Кабінет Міністрів України

Національний аграрний університет

Кафедра аграрної економіки

Курсовий проект

на тему:

Економічна ефективність рослинницьких галузей та шляхи її підвищення

Виконала

студентка ІІІкурсу , 8 групи

факультету аграрного менеджменту

Томашевська Мирослава Олександрівна

Перевірили:

кандитат економічних наук

Степасюк Л.М,

та асистент

Куцеконь Л.О.

Київ-2007

План

Вступ.................................................................................................................3

Розділ 1. Наукові основи підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.............................................7

1. Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва…..……………………….................................................7

2. Показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва та методика їх визначення ...............................................................................................................13

Розділ 2. Сучасний стан та економічна ефективність сільськогосподарського виробництва..............................16

2.1. Природно-економічні умови сільськогосподарського виробництва. ......18

2.2. Динаміка розвитку сільськогосподарського виробництва............29

2.3. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва...33

Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва...............................................................................37

3.1. Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва ...................37

3.2. Упровадження комплексної механізації і прогресивних технологій виробництва сільськогосподарської продукції ..............................43

3.3. Хімізація сільськогосподарського виробництва..............................52

Висновок.......................................................................................................58

Список використаних джерел…..............................................................69

Вступ

Сільське господарство — важлива галузь, має життєво важливе зна­чення як постачальник продовольства і сировини рослинного та тва­ринного походження. Воно є частиною АПК. У ньому зайнято 47 % активного населення світу, при цьому в економічно розвинених краї­нах його частка складає 2—4 % (Велика Британія, Німеччина і США), а в слаборозвинених вона досить висока 60—75 % (Китай, Камбоджа, В'єтнам і більшість країн, що розвиваються).

Сільськогосподарське виробництво поділяється на дві галузі: рослинництво і тваринництво. Співвідношення цих галузей залежить від ряду чинників: рівня індустріалізації країни (в Північній Америці та Європі провідна роль належить високомеханізованому тваринництву), природних умов (пасовищне тваринництво домінує в посушливих сте­пових і напівпустельних районах), етнічних і релігійних особливостей країни (наприклад, іслам забороняє вживання свинини, індуїзм — уби­вати корів). У цілому в економічно розвинутих країнах перевага нада­ється тваринництву, яке ведеться на передовій основі з використанням досягнень науки, а в країнах, що розвиваються, особливію в екваторіа­льній, субекваторіальній зонах та зоні мусонного клімату — рослинни­цтву.

Усі сільськогосподарські угіддя на Землі займпють близько 1/3 су­ходолу. Найважливішим напрямком рослинництва залишається зернове господарство, в якому вирощують хлібні (озима пшениця, жито), зернофуражні (овес, ячмінь, кукурудза), круп'яні (гречка, просо, рис) та зернобобові (горох, вика, квасоля) культури. Головною зерновою культурою України є озима пшениця, що дає врожаї до 35 ц/га.

Зернові культу­ри займають майже 1/2 оброблюваної території,внони основнеше джерело рослинних білків у харчуванні. Головні зернові культури: пшениця, кукурудза, рис — забезпечують 3/4 світового виробництва зерна.

Основними районами посівів пшениці є помірні та субтропічні ши­роти Євразії, Північної та Південної Америки, Австралії. Основні вироб­ники пшениці в світі — Китай, Індія, США, Франція, Росія, Канада, Австралія. Щорічний збір становить 584 млн т (1999 р.).

Основні райони вирощування кукурудзи - Північна та Південна Америка. Найбільші виробники — США, Китай, Бразилія, Франція, Мексика. Головною культурою екваторіальних, тропічних та субтропіч­них поясів є рис.

Технічні культури (цукрова тростина, бавовна, каучуконоси), вино­град, чай, кава, какао вирощують в екваторіальному, тропічному і суб­тропічному поясах. У помірному — льон-довгунець, соняшник, сою, цукрові буряки. Найважливішу технічну культуру — бавовник — вирощують переважно в країнах, що розвиваються. Найбільші її виробни­ки — Китай, США, Індія і Пакистан, Узбекистан, Таїланд та ін. Біль­ше половини цукру отримують із цукрової тростини (Куба, Бразилія, Мексика, Ямайка та ін.), решту з цукрового буряку (Україна, Франція, Німеччина, Росія та ін.). З олійних культур найбільше культивують соняшник (Україна, Росія, країни Південної Європи, США, Арґентина, Китай) та сою (США, Китай, Корея). Найбільші виробники чаю: Індія, Шрі-Ланка, Китай; кави — Бразилія, Колумбія, Мексика, Індія та кра­їни Східної Африки.

Технічні культури України є досить різноманітними. Це й цук­ристі (цукрові буряки), олійні (соняшник), ефіроолійні (м'ята, лаван­да, троянда), волокнисті (льон-довгунець), тонізуючі (хміль), лікар­ські та інші групи культур. Україна відзначається найбільшими у Європі площами під цукровими буряками і є крупним експортером цукру на світовий ринок. Також наша держава відома у Європі найбільшими площами відведеними під хміль, що використовується у пивоварній промисловості.

Рослинництво дає 46% всієї вартості сільськогосподарської продукції України. Воно включає в себе такі галузі, як: рільництво, що вирощує переважно однорічні культури; садівництво та виноградарство, де культивують багаторічні рослини.

В останні роки в України дещо скоротилися площі під зерновими та овоче-баштанними культура­ми, в той час як зросли під кормовими та технічними, взагалі під ріллю в Україні використовується близько 56% площі земельного фонду, що є одним з найвищих показників у світі.

Під садами та виноградниками в Україні зайнято менше 2% зе­мельного фонду.

Сільське господарство України має цілий ряд проблем. Основ­ними з них є низький рівень механізації' виробництва, застаріла техніка, яка є матеріало- та енергомісткою; висока частка ручної праці (до 70% всіх технологічних процесів); державна монополія у забезпеченні сільськогосподарських підприємств технікою, міне­ральними добривами; величезні втрати продукції лід час транспор­тування та зберігання. Тому сільське господарство нашої держави не в змозі повністю забезпечити потреби людей у продуктах харчу­вання, а промисловість — сировиною для переробки. Частину сільськогосподарської продукції України закуповує за кордоном.

Україна має унікальні природні передумови для розвитку сіль­ського господарства.

У державі розвиваються рослинництво та тваринництво. Але через ряд економічних проблем галузь не здатна повністю задо­вольнити потреби споживачів.

Для України нарощування виробництва сільськогосподарської продукції має стратегічне значення для підйому національної економіки, тому що при успішному його розвитку створюються умови для подолання кризового стану ряду суміжних галузей. Але за останні роки її обсяги постійно скорочувалися. У 1999 році було отримано всього 24,6 млн. тонн зерна, тоді як критична межа виробництва складає 31,6 млн. тонн. Отже, підвищення рівня ефективності виробництва сільськогосподарської продукції є найважливішим завданням, від рішення якого залежить продовольча безпека країни. Розв'язання його повинно здійснюватися не тільки на державному, але й на регіональному рівнях, де вирішуються питання забезпечення населення продуктами харчування. [1, с.74]

Питаннями підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції займається велика група науковців. Ними розроблені стратегічні аспекти зміцнення сільськогосподарського виробництва в країні, структурної перебудови галузі, підвищення економічної ефективності використання земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів, ціноутворення, формування і функціонування ринків зерна.

Однак питання підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції на рівні регіонів вимагають подальшого наукового обґрунтування і практичного вирішення.

У даному курсовом проекті я вивчатиму ефективність виробництва рослинництва.

Основна мета роботи полягає у виявленні основних проблем розвитку сучасного сільського господарства, а саме рослинництва, та обґрунтуванні організаційно-економічних заходів з підвищення його ефективності.

Мета дослідження обумовила постановку і шляхи вирішення наступних завдань:

• уточнити сутність економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції ;

• визначити тенденції змін, які відбулись у сільському господарстві;

• визначити найважливіші фактори і механізм їх впливу на рівень економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції;

• обґрунтувати перспективи розвитку та шляхи підвищення економічної ефективності рослинницьких галузей.

Розділ 1. Наукові основи підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва