Підходи до створення генно-інженерних вакцин проти гонореї і менінгококової інфекції.

До цього часу не розроблені ефективні препарати для імуннопрофілактики гонореї чи менінгітів, викликаних менінгококами групи В. Відсутність вакцин в більшості є наслідком антигенного різноманіття, характерного для штамів, що належать до патогенних видів роду Neisseria.

До цих антигенів відносяться Н.8, білок зовнішньої мембрани , що утворює високомолекулярний комплекс; білок зовнішньої мембрани ІІІ і консервативна білкова частина пілі.

Дослідження, що направлені на створення нових генно-інженерних вакцин проти інфекційних захворювань, постійно збагачуються новими теоретичними і методичними підходами і проводяться високими темпами у все більшій кількості лабораторій. Це дозволяє сподіватися на прояв в найближчому майбутньому нових найефективніших, безпечних і відносно дешевих лікувально-профілактичних препаратів.

Генно-інженерні живі вакцини на основі вірусу вісповакцини.

Розробка вакцин проти вірусних інфекцій людини і тварин являється важливим напрямом в сучасній біотехнології, що спираються на методи генної інженерії. Дослідження були зосереджені в основному на отримання вірусних антигенів в мікроорганізмах (бактеріях і дріжджах), цілеспрямовано змінених за допомогою методів генної інженерії. Це направлення загалом здатне забезпечити медецину та ветеринарію деякими антигенами, які використовуються для розробки вакцинних препаратів. Однак даному підходу властиві і серйозні обмеження: 1) промислова технологія очищення антигенів, що виробляються мікроорганізмами, можуть бути достатньо складною і дорогою; 2) більшість протективних антигенів вірусів не піддаються "правельним" перетворенням в бактеріях і дріжджах і не будуть володіти достатньою імуногенною активністю. Інше обмеження особливо важливе, так як не може бути подолано простим удосконаленням технологій. В наш час приваблює особливо нове направлення в біотехнології вакцин, яке здатне долати названі вище обмеження, ­­-- утворення живиж генно-інженерних вакцин.

Загальний принцип отримання таких вакцин полягає в слідуючому. В якості основи генно-інженерної живої вакцини використовують аттенурований ДНК-вмісний вірус, в геном якого вбудовується чужий ген з таким розрахунком, щоб отриманий рекомбінант володіє властивістю індукувать в зараженому організмі поряд із власними антигенами антигенний продукт штучно вбудованого чужорідного гену.

Вірус повинен бути надійно аттенурованим, нездатним викликати тяжкий патологічний процес у людини; не повинен завдавати віддаленного онкогеннї і тератогеннї дії. Вірус не повинен спонтанно поширюватись в популяціях людини і тварини поза медичного або ветеринарного контролю. Властивості вірусу повинні забезпечувати підготовлення термостабільного препарату, що зберігає активність при транспортуванні і зберіганні в несприятливих умовах. Вірус повинен викликати активний вакцинальний процес у людини і тварини, для профілактики інфекцій в яких він буде застосовуватись. Методика введення вакцини повинна бути зручною для практичного використання. Вірус повинен бути придатним для генно-інженерних маніпуляцій, направлених на введення одного або декількох чужорідних генів і його геном. Єдиний вірус, що максимально відповідає практично всім критеріям, -- це вірус вісповакцини (ВОВ).