2. Антропосоціогенез. Єдність природного, соціального та духовного в людині.

Історія людської думки налічує безліч варіантів постановки тарозв’язання проблеми сутності і походження людини. Одним з такихваріантів є так звані натуралістичні (біологізаторські) концепції, домінуючою рисою яких є уявлення про людину як переважно природнуістоту, чиє життя обумовлено лише біологічними чинниками (соціобіологія, соціал-дарвінізм, євгеніка, теорія Мальтуса, фрейдизм тощо).У межах цих теорій проблема антропосоціогенезу вирішується як прямий наслідок еволюційного вдосконалення живих істот. Однак біологічними чинниками не можна пояснити відмінність соціального життя,духовність людини.

На відміну від біологізаторських теорій релігійні концепції підкреслюють надприродний характер людського буття, а саме те, що вищим буттям є Бог, він же є і першопричиною світу, і відповідає за виникнення людини.

Сучасна філософська думка, пропонує концепцію космічного походження людини (А. Чижевський, В. Вернадський, Т. Шарден), де поява людини пояснюється не тільки як наслідок біоеволюції на Землі, а людина постає як природно-космічна істота.

На сьогодні склалися кілька версій походження людини:

1. Еволюціоністська версія. ЇЇ прихильники, спираючись на теорію Чарльза Дарвіна (1809-1882), стверджують, що людина з’явилася внаслідок еволюційного розвитку природи. В еволюційній теорії основою розвитку є природній відбір (боротьба за існування). Не зважаючи на численні підтвердження теорії еволюції даними археології, біології й інших наук, еволюціоністська теорія не може до кінця пояснити походження людини, оскільки людина якраз і не є біологічно пристосованою до боротьби за виживання істотою, і, окрім усього, має ще й генетичні відмінності від тварин, які не залежать від боротьби за існування.

2. Креаціоністська версія (від лат. сrеаtіо – творіння). Прихильники креаціоністської версії стверджують, що людину було створено Богом. І саме він наділив її тими властивостями, яких не має і не може мати вся інша жива природа. Креаціоністська версія великою мірою спирається на віру в Бога й є офіційною у філософії неотомізму й інших напрямах релігійної філософії.

3. Антропна версія. Вперше висловлена Б. Картером. Вона стверджує, що розум і матерія виникли на загальній основі й є лише двома властивостями однієї й тієї ж реальності. Виникнення людини є природною необхідністю, такою ж, як і виникнення матерії.

4. Ще однією версією, не позбавленою смислу, є версія виникнення людини внаслідок «збою», «помилки» у ході природних процесів. Ця версія підтверджується певним науковими даними про те, що в ході якогось збою в організмі людини перестав виділятися фермент, що зменшує активність нервових клітин. Внаслідок цього нервові клітини людини та клітини головного мозку почали працювати у десятки разів інтенсивніше – з'явилася друга сигнальна система. Тому людина випередила в своєму розвитку всю іншу природу.

Суперечки про походження людини ведуться до цих пір і тому жодна з версій не може вважатися єдино-правильною.(Киричокусе)

Співвідношення природного і соціального постає внутрішньою проблемою людського способу буття, тобто лише на соціальному рівні життєдіяльності людина стикається із колізією між ними. На соціальному рівні виявляються та розкриваються ті властивості природного, які входять в конфлікт із деякими характеристиками соціального.

Відповідно, можна стверджувати, що протистояння природного та соціального є суто соціальним, а конфлікт між стихійним та регламентованим виявляється як конфлікт між різними складовими процесу соціальної людської життєдіяльності. Для людини не існує просто природного, а існує природне, виявлене через соціальне, так само, як не існує чистого соціального, а існує соціальне на грунті природного.