4. Особливості уваги
Увага дітей з ДЦП характеризується рядом патологічних особливостей. У більшості дітей з ДЦП спостерігається підвищена психічна виснажливість і стомлюваність, знижена працездатність. Діти важко зосереджуються на талант, швидко стають млявими і дратівливими.
Порушення уваги можуть бути пов'язані не тільки з цереброастенічними явищами, але і з відхиленнями у функціонуванні зорового аналізатора: з неможливістю фіксації погляду, з недостатнім рівнем розвитку простежуючої функції очей, з обмеженям поля зору.
Звичайно при ДЦП всі властивості уваги затримуються в своєму розвитку і маіоіь якісну своєрідність. Порушується формування вибірковості, стійкості, концентрації, перемикання, розподілу уваги. Крива працездатності відрізняється нерівномірністю. Це говорить про порушення стійкості, концентрації й розподілу уваги. Спостерігаються також труднощі в перемиканні уваги, застрявання на окремих елементах, що пов'язане з інертністю психічної діяльності.
Особливо значні труднощі виникають при формуванні довільної уваги. Буває, що дитина не в змозі цілеспрямовано виконувати навіть елементарні дії. Спостерігається слабкість активної довільної уваги. При порушеннях активної довільної уваги страждає початкова стадія пізнавального акту -зосередження і довільний вибір під час прийому і обробки інформації.
Дослідження уваги у дошкільників (до 4 років) з ДЦП проводила Симонова. У дітей з важкою руховою патологією (без рухів) з відсутністю мовлення і глибокою затримкою інтелектуального розвитку спостерігалося грубе порушення уваги. Ці діти були нездатні фіксувати свою увагу на огочуюючих людях і предметах. Більш підлягаючою зберіганню виявилася увага до власних дій, частково вдавалося привернути їх увагу до деяких предметів побуту. При всіх формах ДЦП особливо страждає перемикання уваги і,для цього в більшості випадків потрібен тривалий період і неодноразова стимуляція).
Описані вище порушення уваги при ДЦП відображаються на всіх подальших стадіях пізнавального процесу, на функціонуванні всієї пізнавальної системи в цілому.
5. Поняття, етіологія і патогенез дцп.
Термін «дитячий церебральний параліч» (ДЦП) об'єднує ряд синдромів, які виникають у зв'язку з пошкодженням мозку на ранніх етапах онтогенезу і проявляються нездатністю зберігати нормальну позу і виконувати довільні рухи. ДЦП розвивається в результаті ураження головного і спинного мозку від різних причин на ранніх стадіях внутрішньоутробного розвитку плоду та під час пологів. Основним клінічним симптомом ДЦП є порушення рухової функції, пов'язане із затримкою розвитку і неправильним розвитком статокінетичних рефлексів (Статокіиетичні рефлекси - це рефлекторні реакції підтримання пози, положення тіла, пересування в просторі), патологією тонусу (рефлекторное напряжение мышц), парезами. Крім порушень у центральній нервовій системі повторно протягом життя виникають зміни в нервових і м'язових волокнах, суглобах, зв'язках, хрящах.
Основний симптом ДЦП (рухові розлади) у більшості випадків поєднується з порушенням психіки, мови, зору, слуху та ін. У деяких дітей спостерігається судорожний синдром. Вперше клінічно описав ДЦП В.Літтль в 1853 р. Майже 100 років ДЦП називався хворобою Літтля. Проте термін «дитячий церебральний параліч» належить 3. Фрейду. В 1893 р. він запропонував об'єднати всі форми спастичних паралічів внутрішньоутробного походження з схожими клінічними ознаками в групу церебральних паралічів.
В даний час ДЦП розглядають як захворювання, що виникло в результаті ураженим мозку, перенесеного в пренатальному періоді або в періоді незавершеного процесу формування основних струклур і механізмів мозку, що обумоштює складну поєднану структуру неврологічних і психічних розладів. Спостерігається не тільки сповільнений темп психічного розвитку в цілому, але і нерівномірний, диспропорційний характер формування окремих психічних функцій .
Причини розвитку ДЦП різноманітні. Прийнято виділяти: пренатальні, перинатальні і постнатальні несприятливі чинники, що мають відношення до походження ДЦП. На практиці
частіше за все зустрічаються комбінації таких чинників, діючих на різних етапах розвитку.
Пренатальні чинники
Звичайно виділяють З групи цих чинників:
стан здоров'я матері;
відхилення в ході вагітності;
чинники, що порушують розвиток плоду.
До чинників 1-й групи відносять: конституцію матері; соматичні, ендокринні, інфекційні захворювання матері; шкідливі звички; ускладнення попередньої вагітності і ін.
Несприятливе значення в розвитку ДЦП має внутрішньоутробна інфекція. Особливо виділяють вірус краснухи. Частота поразки плоду при захворюванні матері краснухою коливається від 16 до 59%. Клінічним проявом патології при вродженій краснусі може стати виникнення спастичних парезів.
До чинників другої групи (відхилення в ході вагітності) можуть бути віднесені несприятливо протікаючі пологи, якими закінчилася попередня вагітність, лікування гормонами під час вагітності, кровотеча на пізніх термінах вагітності, споживання матір'ю естрогенних гормонів, внутрішньоматкові пошкодження.
До третьої трупи чинників (порушуючих розвиток плоду) відносять наступні: вага менше 1500 г, ненормальне положення плоду, мала вага плаценти, вагітність терміном менше 37 тижнів, виражений дефект пологів, аномалія кінцівок, мікроцефалія, генетичні чинники.
Серед перерахованих чинників ризику ДЦП найширшому обговоренню в літературі піддається чинник низької маси тіла. Ризик ДЦП при народженні таких дітей в 6 разів більший, ніж у дітей з нормальною вагою тіла. Виявлений чіткий зв'язок спастичного типу ДЦГТ з низькою масою тіла при народженні.
Приблизно в 2% випадків основну роль в розвитку ДЦП має генетичний чинник
Перинатальиі чинники
До цих чинників відносяться:
асфіксія в пологах;
родова травма.
Особливо детально вивчений механізм асфіксії: киснева недостатність в пологах веде до розширення судин і їх тромбозу, виникає ішемія мозку, і у результаті можуть розвинутися важкі церебральні порушення.
Частота випадків ДЦП серед дітей, що народилися в асфіксії, коливається, за даними різних дослідників, від 3 до 20%. Чіткий зв'язок простежується між родовою асфіксією і ДЦП у дітей., народжених передчасно.
Причинами родових травм можуть бути механічні пошкодження при народженні, неправильне передлежання плоду, швидкоплинні пологи, тривалі поту! и, штучні пологи і іII.
На натальпій стадії можуть впливати й інші чинники ризику розвитку ДЦП: патологія плаценти або пуповини, обвиття пуповиною, тривалі потуги, слабкість пологової діяльності, передчасні пологи.
Постнатальні чинники
На постнатальній стадії виділяють наступні причини відхилень: »
- травми: черепа і кісток, субдуральні гематоми і т. д.;
- інфекції: менінгіт, енцефаліт, абсцес мозку;
v інтоксикації: лікарськими речовинами, антибіотиками (стрептоміцин), свинцем,
- киснева недостатність: при задушенні, утопленій та ін.;
* при новоутвореннях і інших набутих відхиленнях у мозку:
Патогенез ДЦП
Слпруктурні зміни мозку у дітей з ДЦП підрозділяють на дві групи:
неспецифічні зміни самих кліток;
зміни, пов'язані з порушенням розвитку мозку, тобто з дизонтогенезом. Найуразливішими виявляються ті процеси, які найбільш активно проходять в даний момент.
Спостерігається зв'язок між тяжкістю порушення кори головною мозку і клінічними проявами рухових розладів.
Патологічні зміни мозку у дітей з різними формами ДЦП методом комп'ютерної томографії були встановлені в 68% випадків. Найважчі порушення спостерігаються па комп'ютерній томограмі у дітей з подвійною геміплегією, при геміпарезі і при атонічно-астатичній формі ДЦП.