Має позитивний і негативний вплив на учня :

• Правильна оцінка діяльності учнів, що відповідає педагогічним вимогам, обєктивно свідчить про успіхи і недоліки в роботі учителя, класу, учня, школи.

• Недотримання основних критеріїв, що визначають об’єктивність оцінок, служить основою формалізму в оцінці результатів праці вчителя і учнів.

Оцінка навчально–пізнавальної діяльності учнів виражається в оціночних судженнях і в оцінці-балі. Наприклад, Задача 7, с.45 (Засобіна Г.А. Практикум…)

В судженнях дається коротка характеристика, в якісному плані, успіхів і недоліків в навчальній діяльності школярів, шляхів їх удосконалення. Наприклад, Задача 15, с.49.

Позитивне значення - обєктивне відображення результатів навально–виховного процесу.

Негативний вплив :

• відображається тільки результат діяльності учня,

• допускається необєктивність оцінки,

• виведення середнього бала успішності,

• проблема «2», Решетніков Ф. “ Знову двійка“

• інертність,

• негативний виховний вплив на формування особистості несправедливої оцінки,

• навчання заради оцінки, престиж в сімї, місце в класі,

• зневіра в своїх силах, комплекс неповноцінності.

Особливе місце займає оцінка в житті молодого школяра.

Сухомлинський В.О. «Серце віддаю дітям», с. 76-77, («Как мы учились читать и писать»).

• Яке місце відводить оцінці видатний педагог?

Повинна бути відповідність між оціночними судженняи і оцінкою–балом.

Кількісне значення рівня навченості одержуємо тоді, коли оцінку розуміємо і визначаємо як співвідношення між фактично засвоєними знаннями, вміннями і загальним обємом цих ЗУН, які треба засвоїти.

Оцінка результатів навчально – пізнавальної діяльності учнів.

Оцінка успішності учнів – система певних показників, які відображають обєктивні ЗУН. Оцінка знань – визначення й вираження в умовах одиницях ( балах ), а також в оціночних судженнях учителя рівня ЗУН учнів.

«... найголовніше заохочення і найсильніше (та не завжди дійове) покарання в педагогічній практиці – оцінка. Це найгостріший інструмент, використання якого потребує величезного вміння і культури» (В.О.Сухомлинського).

Оцінюючі ЗУН учнів вчитель керується певними критеріями, які відповідають загальним вимогам до якості знань відповідно до навчальної програми. Критерії забезпечують обєктивність і наочність оцінки–бала, що виставляється учням при оцінці результатів їх навчальної діяльності.

Єдині вимоги – єдиний підхід до оцінювання ЗУН.

Оцінювання супроводжується оцінкою.

Перехід від 5- ти бальної на 12- бальну систему оцінки.

На виставлення оцінки не повинні впливати «ефекти субєктивізму»:

• сукупності – учень має високі оцінки з багатьох предметів, і вчителеві «незручно» виставляти нижчу, або навпаки, особливо коли йдеться про підсумкові оцінки,

• контрасту – клас слабенький, а один учень дещо вирізняється рівнем знань, і йому нерідко виставляють завищені оцінки,

• соціального стану – буває, на оцінці позначається те, дитина яких батьків відповідала,

• ідеалу – вчителі подекуди керуються принципом, що «математику один Господь знає на «5», вчитель – на «4», а прості смертні – тільки на нижчі оцінки»,

• голосу – роздратованість надто голосною чи тихою відповіддю учня,

• очікування – вчитель сподівався на кращу чи гіршу відповідь,

• надмірної поблажливості чи суворості та ін.

Такі субєктивні моменти перешкоджають обєктивному оцінюванню ЗУН учнів.

Оцінка – бал і оціночне судження.

1. Оцінка діє на учнів швидше і надійніше, ніж словесне оцінювання.

2. Має оцінка–бал багатовікову традицію.

3. Діти приходять до школи з настановою дорослих «Вчитися тільки на «відмінно», отже, учні та їхні батьки чекають і вимагають від учителя кількісної оцінки.

4. В балах зацікавлена дирекція школи, бо так легше контролювати діяльність учителя.

Функції впливу оцінки ( за психологом Б.Ананьєвим ):

1. Орієнтуючу, що діє на розумову роботу, сприяє усвідомленню учнем процесу цієї роботи і розумінню власних знань.

2. Стимулюючу, що впливає на вольову сферу через переживання учнями успіху чи невдач

Про вплив оцінки на навчальну активність школярів йдеться в багатьох дослідженнях В.О.Сухомлинського, Ш.О.Амонашвілі та ін.

Оцінка – бал, оціночне судження, самооцінювання учня.

фетишизація оцінки – негатив

Субєктивізм оцінки і обєктивність оцінки.

Реакція дітей на оцінку.

Етичний вплив оцінки. Треба відповідально ставитися до оцінки, не оцінювати незасвоєне, не розпорошуватися на дрібниці, формулювати її по–різному, не принижуючи людської гідності дитини.

Важливо аналізувати й оцінювати не тільки результати, а й процесуальний бік навчальної роботи (яким саме способом виконувалася). Враховувати раціональність діяльності, рівень пізнавальної самостійності учнів.

Педагогічне оцінювання має бути тривалим, дієвим за змістом; вказувати (прямо чи опосередковано) на способи виправлення помилок, нести позитивні емоції, адже «успіх у

навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для подолання труднощів, бажання вчитися» (В.О.Сухомлинський).

Оцінка – бал - лише один із засобів мотивації, вона не повинна витісняти більш важливих і довготривалих стимулів активного й сумлінного навчання.

У початкових класах мають домінувати оцінки у вигляді вмотивованою оціночного судження, яке дає можливість учневі усвідомити, як саме він впорався з роботою, що вийшло добре, у чому помилка, як її краще виправити. Цю змістову оцінку вчитель висловлює так, щоб у дитини був стимул до праці.

З І класу доцільно розвивати зацікавленість самим процесом праці, заохочувати щонайменші вияви самовдосконалення.

Помилковим є використання матеріальних замінників оцінок – рибок, зірочок і т.ін. Це використання миттєвого стимулу «добре виконав – щось одержав», яке в свідомості дитини поступово перетворює навчання в гонитву за відмінними оцінками.

Чим молодший учень, тим частіше йому потрібна опора на позитивну оцінку вчителя. Похвала «Молодець ! Чудова робота !» - мало. Поступово привчати дітей оцінювати своє ставлення до виконаного завдання («Я дуже старався»), «Я не зовсім постарався»), якість кінцевого результату.

Слід використовувати оціночні судження.

Учні, де вчитель надає перевагу оціночному судженню спокійно, доброзичливо спілкуються, жваві, активні на уроках, не бояться висловлюватися, вболівають за результат праці, а не за оцінку

Якщо вчитель використовує тільки оцінку–бал, учні не вміють розгорнуто проаналізувати свою роботу, виявити залежність своєї оцінки від способів роботи.

Вчити дітей самооцінці.

Етичний вплив оцінки.

Педагогічне оцінювання має бути довготривалим, дієвим стимулом активності учня на уроці, зрозумілим за змістом; визначати (прямо чи опосередковано) способи виправлення помилок, утверджувати позитивні емоції, адже «успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, яке породжує енергію для подолання труднощів, бажання вчитися» (В.Сухомлинський).