КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ
«ЕКОНОМІКА Й ОРГАНІЗАЦІЯ
ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»
ДЛЯ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ
6.050107 «ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА»
ДЕННОЇ ТА ЗАОЧНОЇ ФОРМ НАВЧАННЯ
РОЗРОБИЛА:
АС. БЛАГА В.В.
ХАРКІВ – 2007
ЛЕКЦІЯ 1. ІННОВАЦІЇ: СТАНОВЛЕННЯ ТА СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ
Питання
1. Виникнення та розвиток теорії інновацій.
2. Науково-технічний прогрес та його роль у конкурентному розвитку країни
3. Сучасні світові тенденції розвитку інновацій.
4. Інноваційна діяльності в Україні та в розвинутих країнах.
1. Виникнення та розвиток теорії інновацій
Зародження теорії інновацій відноситься до початку XX ст. і це відтворено в працях західноєвропейських учених. Але питання, пов'язані з науково-технічним прогресом та його впливом на розвиток (трансформацію) суспільства, вивчалися й висвітлювалися в економічних теоріях, починаючи від класиків політекономії. Лише з 50-х років науково-технічний прогрес розглядається як чинник виробництва разом з капіталом та працею.
Інновації впливають на динаміку економічного зросту: з одного боку, відкривають нові можливості для розширення економіки, з іншого – унеможливлюють продовження цього розширення в традиційних напрямках. Інновації руйнують економічну рівновагу, вносять збурювання і невизначеність в економічну динаміку. В основі механізму інноваційної діяльності лежить прибуток. Здійснення первинних і вторинних інновацій має свої особливості. Щодо конкретного механізму первинних інновацій, то тут є два підходи, розходження між якими залежить від того, на яку стадію загальноекономічної кон'юнктури припадає основна маса базисних інновацій.
Механізм вторинної інновації тісно пов'язаний з теорією життєвого циклу інновацій. Відповідно до цієї теорії, кожна базисна інновація приводить до створення нової галузі виробництва, що послідовно проходить цикл свого розвитку від початкового періоду різкого зросту через стадію зрілості до поступового занепаду. Цей процес відбувається в двох вимірах: по вертикалі (від більш істотних інновацій до менш істотних) і по горизонталі (від малої поширеності інновації до повного насичення нею ринку).
Впровадження інновацій свідчить про те, що з підвищенням рівня централізації управління підприємством знижується інноваційна активність.
Є й інші підходи до розгляду інновації у вигляді ідеї, практичного досвіду та ін. При цьому здійснюється зсув акценту на інноваційні процеси, що відбуваються (включаючи винахід і впровадження інновації). У цьому напрямку певний інтерес викликають дослідження інновацій у вигляді інструментальних і принципових. Інновації є цінними самі по собі, а інструментальні припускають створення умов для більш легкого впровадження принципових.
Рис. 1.1 Стадії інноваційного процесу
Нововведенням властиві певні джерела, принципи успішної реалізації і методи оцінки ефективності. П. Друкер виділяє такі джерела інноваційних ідей: (проранжовані за принципом зменшення щодо надійності й передбачуваності):
- інновації, що є несподіваними, найменш ризикованими і вимагають найменших зусиль;
- невідповідність між наявною реальністю і уявленням про неї;
- наявність в інноваційному процесі певних слабкостей і недоліків;
- раптові нововведення в структурі галузі чи ринку;
- демографічні нововведення;
- нововведення в сприйняттях, настроях і ціннісних настановах;
- нові знання.
Ця класифікація джерел інновації може бути покладена в основу цілеспрямованої діяльності підприємств, незважаючи на те, що границі між перерахованими джерелами інноваційних ідей нечіткі і перетинаються.