11. Порушення формування емоційно-вольової сфери
У дітей з церебральним паралічем спостерігається затримка в розвитку емоційних реакцій. У них не виражений комплекс пожвавлення при появі матері, на її голос або на усмішку. Матері звертали уваги, що діти не відрізняють їх від інших дорослих. Крім того, у цих немовлят спостерігаються негативні емоційні прояви: частий плач або сміх без відповідної зовнішньої стимуляції. Позитивних емоційних реакцій не викликають і предмети. Порушення емоційних реакцій, особливо на близькі і знайомі предмети, с важливим прогностичним показником наявності у дитини відставання в психічному розвитку.
Незалежно від ступеня рухових дефектів у дітей з ДІДИ зустрічаються порушення емоційно-вольової сфери. Вони виявляються в підвищеній збудливості дитини, надмірній чутливості до всіх зовнішніх подразників і лякливості. У одних дітей спостерігається метушливість, розгальмованість, у інших, навпаки, - млявість, пасивність, безініціативність і рухова загальмоваиість.
Багато дітей відрізняються підвищеною вразливістю, образливістю, хворобливо реагують на зон голосу, на щонайменші зауваження, чуйно помічають зміни в настрої оточуючих. У них легко виникають реакції незадоволення, упертості і негативізму.
Для більшості дітей з ДЦП є характерною наявність страхів, що виникають при простих подразниках (наприклад, в ході масажу), при зміні положення тіла і навколишнього оточення. У деяких дітей спостерігається страх висоти, закритих дверей, темноти, нових предметів. Страх викликає різкі зміни в загальному стані дитини.
Діти з церебральним паралічем ростуть полохливими, нерішучими і невпевненими в собі, вони губляться в нових умовах. В школі такі діти тривожні, відчувають страх перед усною відповіддю, нерідко в них виникає заїкання або з'являються насильні рухи. Вони нічим не захоплюються, весь вільний мас втрачають на приготування уроків, прагнуть заучити задане напам'ять. Все це перешкоджає розвитку їх інтелекту.
В шкільному віці у таких дітей нерідко з'являється страх за своє здоров'я. Частіше це спостерігається у дітей, які виховуються в сім'ї, де вся увага зосереджена на хворобі. В будинку говорять тільки про хворобу, щонайменша зміна в стані дитини викликає у батьків не тільки тривогу, але і паніку. В її присутності ведуть розмови про хвороби близьких. Все це призводить ДО ТОГО, що дитина зосереджує увагу на своїй хворобі, на власних хворобливих відчуттях. Правильне виховання в сім'ї може попередити подібний стан.
Для хворої дитини шкідливі часті гості, емоційне збудження перед сном. Увечері, коли вся сім'я збирається удома, вона перезбуджується, швидко втомлюється, у неї посилюються насильні рухи, наростає загальна метушливість. Щоб заспокоїти дитину, корисно піти з нею погуляти, переключити її на більш спокійну діяльність. Тільки постійне дотримання режиму і правильне виховання сприяють зміцненню нервової системи хворої дитини.
Психодіагностика емоційної сфери у дітей свідчить про неврівноваженість, емоційну нестійкість, легку збудливість, підвищену лабільність у хворих дітей.
Діти з ДЦП схильні до песимізму. Спостерігається також домінування тривожно-депресивного фону настрою, високий ступінь фрустрації (своєрідний емоційний стан, спричинений реальною або уявною перешкодою, яку вважають нездоланною і яка заважає досягненню мети й задоволенню погреби), підвищена залежність від оточуючих, комфортність.
У дітей з ДЦП спостерігається недостатність інтелектуального контролю над поведінкою.
Особливістю особового профілю дітей з ДЦП може бути емоційно-вольова нестійкість. Це виявляється у високому ступені фрустрації і тривожності особистості, в нестабільності нервових процесів.Є такі стійкі характерологічні особливості, як підвищена залежність від оточуючих, пасивність, соціальна боязкість, чутливість.
Діти з ДЦП, сприймають ситуації як щось фатальне, неминуче. Таку спрямованість реакцій хворих дітей можна розглядати як своєрідний психологічний захист - втеча від конфлікту. Підвищена фіксація на наявних перешкодах і труднощах знаходження оптимального, раціонального виходу з конфлікту, їх внутрішня безпорадність, нездатність самостійно справитися з життєвими труднощами, пасивність, несамостійність у вирішенні конфлікту - характерні для хворих з ДЦП.
У здорових дітей тип і спрямованість реакцій в ситуації фрустрації визначаються такими особистісними характеристиками, як самостійність, наполегливість в досягненні мети, самоконтроль поведінки і відповідальність. У хворих з ДЦП особливості реакцій фрустрації пов'язані з емоційно-вольовими характеристиками особистості, а саме з емоційною нестійкістю, тривожністю, недостатньою товариськістю. Все це знижує соціальну адекватність їх поведінки.