока (23,4). Значну частку цього року зайняла реалізація промислової продукції (26,4%) . У 2005 році підприємство мало явно виражений молочний напрям виробництва: продукція скотарствазаамала 37%, у тому числі 30,8% – виробництво молока і 6,2% - виробництво м’яса. А в 2006 році підприємство знову мало молочно-зерновий напрям, де зернові та продукція скотарства займали однакову частку кожна - 23,4% ( а саме пшениця - 23,3 %, і 0,1% припадає на ячмінь), при чому в скотарстві переважало виробництво молока (20,3%), а 3,1% припало на виробництво м’са.Аналізуючи кількісні зміни у структурі грошових надходжень, варто відмітити, що реаліщація зернових порівняно з 2004 роком зросла на 79,6%, при чому реалізація пшениці зросла на 98,2%, а молока – на 59,4%. Загалом, реалізація продукції рослинництва зрослала 89,81% порівняно з 2004 роком . Таким чином, темпи зростання виробництва продукції рослинництва та її прдажу зростають швидко. Ось чому, виробництво продукції рослинництва має переважаючий вплив на спеціалізацію підприємства.

Таким чином, досліджуване господарство є достатньо забезпеченим як земельними та трудовими ресурсами, кількість яких зростає, так і виробничими фондами. Тому варто проаналізувати результати сільськогосподарської діяльності, основними показниками якої є Вартість валової продукції у співставних цінах 2000 року, виручка від реалізації, повна собівартість реалізованої продукції, прибуток.

Таблиця 2.6. Результати сільськогосподарської діяльності ТОВ Агрофірми «Глушки» Білоцерківського району Київської області.

Показники	2004	2005	2006	2006/2004, %
Вартість валової продукції, тис.грн	6211,7707	4918,2613	455,2318	73,3
Виручка від реалізації, тис.грн	4846	6324	8907	183,8
Повна собівартість реалізованої продукції, тис грн	3458	4603	7622	220,4
Прибуток, тис.грн	1388	1721	1285	92,6

Висновок: таким чином, лише 2 показники діяльності підприємства щорічно покращуються, а інші 2 ( вартість валової продукції та прибуток) зменшуються. У порівнянні з 2004 роком вартість валової продукції знизилась на 26,7%, або на 1656,5 тис.грн, прибуток – на 7,4%, або на 103 тис.грн. відповідно, у той час як виручка збільшилась на 83,8%, або на 4061 тис.грн., і собівартість відповідно – на 120,4%, або на 4164 тис.грн. Хоча два останні показники збільшувались протягом 2004-2006 років, прибуток підприємтсва знизився на 103 тис. грн..