Питання для самоконтролю

1. Які зміни відбуваються в соціокультурному житті західної Європи у ХVІІ-ХVІІІ ст.?

2. Яке крайнє вираження механіцизму філософії Нового часу?

3. Які основні напрями оформлюються в теорії пізнання?

4. Чому Ф.Бекон розробляє вчення про ідоли?

5. Що спільного у філософії Ф.Бекона та Р.Декарта?

6. У чому полягає суперечність філософських систем Дж.Локка та Р.Декарта?

7. Що таке Просвітництво? Окресліть характерні риси.

8. Як розглядається ідея Бога більшістю мислителів Просвітництва?

9. Назвіть представників філософії французького Просвітництва.

Рекомендована література

Основна:

1. Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії: Підручник. – К.: Либідь, 2001. - 408 с.

2. Гусєв В. І. Історія західноєвропейської філософії ХV-ХVІІ ст. – К., 1994.

3. Татаркевич В. Історія філософії. – У 3-х т. – Львів, 1997.

4. Скратон Р. Коротка історія новітньої філософії: Від Декарта до Вітгенштайна. – Київ, «Основи», 1998. – 331 с.

5. Рассел Б. Історія західної філософії. – К., 1995.

6. Філософія: Навч. Посіб. /За ред. І.Ф.Надольного. - К.: Вікар, 1999. – 624 с.

Додаткова:

1. Спіноза Б.Теологічно-політичний трактат / Пер. з лат. та вст. слово В. Литвинова. – К., «Основи», 2003.

2. Спиноза Б. Об усовершенствовании разума. – М.– Харьков, 1998.

3. Гоббс Т. Левіафан / Пер. з англ. – Р.Димерець, Н.Іванова, Є.Мірошниченко, В.Єрмоленко. – К.: Дух і Літера, 2000.

4. Г'юм Девід. Трактат про людську природу: Спроба запровадження експериментального методу міркувань про об'єкти моралі / За ред. та з передм. Е.К.Мосснера; З англ. пер. П.Насада. – К., 2003.

5. Декарт Р. Міркування про метод, щоб правильно спрямовувати свій розум і відшуковувати істину в науках / Пер. з фр. В. Адрушка і С. Гатальської. – К.: Тандем, 2001. – 104 с.

6. Декарт Р. Метафізичні розмисли / Пер. з фр. З. Борисюк та О. Жупанського. – К.: Юніверс, 2000. – 304 с.

7. Джон Локк. Два трактати про врядування. – Київ, «Основи», 2001.

8. Rogers G. A. J. Locke’s Enligtenment : Aspects of the Origin, Nature and Impact of his Philosophy. – Olms, 1998. – 194 с.

Лекція 6. Німецька класична філософія

(ХVІІІ-ХІХ ст.)

План лекції

1. Німецька класична філософія як особливий етап розвитку новоєвропейської філософії.

2. І. Кант – родоначальник німецького ідеалізму.

3. Філософські ідеї Й. Фіхте та Ф. Шеллінга.

4. Філософська система і діалектика Гегеля.

5. Антропологічний матеріалізм Л. Фейєрбаха.

Основні поняття: «коперніканський переворот», імператив, категоричний імператив, Абсолютна ідея.

1. Німецька класична філософія як особливий етап розвитку новоєвропейської філософії.

Німецька філософія кінця XVIII – першої половини XIX століття є завершенням традиції класичної європейської філософії в цілому. Німецька класична філософія представлена такими мислителями як Іммануїл Кант (1724-1804), Іоганн Готліб Фіхте (1762-1814), Фрідріх Вільгельм Шеллінг (1775-1854), Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770-1831), Людвіга Фейєрбах (1804-1872).

Німецька класична філософія є цілісним утворенням. По-перше, всіх представників німецької класичної філософії об’єднує розуміння ролі філософії в історії людства і в розвитку світової культури. Вони вважали, що філософія покликана критично самопізнати людську життєдіяльність, зробити предметом спеціального філософського дослідження людську історію і людську сутність. Людина в німецькій класичній філософії перестала бути статичною фігурою, німецька філософія антропологічна в широкому значенні цього слова.

Для Гегеля людина – це необхідне завершення розвитку ідеї, для Фейєрбаха головне – емоційне життя людини. У Канта людина представлена через духовну діяльність. Сфера соціального життя, історії постає як цілісне і підлегле об’єктивним законам явище. Праця, прогрес, свобода і насильство відтепер міцно входять в орбіту філософського дослідження.

По-друге, представники німецької класичної думки надали філософії вигляду широко розробленої та диференційованої спеціальної системи дисциплін, ідей, понять та категорій. Німецька класична філософія є високо професійною, надзвичайно абстрактною та узагальненою системою філософського освоєння дійсності. По-третє, німецька класична філософія розробила цілісну діалектичну концепцію розвитку. По-четверте, німецька класика виробила певні загальні принципи підходу до проблеми історичного розвитку, запропонувавши досліджувати його науково-теоретичними засобами і виділивши деякі його загальні закономірності. По-п’яте, розглядаючи проблеми людини, німецька класична філософія концентрує увагу навколо принципу свободи та інших гуманістичних цінностей.

Враховуючи ці основні риси німецької класичної філософії, можна виділити також і основні проблеми, дослідження яких перебуває в центрі уваги цього періоду розвитку світової філософії: проблема науковості філософії, онтології, гносеології, філософської антропології, філософії історії, філософії права, філософії релігії, етики, естетики тощо.

Таким чином, до основних рис німецької класичної філософії можна віднести:

– ґрунтовна розробка теорії діалектики, її логіки і методології, законів, категорій і принципів;

– змістовна критика традиційної метафізики;

– перехід від суб’єктивного ідеалізму до об’єктивного;

– теоретичне обґрунтування агностицизму;

– змістовна розробка матеріалістичної концепції світорозуміння;

– постановка питання про розвиток суспільства як закономірний процес.