Техніка взяття калу для копрологічного дослідження.

Проблема.

Диспепсичні розлади.

Показання.

Уточнення діагностики кишкового інфекційного захворювання.

Протипоказання.

Відсутні.

Виконавець.

Медсестра КІЗу, або приймального відділення дитячого стаціонару.

Місце проведення:

Дитячий стаціонар, вдома.

Оснащення робочого місця:

1. Стерильна склянка, закрита вощеним папером.

2. Дерев’яна паличка або шпатель.

3. Клейонка.

4. Пелюшка.

5. Горщик.

І. Попередній етап:

Підготовка медсестри.

Після дезинфекції рук, одягнути стерильні гумові рукавички.

Підготовка предметів догляду.

Підготувати стерильну склянку, яка закривається кришкою, а також одноразовий шпатель для забору випорожнень для аналізу.

Підготовка дитини.

Кал на копрологію треба брати тільки у свіжому вигляді, зразу ж після акта дефекації. Можна брати або з пелюшки, або з горщика, який добре вимитий під проточною водою і який перед проведенням аналізу обробили окропом (дез. засоби не застосовуються).

Не дозволяється обробляти горщик дезинфікуючими розчинами !!!

ІІ. Основний етап:

1. В стерильну склянку відібрати грудочки калу зі слизом та іншими патологічними домішками – 10 г. При цьому користуватися дерев’яною паличкою або дерев’яним шпателем.

Грудочки калу з кров’ю не відбирати !!!

2. Склянку щільно закрити вощеним папером, або кришкою, виписати направлення в лабораторію.

ІІІ. Заключний етап:

До лабораторії доставити матеріал для копрологічного дослідження на протязі 30 хвилин.

Примітка. Увага!

Якщо копрологічне дослідження проводиться з метою діагностування лямбліозу, то склянка з відібраними

грудочками свіжого калу зразу ж ставиться на водяну баню, і її треба негайно доставити в лабораторію.

Допомога дитині при харчовому отруєнні.

Проблема.

Прояви кишкового токсикозу, причиною якого стало попадання токсичних речовин (отрути побутової хімії, медикаментів, грибів, тощо).

Показання.

Виведення токсинів з організму.

Протипоказання.

Відсутні.

Виконавець.

Патронажна медсестра, медсестра приймального відділення дитячого стаціонару.

Місце проведення:

Вдома, дитячий стаціонар, палата інтенсивної терапії, реанімаційне відділення.

Оснащення робочого місця:

1. Комплект для промивання шлунка.

2. Комплект для очисної клізми.

3. Стерильний столик, на якому підготовлені : пінцети (3-4 шт.), ватні кульки (20-25 шт.), спирт 70° – 10 мл, одноразові шприци, стерильний лоток, лоток для забруднених пінцетів, препарати у флаконах: 10% розчин глюкози, гемодез, реополіглюкін, фізіологічний розчин, препарати в ампулах: седативні, аналептичні, глюкокортикоїдні, серцеві глікозиди, антибіотики, діуретики, антидоти: білкова вода, лимонна вода, унітіол, 1% розчин пілокарпіну, 0,5% розчин калію перманганату, рослинне масло, активоване вугілля, магнію сульфат.

4. Два стерилізатора з 3 % розчином хлораміну для промивання і замочування шприців на 1 годину.

5. Апарат ШВЛ.

6. Киснева подушка, апарат Боброва.

7. Система для краплинного введення рідини.

І. Попередній етап:

Підготовка медсестри.

На халат одягнути поліетиленовий продезинфікований фартух, а також шапочку, маску. Руки обробити і одягнути стерильні гумові рукавички.

Підготовка предметів догляду, інструментарію.

Підготувати все необхідне для промивання шлунку, очисної клізми, проведення дезінтоксикаційної терапії, тобто систему для крапельного введення рідини, шприци, медикаментозні препарати.

Підготовка дитини.

Дитина з отруєнням повинна бути госпіталізована в стаціонар. Під наглядом лікаря 1-2 доби перебуває в стаціонарі. Якщо встановлене отруєння або є підозра на нього, почати підготовку до промивання шлунка, необхідно викликати блювання штучним методом, частіше механічним подразненням зіва, кореня язика, м’якого піднебіння, після того, як дитина випила 1 стакан теплої води з сіллю (3 чайні ложки солі на 1 стакан води). Вода з сіллю викликає подразнення слизової оболонки шлунка і впливає на закриття сфінктера пілоричного відділу.

ІІ. Основний етап:

а) виведення отрути з травного каналу.

1. Після введення змащеного вазеліновим маслом зонда у шлунок відсмоктати шприцом шлунковий вміст, відправити його на хімічний аналіз.

2. Промивати шлунок до чистих промивних вод теплим ізотонічним розчином натрію хлориду, враховуючи вік дитини.

3. При закінченні промивання ввести через зонд антидот.

4. Після промивання шлунка поставити очисну клізму.

5. Дати послаблюючий препарат, краще магнію сульфату у дозі 0,5 г на 1 кг маси, розчинити цю дозу в 50-100 мл води.

б) застосування антидотів при різних видах отруєння.

1. При отруєнні кислотами промивання шлунка проводити білковою водою ( білок 4 яєць розчиняється в 1 л води), некип’яченим молоком або через зонд ввести воду з милом (10 г мила на 500 мл води).

2. При отруєнні жиророзчинними речовинами через зонд вводити рослинне масло або парафінове масло – 3 мл на 1 кг маси.

3. При отруєнні лугами провести промивання шлунка оцтом, розведеним водою – 1:4. Розчином лимонної кислоти (1-2 чайні ложки на 200 мл води), білковою водою, лимонною водою (1 лимон на 1 стакан води). Ці речовини можна вводити через зонд після промивання шлунка.

4. При отруєнні нітратами після промивання дати сольову послаблюючу речовину або вазелінове масло.

5. При отруєнні отруйними грибами, солями металів, з’єднаннями хлору після промивання шлунка вводити через зонд активоване вугілля – 1 г на 1 кг маси. Якщо кількість отрути визначена, то у співвідношенні 8:1 (в 1 склянці води розчинити 1-2 чайні ложки активованого вугілля). Універсальний антидот для внутрішньовенного, внутрішньо­м’язового введення – є унітіол 2,5 мг на 1 кг маси, 3-6 днів.

6. При отруєнні лікарськими препаратами з дією атропіну шлунок промити 0,5% розчином перманганату калію, ввести 100 мл 1% розчину таніну. Дати активоване вугілля або сольову послаблюючу речовину. Підшкірно вводити антидот – 1% розчин пілокарпіну – 0,2 мг на 1 кг маси кожні 20-30 хвилин до покращення стану.

7. При отруєнні кісточками фруктових плодів проводити промивання шлунка 0,5% розчином калію перманганату, 1-5% розчином тіосульфату натрію, 3% розчином перекису водню, який розводиться водою у співвідношенні 1:5 . Дати активоване вугілля.

8. При отруєнні барбітуратами внутрішньовенно вводити антидот бемегрид 1 мг на 1 кг маси. Бемегрід вводиться обережно під контролем лікаря через можливу зупинку дихання.

9. При отруєнні будь якими речовинами через шлунково - кишковий тракт проводити ентеросорбцію: полісорб, ентерогель, сорбогель 300 мг/кг на добу.

ІІІ. Заключний етап:

Проведення симптоматичної терапії.

Призначають препарати: седативні, аналептичні, антибіотики, глюкокортикоїди, діуретики. Проводять оксикогенотерапію, ШВЛ.

Примітка. Увага!

Специфічні антидоти у дітей мають відносне застосування, тому головним напрямком у лікуванні після очищення кишкового тракту є виведення отрути з крові. Для дезінтоксикації використовують: гемодилюцію, форсування діурезу, форсування дихання, замінне переливання крові, гемосорбцію, гемодіаліз, перитонеальний діаліз, кишковий діаліз, плазмаферез.