3. Філософська основа й особливості композиції Маленького принца

На Землі Маленький принц потрапляє в сад із безліччю троянд. У цю важку для малюка хвилину, коли він відчуває зворушення від думки, що троянда обманювала його, кажучи про свою неповторність, з’являється Лис. Він говорить про бездонність людського серця, вчить істинному розумінню любові, яка гине у метушні життя. Ніколи поговорити щиро, зазирнути усередину самого себе, замислитися про сенс життя. Щоб мати друзів, треба дарувати їм усю душу, віддавати найдорожче — свій час: «Твоя Троянда така дорога тобі через те, що ти віддавав їй стільки часу». І Принц розуміє: його Троянда — єдина у світі, тому що він її «приручив». Кожне почуття, у тому числі й кохання, треба заслужити невпинною душевною працею. «Добре бачить тільки серце. Найголовнішого очам не видно». Треба вміти бути відданим у дружбі і коханні, не можна пасивно ставитися до зла, бо кожен відповідає не тільки за власну долю.  Пригадаємо пустелю, в якій льотчик, що зазнав аварії, зустрічає Маленького принца. Моральні й філософські проблеми розкриваються в ній за допомогою витончених афоризмів, які потім супроводжують нас у нашому житті, правлячи за моральні орієнтири: «себе судити набагато важче, ніж інших. Якщо ти зумієш правильно судити себе, ти насправді мудрий», «Пихаті люди є глухими до всього, крім похвали», «Але очі не бачать. Треба шукати серцем».

4. Художня специфіка роману-епопеї зачарована душа

 В "Зачарованій душі" дія відбувається у Франції. У 2-й частини роману – уже й війна, і революція. І Ролан чи став не першим письменником, що дав у своєму творі зображення "нових росіян", які служать радянської Росії, а не емігрантів. Герої "Зачарованої душі" не бажають просто жити, вони бажають розуміти, як і чому вони живуть, бути свідомими учасниками історичного процесу. Aнетта Рів’єр не бажає підкорятися кому б те не було, бажає бути самостійною особистістю, самодостатньою. Світ міняється, і жінка починає існувати як самостійна одиниця. Саме про це роман, про те, як міняється світ і люди, що живуть у ньому. Героїня роману Аннета Рів'єр, котра,  не наділена геніальністю, вона не митець. Але творчий характер її натури виявляється у праці, в умінні пожвавити ініціативою будь-яку справу.  Аннета — новий тип жінки, яка захищає своє право на незалежність, самостійну працю і людську гідність. Втративши батька, відчувши гіркоту розчарування в коханні, залишившись без копійки, Аннета відкриває для себе світ, пізнає життя, зазнає багатьох випробувань, зберігаючи при цьому силу духу і світлий розум. У фіналі роману, втративши свого сина Марка, вбитого італійським фашистом, Аннета переживає духовний злам і приєднується до активної соціальної діяльності.Провідною темою роману стала тема долі французької інтелігенції у період від середини 90-х pp. XIX ст. до 30-х pp. XX ст. 

5.Поетика роману хемінгуея Прощавай зброє

У цьому романі з рідкісною експресивністю і пластичністю відображена перша світова війна. Особистий військовий досвід Хемінгуея якоюсь мірою допоміг йому усвідомити помилковість тих наївних уявлень про війну 1914-1918 рр. як нібито благородної, патріотичної, які майбутній письменник спочатку розділяв. «Прощавай, зброє!» - не трактат про порочність першої світової війни і про людей, що не зуміли до кінця зрозуміти її витоки, значення і наслідки, а художній твір, притому твір величезної естетичної цінності. І саме тому, що Хемінгуей зумів виліпити тривимірні образи, створити роман про людей, в реальність яких читач беззастережно вірить, про людей, які дихають, рухаються, люблять, страждають, як живі людські істоти, антивоєнне звучання книги виявляється особливо могутнім.