4. Наукове пізнання і творчість

Творчість – це активна взаємодія суб'єкта та об'єкта, в ході якої суб'єкт цілеспрямовано змінює оточуючий світ, створює щось нове відповідно до вимог об'єктивних законів, а також перетворює самого себе. Більш коротко творчість можна визначити як продуктивну людську діяльність, у ході якої створюються якісно нові матеріальні та духовні цінності.

Як специфічно людська властивість творчість виникає в процесі та на основі праці як здатність людини створювати з певного матеріалу нову дійсність з метою задоволення різноманітних людських потреб. Творчість як людська діяльність, що перетворює природу і соціальну дійсність, нерозривно пов'язана з пізнанням. Це пояснюється тим, що перетворююча діяльність людини є свідомою діяльністю, яка спирається на знання як результат пізнання.

У свою чергу, весь пізнавальний процес прогнозується творчістю. Не можна назвати жодної форми пізнання, яка була б «чистим відо­браженням», копіюванням об'єкта. Творчі компоненти наявні людині і у складі чуттєвих уявлень, і у системі понятійних образів як у живому спогляданні, так і в емпіричному, і в теоретичному пізнанні.

Отже, людина як суб'єкт пізнання – не пасивна споглядальна істо­та, котра механічно відображає природу, а активна творча особистість, яка реалізує в пізнанні свою свободу. Творчість є специфічним видом людської діяльності, в якій реалізується воля, мета, інтереси, здібності суб'єкта. У цьому процесі задіяний весь творчий потенціал людини (органи чуття, пам'ять, мислення, уява, фантазія, інтуїція та ін.) в їх єд­ності та взаємодії. І це стосується будь-якого виду творчості, включаючи і творчість у науковому пізнанні.

З гносеологічної точки зору наукова творчість є не що інше, як конструювання наукових образів об'єкта, що вивчається. Винятково важливу роль у цьому процесі відіграють уява і, особливо, інтуїція. Інтуїція (лат. intuitio, від intueor — уважно дивлюсь) – спосіб осягнення істини через безпосереднє чуттєве споглядання чи умогляд, на відміну від опосередкованого, дискурсивного характеру логічного мислення.

Інтуїція – це кульмінаційний момент творчого процесу, коли всі елементи пізнавальної проблеми, які до цього були у відокрем­леному стані, об'єднуються в єдину систему. Основні характеристики інтуїції при дослідженні: безпосередність, несподіваність, неусвідомленість шляхів одержання нового знання. Інтуїція – це здатність суб'єкта робити у процесі пізнання висно­вок, який є науковим відкриттям, не усвідомлюючи проміжних ланок аргументації.

Отже, аналізуючи взаємозв'язок творчості і наукового пізнання, слід пам'ятати, що творчість є атрибутом наукового пізнання. Наукове пізнання – це завжди пошук і відкриття нового, відкриття раніше невідомих підходів і рішень, цілеспрямоване досягнення істини, активна (а не споглядальна, пасивна) діяльність суб'єкта в будь-якій її формі.

Питання для самоконтролю

1. Яка проблематика гносеології?

2. Яка філософська дисципліна вивчає процес пізнання?

3. Вкажіть структуру пізнавального процесу.

4. Що таке істина? Які її особливості?

5. Що є критерієм істини?

6. Перелічіть основні методи наукового пізнання.

7. В чому особливість емпіричної форми пізнання?

8. Як співвідносить наукове пізнання та творчість? Поясніть.