Мелітопольського державного педагогічного університету

Конспекти Оглядових лекцій з методики музичного виховання

для підготовки до комплексного кваліфікаційного екзамену

за спеціальністю 7.010101 Дошкільне виховання

Коломия, 2014

Конспекти оглядових лекцій з методики музичного виховання для підготовки до комплексного кваліфікаційного екзамену за спеціальністю 7.010101 Дошкільне виховання освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст»

В навчальному виданні наведено скорочений зміст лекцій з методики музичного виховання дошкільників. Навчальне видання призначено для студентів соціально-гуманітарного факультету денного і заочного відділення з метою допомогти у підготовці до складання державного іспиту.

Рецензенти: Н.Ф. Андрієвська – к. пед. н., доцент

А.С. Кривонос – методист управління освіти Мелітопольської міської ради

Рекомендовано науково-методичною радою Мелітопольського державного педагогічного університету. Протокол № 1 від 16.09. 2008 р.

ЗМІСТ

Лекція 1: Роль музики в духовному розвитку особистості 4

Лекція 2: Структура музичності дитини 7

Лекція 3: Керівництво роботою з музичного виховання в ДНЗ 10

Лекція 4: Види музичної діяльності дошкільників 12

Лекція 5: Характеристика методів і прийомів залучення дітей до музичного мистецтва 17

Лекція 6: Види і структура музичних занять з дітьми 22

Лекція 7: Структура і форма виявлення самостійної музичної діяльності дошкільників 24

Лекція 8: Особливості підготовки до свят на музичних заняттях 27

Лекція 9: Форми планування і обліку музичного виховання в дитячому садку 31

Лекція 10: Завдання, зміст і методи роботи методиста з музичного виховання дітей 33

Передмова

Навчальне видання створено з метою допомогти студентам спеціальності „Дошкільне виховання” підготуватися до комплексного державного іспиту за освітньо-кваліфікаційним рівнем „бакалавр” з методик дошкільного виховання.

Тематика оглядових лекцій пропонується відповідно пропозицій за результатами державних іспитів попередніх років.

Навчальне видання містить 10 лекцій з методики музичного виховання дошкільників і охоплює стисло майже весь курс даної методики.

Студенти мають можливість звернутися до списку літератури, наведеному наприкінці видання, що допоможе їм більш детально опрацювати кожне з питань теми, спираючись на діючи програми виховання і навчання дітей дошкільного віку («Дитина», «Малятко», «Дитина в дошкільні роки»), навчально-методичну літературу, а також ознайомитися з публікаціями у фахових журналах і матеріалами науково-практичних конференцій з питань музичного виховання дошкільників.

Лекція 1: Роль музики в духовному розвитку особистості

Мета: проаналізувати вплив музики на духовний розвиток особистості з античних часів до сьогодення, висвітлити виховний вплив музики завдяки її формі і змісту. Висвітлити зарубіжний досвід музичного виховання дітей, зокрема, діяльність австрійського композитора Карла Орфа, оркестр дитячих музичних інструментів; охарактеризувати систему музичного виховання ЗолтанаКодая і Бели Бартока (Угорщина); досвід масового музичного виховання у Болгарії.

План:

1. Розвиток поглядів на музику

2. Виховний вплив музики

3. Музичне виховання за кордоном

3.1.Масове музичне виховання в Болгарії

3.2. Система музичного виховання в Угорщині

3.3. Діяльність композитора Карла Орфа (Австрія)

Вчені, педагоги, психологи , музикознавці постійно замислювалися над питанням: як музика впливає на внутрішній світ людини, формує її моральність, підкреслювали роль музики, її особливі якості, які виокремлюють її поміж інших мистецтв.

Антична теорія етосу, вчення Аристотеля про катарсис, подальший розвиток цих ідей у Середньовіччі були першими науковими ідеями, що визначили інтерес до проблеми духовної корисності музики.

У Давній Греції було помічено, що музика змінює настрій людини, перебудовує її внутрішній стан. В античності музика сприймалася як триєдність „мусичних мистецтв”: поезії, танцю, музики, де музиці відводилося одне з головних місць у впливі на духовний світ людини. Оскільки греки вважали, що саме у дитячому віці формуються моральні й громадянські якості майбутнього члена суспільства, то й музичному вихованню надавалося вагомого значення.

Всі теорії, які відіграли роль у розвитку поглядів на музику, так чи інакше варіювали відкриту у далеку давнину закономірність про колосальний духовний вплив музики на людину. Природу цього впливу визначали як „етос” (античність), як почуття (теорія афектів або романтична „естетика почуття”), як волю (гегелівське вчення про духовний зміст або „світова воля” Шопенгауера). Проте єдиним було визнання високої організуючої сили музичного мистецтва, його здатності забезпечувати цілісність внутрішнього світу особистості.

Ідея морального значення музичного мистецтва пронизує історію думки про музику. У першому музичному словнику, який склав нідерландський композитор 15 ст. Тінкторис, мистецтву музики приписують здатність виганяти смуток, пом`ягшувати жорстокі серця, перемагати злу волю, тішити людей, зціляти хворих, робити душі праведними.

У тлумаченні музики естетика завжди змикалася з педагогікою і етикою: незнання музики вважалося не просто недоліком в освіченості, а й було сигналом якоїсь вади у внутрішньому світі людини. Вплив музики розумівся не ізольовано, а у комплексі різноманітних засобів виховання.

Виховний вплив музики ненав’язливий завдяки художній формі, відсутності повчальності. Інформація у мистецтві подібна до життєвих спостережень і переживань, вона наводить людину на роздуми, звертається до власного досвіду людини, її знань і оцінок. Здійснюється художній ефект – переробка інформації і глибоке проникнення у внутрішній світ, в особисте відношення до дійсності, до самого себе.

Зміст музики – почуття, емоції, настрій. Музика – це шлях до пізнання світу людських почуттів. Вона пробуджує добрі почуття, робить людину більш чистою, кращою, оскільки переважно передбачає позитивного героя, піднесені емоції. Музика прагне втілити етико-естетичний ідеал, - у цьому особливість її змісту, її впливу на людину.

Музика виховує не лише почуття форми, а й логічне почуття – здатність її естетичного усвідомлення, завершеності і внутрішнього зв’язку елементів цілого. В музиці нібито закріплюється духовний досвід сучасників. Великі генії музичного мистецтва були здатні уловлювати цю спільність і втілювати у музичній формі важливіші ідеї свого часу.

Ідейне і емоційне розуміння змісту музичного твору дає поштовх нашим роздумам, які залежать від нашого досвіду, від музичного виховання, від культури почуттів.

Мистецтво називають школою почуттів, але у залежності від змісту його творів воно може викликати різноманітні почуття: цінні й ущербні, які ведуть до духовного розвитку або обідняють людину. Дуже важливо, щоб вплив мистецтва починався якомога раніше, у дитинстві. Вихована змалечку здатність глибоко відчувати і розуміти мистецтво, любов до нього зберігаються на все життя, впливають на формування естетичних почуттів і смаків людини. „ Якщо у ранньому дитинстві донести до серця красу музичного твору, якщо у звуках дитина відчує багатогранні відтінки людських почуттів, вона підніметься на такий щабель культури, який не може бути досягнутий ніякими іншими засобами. Відчуття краси музичної мелодії відкриває перед дитиною власну красу – маленька людина усвідомлює власну гідність”, - писав В.О. Сухомлинський.

Найбільш характерні риси музичного виховання за кордоном: мета - сприяти всебічному формуванню особистості; музичне виховання повинне бути загальним; музичне виховання нерозривно пов'язано з життям країни; музика повинна «будити художників» в народних масах, що творчо сприймають і виконують музику.

Болгарія. Мета музичного виховання: засобами музики вирішувати загальні завдання виховання. Через формування навичок сприйняття і виконання музики, умінь «розбиратися» в ній формувати художні смаки, розвивати естетичні відчуття і потреби, розширювати загальну і музичну культуру.

Основний вид діяльності на заняттях - спів. Перехід від співу по слуху до співу по нотах відбувався на підставі застосування так званій «столбици» («драбинки») - методу, розробленому Борисом Трічковим. Перевага «столбици» в її наочності, в наданні можливості співати в зручній теситурі. «Столбица» знайомить з елементами музичної грамоти (побудова мажорної гамми).

Здійснюються такі форми діяльності, як імпровізація на музичних інструментах: ударні інструменти — болгарські (національні) і саморобні, створювані дітьми; металофони, національні духові (сопілки, дудки), деякі з них з хроматичним звучанням; фуруї (угорський народний інструмент); мелодика - невеликий інструмент типу акордеона. Оволодіння цими інструментами не вимагає великих зусиль, але це є ефективним шляхом залучення дітей до активної музичної діяльності.

Введення інструментів не знижує ролі хорового співу в музичному вихованні, але створює умови для більш швидкого розвитку музичного слуху, допомагає оволодінню музичною грамотою, а завдяки об'єднанню в ансамблі, оркестри — більш швидкому розвитку гармонійного і поліфонічного слуху.

Позитивну роль в постановці музичного виховання в країні відіграють підручники, методичне керівництво для вчителів, в яких розкриті найбільш важливі методичні питання, розроблені окремі теми.

Велика увага в Болгарії надається музичному вихованню через організацію хорової самодіяльності. Дитячий хор «Бадьора смена» (Бончо Миколайович Бончев). Функціонує багато інших дитячих хорів, організовуються самодіяльні дитячо-юнацькі хорові школи (по типу нашої дитячої хорової студії), що піднімають рівень не тільки хорової, але й загальномузичної культури.

Угорщина. Бела Барток і 3олтанКодай зробили неоцінимий внесок у збереження угорської народної музики, в розвиток на її основі сучасної угорської музики. Головний шлях і зміст музичного виховання дітей Кодай бачив у навчанні «рідній мові», у введенні їх в «царство угорської народної пісні». Народна музика в тому або іншому вигляді входить у всі ланки музичної освіти: від дитячих садків до консерваторії. На принципах, розроблених 3. Кодаєм, побудована вся система музичного виховання в Угорщині. З раннього дитинства по цій системі учать своїх вихованців виховательки дитячих садків, що навчалися по ній в середніх і вищих учбових закладах, по ній ведеться робота у всіх класах школи, її вивчають в професійних учбових закладах. Така організація навчання виключає які б те ні було розриви і суперечності між окремими ланками учбово-виховного процесу. Звідси високий рівень засвоєння школярами програмного матеріалу, головним чином, в області співу і нотної грамоти, на яких, в основному, і будується вся робота. Звідси ж і головний недолік — певна обмеженість музичного виховання, слабка увага до формування спеціальних навичок сприйняття музики, незначне використовування музики інших країн і народів (як класичній, так і сучасній).

Величезна кількість різних невеликих брошур, призначених для учнів, складається із вправ, різного виду завдань (по оволодінню ступенями ладу, метроритмом). Деяка однобічність виражається в недостатній увазі до емоційної зацікавленості дітей. Крім того, такий зміст роботи вимагає великого учбового часу.

Щоденні мелодійні і ритмічні вправи (розроблені З. Кодаєм) впливають на центральну нервову систему і особливо на нервові центри кори головного мозку. Внаслідок цього більш високий рівень розвитку дітей виявляється не тільки в області музичних навичок, але взагалі вони володіють кращою здатністю реагувати. Їх повсякденна діяльність більш координована і відрізняється більшою швидкістю».

Унаслідок збудження музикою різних емоцій створюються певні настрої, а під впливом емоцій формується волі, розвивається сприйняття, увага, спостережливість, пам'ять, уява, мислення, тобто найважливіші якості особистості.

Музично-слуховий розвиток дітей в Угорщині проводиться за системою відносної сольмізації, в якій застосовуються умовні складові позначення і ручні знаки.

Німеччина. Популярна діяльність австрійського композитора Карла Орфа і створеного їм інституту в Зальцбурге. Головна мета – розвиток творчого потенціалу особистості. Музичне виховання здійснюється в системі К. Орфа в процесі так званого елементарного музичення. Суть цієї діяльності в синтезі музики з мовою, з її ритмічною і мелодійною стороною. Музика зв'язується також з рухом, пантомімою, театралізованою грою.

Керуючись теорією Е.-Ж. Далькроза, К. Орф розробив синтетичні форми музичення, поєднання співу і рухів, ритмизованного читання віршів і гри на інструментах. Він склав певну класифікацію музичних інструментів, включаючи навіть ксилофони і металофони, що лунають в різних регістрах (сопрано, альт, бас). З ударних рекомендує тамбурини, тарілки, трикутники, кастаньєти. Діти зображають «грім», «дощ», «спів птахів», «дзюрчання струмка», імпровізують, виконують на слух, по партитурі легкі п'єски, супроводжуючі спів або рух. Склав збірку, в якій широко використовуються народні пісні («Шульверк»).

Проте, у системі К. Орфа не одержує належного розвитку активне сприйняття музики, не розкривається зміст виховної роботи, її послідовність при введенні дітей в світ музики. Недостатньо простежується і динаміка формування співацьких навичок відповідно до основ співацької культури.