Усне опитування.

Перевіряється глибина осмислення матеріалу.

Активізація класу.

Переваги усного опитування :

• яскраве уявлення по рівень підготовки учня;

• здійснення індивідуального підходу.

Недоліки :

- багато часу,

• необхідність давати навідні питання,

• не залишається документації.

Письмові роботи :

- одне питання можна задати групі учнів,

• економія часу,

• порівняння знань, умінь, навичок учнів.

Недолік – майже відсутній індивідуальний підхід; рівень володіння письмовою мовою у дітей не завжди достатній.

Самостійні письмові роботи проводяться з метою поточної і підсумкової перевірки ЗУН.

Графічні і практичні роботи – спостереження, роботи по вимірюванню і обчисленню.

Особливою формою письмової перевірки є виконання графічних робіт: складання схем, заповнення таблиць, зображення схематичних малюнків, здійснення підписів на схемах і схематичних малюнках.

Основна форма підсумкового контролю – заліки та іспити.

Форми повідомлення відповіді : усна

письмова

пряма

закодована

Загальні вимоги:

1. Систематичність

2. Першорядне значення має не частота а своєчасність контролю в межах окремого уроку і всієї теми.

3. Перед тим як починати вивчення теми, чітко визначити, що і на якому рівні має бути засвоєно, завчасно передбачити, якими запитаннями і завданнями його найкраще перевірити в тематичній контрольній роботі. Якщо тема складна, вивчається тривалий час, доцільні різні види перевірки, поєднання усних і письмових завдань, фронтальних, групових та індивідуальних.

4. Знаходити раціональні форми, які дадуть можливість за короткий час виконати чималу кількість завдань і в результаті дати інформацію про підготовку учнів

5. Диференційований і індивідуальний підхід до перевірки і котролю.

6. Вчити дітей поопераційному контролю: зіставлення зі зразком, опора на таблицю, схему, стимулювання учнів, застосування елементів ігор, змагань, взаємоперевірки, виробляти контрольно–оцінні вміння і навички

7. Любов і вимогливість до дитини.

8. Доброзичливість. Вияв педагогічного такту

9. Обєктивність оцінки.

10. Вагомість оцінки.

11. Гласність оцінки.

Методи перевірки:

- усні методи перевірки (бесіда, розповідь учня);

- письмова перевірка (самостійні і контрольні роботи, твори, перекази, диктанти, графічні

завдання тощо);

- практична перевірка (досвід, практична робота, спостереження);

- програмована перевірка (тести, перфокарти).

Навчально–пізнавальна діяльність буває: репродуктивною, частково-пошуковою, творчою.

За формою організації навчально–пізнавальна діяльності учнів :

- індивідуальна перевірка;

- групова;

- в парах;

- фронтальна.

Важливим аспектом контролю є його зміст, що залежить від завдань і виду контролю. Не варто перевантажувати зміст контролю другорядним матеріалом, який потребує багато часу, знижує активність учнів і стомлює їх.

Ефективність контролю залежить від його організації: часу проведення контролю знань, їх частоти й послідовності; характеру й форм самостійної роботи учнів (індивідуальна, групова, фронтальна); використання дидактичних і технічних засобів навчання; поєднання методів контролю і самоконтролю (усна, письмова, графічна, практична, тестова, програмована перевірка), фіксування й оформлення даних контролю процесу навчання.

Ефективність контролю забезпечує дотриманням певних вимог :

1. Індивідуальний характер контролю успішності.

2. Систематичність контролю.

3. Достатня кількість даних для оцінки.

4. Дотримання обєктивності під час оцінювання знань.

5. Єдність вимог до оцінювання знань учнів.

6. Оптимізація контролю успішності учнів.

7. Гласність контролю.

8. Всебічність контролю.

9. Тематична спрямованість контролю.

10. Цілісність контролю ( результати поточного + підсумковий ).

11. Дотримання етичних норм :

• віра педагога в можливість учнів навчатися (вміння переконати їх у тому, що вони здатні навчатися );

• розповідь про можливі труднощі перед вивченням матеріалу, висловлення сподівання, що вони будуть подолані;

• оптимістичне ставлення до навчальних успіхів і невдач учнів,

• педагогічний такт; доброзичливість і делікатність у ставленні до учнів;

• відчуття міри в заохоченні й покаранні;

• вміння визнати свої помилки.

Індивідуальний підхід до оцінки ЗУН учнів

Індивідуальний підхід виявляється в

• врахуванні індивідуальних особливостей дітей під час їх опитування;

• способах постановки запитань;

• ставленні до учня;

• мотивації оцінки;

• оголошенні результатів оцінювання – оцінки.

Диференційований підхід до виставлення оцінки.

Діяти у відповідності з конкретною педагогічною ситуацією.

Такт, обережність.

Критерії якості ЗУН.

Критерії – це реальні, точно обрані ознаки, величини, які виступають вимірниками об’єктів оцінювання. Важливо, щоб вибрані критерії не були складними, мали однакову форму чи показник (словесний або цифровий).

За аналізом об’єктів контролю в початкових класах визначаємо критерії:

- якість знань: міцність, повнота, глибина, узагальненість,систематичність,

системність, дієвість;

- рівень сформованості вмінь (предметних, розумових, загально-навчальних,

оцінних): копіювання зразка способу діяльності, виконання способу діяльності за

зразком, за аналогією і в нових ситуаціях;

- рівень оволодіння досвідом творчої діяльності: оволодіння досвідом творчої

діяльності та розв’язання проблеми (частково-пошуковий, пошуковий);

- рівень самостійності учня при виконанні завдань; відсутня готовність до

сприймання допомоги, виконує зі значною допомогою, виконує з незначною

допомогою, виконує без допомоги.

За критеріями виділили 4 інтегровані рівні навчальних досягнень учнів:

• початковий, бал 1-3

• середній, бал 4-6

• достатній, бали 7-9

• високий, бали 10-12

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів реалізується в нормах оцінок, які встановлюють чітке співвідношення між вимогами до знань, умінь і навичок, які оцінюються, та показником оцінок в балах. Обєктивність і наочність оцінки–бала, що виставляється учням при оцінці результатів їх навчальної діяльності, забезпечується встановленням відповідних критеріїв.

Є загальні критерії і критерії з кожного навчального предмету (загальні і специфічні). В методиках викладання навчальних предметів визначений обєм ЗУН учнів з відповідного навчального предмету з врахуванням специфіки предмету.

Норми оцінок передбачають єдиний підхід до оцінювання навчальних досягнень учнів; розробляються за єдиними критеріями, містять єдині вимоги до усних, письмових і практичних робіт учнів, відображають найтиповіші ситуації під час перевірки і оцінювання, враховують специфіку змісту навчальних предметів. Розробляються для кожного предмета.

До таких критерій належить :

- обсяг ( повнота ),

- міцність знань,

- оперативність знань,

- гнучкість знань,

- конкретність і узагальненість

- систематичність і системність ,

- вміння викласти знання в учнів, письмовий і графічних формах, дотримуючись логічної послідовності. граматичної та стилістичної грамотності, виразною. Багатою мовою,

- якість знань, умінь та навичок.

Рівень знань як критерій оцінки може бути :

• репродуктивний (знання учнів виступають як усвідомлено сприйнята, зафіксована в пам’яті й відтворювана обєктивна інформація про предмети пізнання),

• реконструктивний (знання учнів виявляються в готовності та вмінні застосувати їх у подібних, стандартних або варіативних умовах),

• творчий (учні можуть продуктивно застосовувати знання і засвоєні способи дій в нетипових, змінених (нестандартних ситуаціях).

Норми оцінок – конкретні вимоги, які регулюють виставлення оцінок з різних навчальних предметів за усну відповідь чи письмову роботу.

Єдині вимоги – єдиний підхід до оцінювання ЗУН.

Оцінювання супроводжується оцінкою.

Особливості оцінювання в I і II класах.

Учні І і ІІ класів значно відрізняється від ІІІ і ІV класу: за ступенем включення в навчальну діяльність, ставленням до школи, досвідом співпраці з однокласниками й учителем і т.д.

Враховуючи вікові особливості молодших школярів, у структурі початкової школи розрізняють мікро етапи: І - ІІ кл. (6-7-річні учні), ІІІ - IV кл.(8-10-річні). 6-7-річки емоційно переживають оцінку своєї діяльності, тому що в дошкільному віці у дітей сформувалося позитивне уявлення про себе. В школі це уявлення випробовують.

Позитивні і негативні емоції в процесі навчання, переживання успіхів та невдач→ створення сприятливого емоційного фону в класі.

Позиція вчителя.

Акценти на позитивне в діяльності учня.

Враховувати індивідуальні особливості учня.

Оцінювати навчальну діяльність, а не особистість учня.

Порівняння з попередніми успіхами чи невдачами, самоаналіз, взаємоаналіз.

Міміка і пантоміміка дитини під час оцінки.

Форми і прийоми оцінювання 6-7-річок:

- Різні форми схвалення, погодження, підбадьорювання, виражені словесно й за допомогою міміки, жесту, модуляції голосу. У такій же формі висловлюють зауваження, заперечення, осуд.

- Розгорнуте словесне оцінювання (вчитель аналізує хід роботи, її результат, коментує спосіб виконання, стимулює, показує способи роботи).

- Перспективна й відстрочена оцінка (вчитель роз’яснює за яких умов учень може в перспективі одержати найвище схвалення).

- Аргументована само – і взаємоперевірка.

- Динамічна виставка дитячих робіт.

- Визначення активності учнів на уроці умовними символами, фішками, геометричними фігурами.

- Ігрова оцінка – нагородження переможців ігровими атрибутами (книжки –розфарбовки, квіти, листівки і т. ін.)

На основі зібраних даних про засвоєння програмового матеріалу учнем протягом року (ведення щоденних спостережень, результатів перевірки і підсумкових робіт) учитель робить висновок про переведення вихованця до наступного класу. Атестація дітей, які не засвоїли програмного матеріалу, вирішується індивідуально в кожному окремому випадку.