Вимоги до використання парапульпарних штифтів:

• Штифт уводять у приясенну стінку, оскільки в цій ділянці кореневий дентин, розташований між пульпою і періодонтом, за своїми біоме­ханічними властивостях більше за коронковий підходить для введення штифта. З цією метою спеціальними дрилем створюють канал певної глибини. Його зазвичай формують у кореневому дентині посередині між пульпою зуба і періодонтом (1—1,5 мм від краю зуба і не менше 0,5 мм від емалево-дентинного з'єднання).

• Пін-канал створюють під прямим кутом до поверхні дентину.

• Формування пін-каналу вимагає відмінне знання анатомії кореня зуба (кривизна, борозни, фуркації). Клінічна (за допомогою пародонтального зонду, пальпація на вестибулярній поверхні альвеолярного відростка виступів, відповідних положенню кореня) і рентгенологічна (оцінка співвідношення кореня, що препарують, і сусіднього зуба) оцінки зуба необхідна для попередження перфорації кореня.

• Пін має розташовуватися не менше ніж на 0,5 мм від дна каріозної по­рожнини (аксіальної, пульпарної стінки).

• Глибина створеного каналу і відповідно довжина внутрішньодентинної частини парапульпарного штифту має бути не менше 2 мм при вико­ристанні пінів, що вгвинчуються, і більше 3 мм для цементованих.

• Оптимальне співвідношення між довжиною його внутрішньодентинної і позадентинної частин —1:1.

• Штифт не повинен доходити до різального краю (жувальної поверхні) на 1,5—2 мм (особливо при використанні амальгами). Недотримання цієї ви­моги призводить до розколу пломби під дією жувального навантаження.

• Порожнинна (позадентинна) частина піну не має бути притиснутою до стінок — простір не менше 0,5 мм між ними.

• За потреби до каріозних порожнин IV класу вводять ще один штифт для додаткової фіксації пломбувального матеріалу. Його вводять паралель­но різальному краю. Кількість парапульпарних штифтів залежить від ступеня зруйнованості коронки зуба: у фронтальних зубах по одному штифту на кожний кут коронки, що потребує відновлення; при віднов­ленні жувальних зубів один штифт має відповідати одному відсутньому жувальному горбку.

• Відстань між штифтами має бути близько 5 мм.

Методика постановки парапульпарного штифта:

• Вирівнювання стінки каріозної порожнини перед створенням пін-ка- налу оберненоконусними борами.

• Створення невеликого заглиблення в місці майбутнього пін-каналу ма­леньким (№ 0—1) твердосплавним кулястим бором з метою поперед­ження зісковзання дриля.

• Створення пін-каналу проводять спеціальними дрилем, робота з яким вимагає виконання наступних вимог:

• низька швидкість обертання інструменту;

• гострі різальні грані інструменту;

• витягання дриля з кореневого каналу в процесі роботи (не менше 1 разу) з метою охолоджування і очищення інструменту від дентинних ошурок;

• уведення і виведення до/з каналу дриля, що обертається;

• відсутність вібрації в наконечнику, з метою попередження розши­рення устя пін-каналу або перелому інструменту.