- •1. Предмет, методи та завдання економетрії. Особливості побудови економетричної моделі
- •1.1. Предмет, методи та завдання економетрії
- •1.2. Особливості побудови економетричної моделі
- •Величина y називається залежною змінною, результуючим фактором (ознакою), ендогенною змінною. Величина X називається незалежною змінною, екзогенною змінною.
- •2.1. Лінійна парна регресія
- •3.1. Основні положення регресійного аналізу
- •3.2. Оцінка параметрів регресійної моделі
- •3.3. Теорема Гауса–Маркова
- •3.4. Інтервальна оцінка функції регресії та її параметрів
- •6.2. Оцінка значущості рівняння множинної регресії Обчислимо коефіцієнт детермінації множинної регресії r2.
- •7.1. Мультиколінеарність
- •Основні наслідки мультиколінеарності
- •6.4. Алгоритм Фаррара—Глобера
- •7.2. Наслідки гетероскедастичності
- •7.2. Лінійні регресійні моделі зі змінною структурою. Фіктивні змінні
- •Рівняння регресійної моделі має вигляд
- •9.1. Основні поняття
- •9.2. Автокореляція рівнів часового ряду
- •Є дані про середні витрати на кінцеве споживання за вісім років (табл. 9.1).
- •9.3. Моделювання часового ряду
- •Знайти прогноз на споживання електроенергії в першому півріччі наступного року.
Рівняння регресійної моделі має вигляд
.
За вихідним даними отримано оцінку цієї моделі:
,
де
.
За
F-критерієм
на рівні
це рівняння регресії значуще.
Висновок: на курсових іспитах студент вирішує на 0,5 задачі більше, ніж студентка.
За
t-критерієм
коефіцієнт регресії
при фіктивній змінній z1
виявився незначущим. Це можливо, якщо:
1) недостатньо вихідних даних;
2) гіпотеза про те, що стать впливає на кількість вирішених задач, неправильна;
3) абітурієнт міг мати освіту (технікум, ПТУ, середня школа).
Тоді регресійна модель має вигляд
,
8. НЕЛІНІЙНІ РЕГРЕСІЙНІ МОДЕЛІ. ЛІНЕАРИЗАЦІЯ МОДЕЛІ. КОЕФІЦІЄНТИ ЧАСТКОВОЇ ЕЛАСТИЧНОСТІ. ЧАСТКОВА КОРЕЛЯЦІЯ
8.1. Нелінійні регресійні моделі. Лінеаризація моделі. Коефіцієнти часткової еластичності
Нехай модель регресії має вигляд
Це рівняння є нелінійним за змінними.
Введемо нові змінні:
.
Тоді
Недоліком цієї моделі є труднощі, що виникають при інтерпретації кінцевих результатів.
Розглянемо регресійні моделі, що нелінійні за параметрами.
Мультиплікативна (степенева) модель:
Експонентна модель:
.
Логарифмуючи обидві частини цих рівнянь, одержимо лінійну модель щодо логарифмів змінних.
.
Для цього рівняння можна застосувати метод найменших квадратів (МНК), але необхідно, щоб вектор збурень мав логарифмічно нормальний розподіл.
Задача залежності обсягу виробництва від витрат капіталу й праці називається задачею Кобба–Дугласа.
,
(8.1)
де
–
обсяг виробництва; А
–
коефіцієнт пропорційності;
–
витрати капіталу; L
–
витрати праці;
–
вектор збурень;
–
коефіцієнти
часткової еластичності
обсягу виробництва за витратами капіталу
й праці відповідно.
Коефіцієнтом
часткової еластичності
функції
називається межа відношення відносного
часткового збільшення функції до
відносного збільшення цієї змінної при
,
тобто
де
–
коефіцієнт еластичності;
.
Лінеаризація моделі (8.1) проходить шляхом логарифмування:
.
При
розширенні виробництва
(збільшення витрат капіталу й праці в
декілька разів приводить до збільшення
обсягу виробництва на таке ж число
разів)
У
цьому випадку
:
– модель
розширення виробництва,
де
–
продуктивність
праці;
–
капіталоозброєність
виробництва.
Лінеаризація цієї моделі здійснюється шляхом логарифмування.
Функція Кобба–Дугласа з урахуванням технічного прогресу має вигляд
,
де
–
параметр темпу приросту обсягу виробництва
завдяки технічному прогресу;
–
час.
8.2. Часткова кореляція
Частковим
коефіцієнтом кореляції
між змінними
називається вираз
де
–
алгебричне доповнення елементів
матриці парних коефіцієнтів кореляції.
,
де
Для трьох змінних
.
Значущість
часткового коефіцієнта кореляції
оцінюється так само, як і для парного
коефіцієнта кореляції, припускаючи при
цьому
9. ЧАСОВІ РЯДИ
9.1. Основні поняття
Часові ряди – це сукупність значень будь-якої ознаки за кілька послідовних моментів або періодів часу.
Окремі значення цієї ознаки називаються рівнями ряду.
Рівні часового ряду визначаються безліччю факторів, які можна розбити на кілька груп:
Фактори, що формують тенденцію ряду або його тренд (Т).
Циклічні коливання (S).
Випадкові фактори (E).
Найбільше часто використовують:
1) адитивну модель
;
2) мультиплікативну модель
.
