2. Основні закони діалектики та їх методологічне значення.

Закон – це суттєве відношення, зв'язок між сутностями, який є: 1)об'єктивним; 2) необхідним; 3) загальним; 4) внутрішнім; 5) суттєвим; 6)повторювальним.

Можна виділити три групи законів:

1) окремі закони, притаманні певним формам руху матерії (закони механіки, хімії, біології тощо);

2) особливі закони, притаманні усім або багатьом формам руху матерії (закони математики, кібернетики, закони збереження);

3) загальні, універсальні закони (закони діалектики). Слід розрізняти закони природи і закони суспільства.

Діалектика спирається на три основні, універсальні закони:

1. Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні.

2. Закон єдності та боротьби протилежностей .

3. Закон заперечення заперечення.

Вони називаються основними, універсальними законами діалектики, тому що, по-перше, притаманні усім сферам дійсності, тобто діють у природі, суспільстві та пізнанні; по-друге, розкривають глибинні основи руху та розвитку,

2.1. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін

Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін показує внутрішній механізм руху та розвитку речей, з чого починається їхня зміна та як вона відбувається. Цей закон розкриває характер процесу розвитку, шляхи та форми переходу від старого до нового через категорії «якість», «кількість», «міра». Кожен предмет має свою специфіку, певними особливостями відрізняється від інших предметів. Ці відмінності можуть бути або кількісними, або якісними.

Якість — це сукупність властивостей, ознак, що належать речам, явищам, виражають відносну стійкість предмета, його відмінність від інших предметів. Це те, що робить річ саме даною річчю. Якість відмежовує одну річ від іншої, один клас речей від інших.

Кількість – філософська категорія, що відображає такі параметри речі, явища чи процесу, як число, величина, обсяг, вага, розміри, темп руху, температура тощо. Це означає, що кількісні характеристики, змінюючись до визначених меж, не змінюють буття речі. Дійсно, вода залишається рідиною від 0°С до 100°С, зберігаючи свою якісну.Якісні зміни, що відбуваються в об’єктивному світі, здійснюються лише на основі кількісних змін. Іншого шляху до появи нового просто не існує.

Міра – це межа, в рамках якої предмет залишається тим, чим він є, не змінюючи своєї якості як сукупності корінних його властивостей. Цією категорією предмет охоплюється в єдності, синтезі його кількості та якості. Порушення міри предмета веде до порушення його буття і переходу в інше. Однак це закономірний процес. Стара якість зникає, а нова виникає. Разом з тим виникає і нова міра, яка згодом теж буде порушена новими змінами. Так відбувається розвиток всього сутнього.

Дуже важливою категорією в розумінні закону взаємного переходу кількісних змін у якісні є стрибок. У діалектиці взаємозв’язку кількісних і якісних змін стрибок означає перехід від старої якості до нової.

2.2. Закон єдності та боротьби протилежностей

Є основним із законів діалектики, який визначає внутрішнє джерело руху і розвитку в природі, суспільстві та пізнанні. Причини руху і розвитку криються у внутрішних суперечностях, притаманнх процесам і явищам об’єктивної дійсності – боротьбі протиложностей. Кожний предмет, явище, процес є суперечливою єдністю протилежностей, які взаємно переходять одна в одну, перебувають в стані єдності й боротьби. Єдність, збіг протилежностей означає, що вони взаємопороджують і взаємозумовлюють одна одну, одна без одної не існують. Боротьба протилежностей означає, що протилежності не лише взаємозумовлюють, а й взаємовиключають одна одну, і ,взаємодіючи, стикаються між собою, вступають в взаємоборотьбу, яка може набирати різних форм. Боротьба протилежностей веде з рештою до розв`язання суперечностій, яка є переходом до нового якісного стану. Боротьба протилежностей приводить до розвитку, під яким ми розуміємо зміни, що пов`язані з оновленням системи, ії внутрішними структурами і функціональними змінами, перетворення їх в дещо інше, нове, в напрямі ускладнення.

Тотожність – цілковита схожість чого-небудь, подібність одного до одного за своєю суттю й зовнішніми ознаками та виявом

Відмінність – це початок роздвоєння єдиного предмету чи явища на протилежні сторони і тенденції. Потім відмінність елементів і тенденцій у процесі розвитку перетворюється на протилежності.

Протилежність – це такі сторони і тенденції, внутрішньо властиві предметам і явищам, які перебуваючи в єдності, взаємно виключають і взаємно обумовлюють одна одну. А відносини між протилежностями називають суперечностями.

Суперечність – це взаємовідношення протилежностей. Прикладом суперечностей хімічних процесів є окислення і відновлення. Внутрішня суперечність властива кожній молекулі, в тому числі і молекулі білка, що має кислотні і лужні властивості, має негативний і позитивний заряд.

Тобто причини руху і розвитку криються у внутрішних суперечностях, притаманнх процесам і явищам об`єктивної дійсності – боротьбі протиложностей. Кожний предмет, явище, процес є суперечливою єдністю протилежностей, які взаємно переходять одна в одну, перебувають в стані єдності й боротьби. Боротьба протилежностей веде з рештою до розв`язання суперечностій, яка є переходом до нового якісного стану. Боротьба протилежностей приводить до розвитку, під яким ми розуміємо зміни, що пов`язані з оновленням системи, ії внутрішними структурами і функціональними змінами, перетворення їх в дещо інше, нове, в напрямі ускладнення.