- •Філософія. Специфіка філософських проблем. Праця в.Соловйова “На шляху до істинної філософії”.
- •2. Структура філософського знання.
- •3. Філософія і світогляд. Структура світогляду і його історичні форми.
- •4. Філософія і міфологія. Особливості міфологічного світогляду давніх слов’ян.
- •5. Філософія і релігійний світогляд. Світові релігії. Прийняття християнства в к.Р. Та його вплив на розвиток культури. Релігійне життя в сучасній Україні.
- •6. Філософія і наука. Методологічна роль філософії в науковому пізнанні
- •7. Давньоіндійська філософія: брахманізм, буддизм, індуїзм.
- •8. Філософія Давнього Китаю: даосизм та конфуціанство.
- •9.1. Антична філософія: характерні риси та основні періоди розвитку.
- •9.2.Діалектика Сократа. Порівняльний характер “західної” та “східної” філософських традицій.
- •10. Філософія Платона: теорія ідей, вчення про суспільство та державу.
- •11. Філософія Арістотеля: критика теорії ідей Платона, вчення про категорії, етика.
- •12. Філософія Середньовіччя: теоцентризм, реалізм, номіналізм.
- •13. Філософія доби Відродження: гуманізм та антропоцентризм, натуралізм, пантеїзм.
- •14. Особливості філософії Нового часу: емпіризм та раціоналізм. Проблема методу пізнання.
- •15. Філософія французького Просвітництва хvііі ст.: погляди на матерію, суспільство, релігію та людину.
- •1616. Філософія і.Канта: вчення про антиномії, теорія пізнання, етика.
- •17. Філософія Гегеля: принцип тотожності мислення та буття, діалектика. Розуміння історії.
- •18. Філософія Фейєрбаха: антропологічний принцип та вчення про релігію.
- •19. Філософія к. Маркса: матеріалістичне розуміння історії. Вплив марксизму на світову та філософію та соціальну практику.
- •20. Діалектика: її сутність, та основні історичні форми. Діалектичний матеріалізм як основна форма діалектики.
- •21. Зародження філософських ідей в Київській Русі.
- •22. Філософсько-етичні погляди г. Сковороди та їх вплив на українську та російську філософію.
- •23. Києво-Могилянська Академія як осередок української та слов’янської культур.
- •24. Російська релігійна філософія кінця хіх - початку хх ст.
- •25. Соціально-філософські мотиви у творчості Шевченка та їх значення для розвитку національної свідомості.
- •26.Соціально-філософські погляди Франка.
- •27. Релігійна філософія хх ст..
- •28. Антропологічний ренесанс в філософі хх ст..
- •29. Людське існування як головна тема філософії екзистенціалізму.
- •30. Герменевтика: проблема інтерпретації та розуміння, герменевтичне коло.
- •31. Комунікативна філософія: проблеми, представники, напрямки.
- •32. Проблема буття в історії філософії. Уявлення про структуру буття. Концепції монізму, дуалізму, плюралізму.
- •33. Буття, субстанція, універсум. Еволюція уявлень про матерію. Атрибути матерії.
- •34. Діяльність як спосіб буття людини в світі. Структура і форми діяльності. Поняття духовності.
- •35. Поняття культури. Культура як реалізація творчих сил людини. Культура і цивілізація. Масова культура, її роль в сучасному суспільстві.
- •В рамках цих моделей формуються такі підходи до визначення к
- •36. Модерн і постмодерн. Основні риси філософії постмодерну.
- •37. Проблема свідомості. Свідоме, несвідоме, підсвідоме. Свідомість людини і психіка тварин (марксизм, фрейдизм, Юнг). Проблема ідеального.
- •38. Свідомість як суспільний феномен. Колективне несвідоме (концепція архетипів Юнга). Свідомість і мова. Національна мова і національна свідомість.
- •39. Філософські категорії, їх специфіка, функції, історичний характер.
- •40. Категорії рух, простір, час, їх світоглядне та методологічне значення.
- •41. Категорії закон і хаос, їх значення в світорозумінні та сучасній науці. Основні ідеї синергетики, їх світоглядна роль.
- •42. Категорії сутність і явище. Роль в науковому пізнанні.
- •43. Принцип детермінізму та індетермінізму. Категорії детермінації: причина і наслідок, необхідність і випадковість, умова і обумовлене.
- •44. Категорії форма і зміст, структура і елемент, система і функція. Структуралізм і пост структуралізм.
- •45. Проблема пізнання. Суб’єкт та об’єкт пізнання. Діалектика суб’єкта і об’єкта в процесі пізнання. Еволюційна епістемологія.
- •46. Співвідношення абстрактного і конкретного в пізнанні.
- •47. Істина як гносеологічна та культурологічна категорія. Концепції істини. Проблема істини в постмодерній філософії.
- •48. Чуттєве та раціональне, теоретичне та емпіричне в пізнанні. Сенсуалізм та раціоналізм. Роль емоцій у пізнанні. Проблема інтуїції.
- •49. Поняття науки. Критерії наукового знання. Ідеали та норми наукового знання.
- •50. Поняття методології та наукового методу. Методи теоретичного та емпіричного рівнів пізнання.
- •51. Основні форми наукового пізнання: науковий факт, проблема, гіпотеза, концепція, теорія.
- •52. Наука і гуманізм. Етика вченого: проблеми, дискусії, їх розв’язок.
- •53. Особливості технічного пізнання. Наука, технологія, культура: проблеми гуманізації та соціальної відповідальності.
- •54. Класична, некласична та посткласична наука.
- •55. Філософія позитивізму. Постпозитивіське тлумачення науки.
- •56. Соціальне буття як проблема єдності об’єктивного і суб’єктивного. Філософія історії: специфіка, головні проблеми.
- •57.Проблема типологізації історії: культура, цивілізація, формація, епоха.
- •58. Поняття традиційного, індустріального, постіндустріального суспільства. Ідея інформаційного суспільства.
- •59. Суспільство і природа: єдність і відмінність. Екологічні та демографічні проблеми.
- •60. Людина і суспільство. Проблема відчуження (пв).
- •61. Роль економіки в суспільстві. Історичні способи виробництва і закономірності їх розвитку. Історицизм і критика його Поппером.
- •62. Наука і техніка як чинники суспільного розвитку. Сцієнтиські та технократичні концепції історичного процесу та їх оцінка.
- •63. Духовний фактор в історії. Суспільні ідеали (воля, соціальна справедливість, солідарність та ін.), ідеології, соціальні міфи та утопії в житті суспільства.
- •64. Мораль як соціокультурний феномен. Категорії моралі. Мораль та право.
- •65. Політика і політична організація суспільства та роль їх у визначенні суспільних процесів. Структура політичної організації. Демократія і тоталітаризм.
- •67. Громадянське суспільство і держава. Проблеми становлення громадянського суспільства в Україні.
- •68. Соціальна структура і соціальні відносини. Роль інтелігенції в суспільному розвитку. Проблема формування національної еліти.
- •69. Історичні форми людських спільнот. Етнос і нація. Особливості формування української нації. Національна ідея.
- •70. Проблема суб’єктів історії: особа, народні маси, класи, нації.
- •71. Реформи і революції, війна і мир, конфлікти та консенсус як форми суспільних трансформацій.
- •72. Проблема сенсу та спрямованості історії. Основні концепції критеріїв суспільного розвитку.
- •77. Прогнози і перспективи розвитку сучасної цивілізації.
- •78. Глобальні проблеми сучасності, їх генеза та пошуки розв'язку.
- •Продовольча
8. Філософія Давнього Китаю: даосизм та конфуціанство.
Китайська філософія створила самобутнє представлення про людину і світ як співзвучних реальностях. Початок китайського філософського мислення іде своїми коренями в міфологічне мислення, у якому ми зустрічаємо обожнювання неба, землі і всієї природи як реальностей, що утворять середовище людського існування. З цього міфологізованного середовища виділяється найвищий принцип, що править світом. Корені найдавніших міфів ідуть у глиб 2-го тисячоріччя до н.е. Особливістю розвитку китайської філософської думки є вплив мудреців (1-і тис. до н.е.). Вони почали виходити за межі міфологічного бачення світу і прагнули до його понятійного осмислення.
У першій половині 1-го тис. до. н.е. були створені Книги пісень, історії, порядку, змін, що містять найдавнішу поезію, історію, законодавство і філософію. Книга змін вважається найважливішої, у ній містяться перші представлення про світ і людину, принципи инь (пасивне чекання, темний початок) і Ян (активне, усепроникаюче, що висвітлює шлях пізнання речей).
Конфуціанство. Конфуцій (551-479 рр до н.е.) вважається першим китайським філософом. Конфуціанство зосереджується на етичних правилах, соціальних нормах і регулюванні керування. Конфуцій зосереджує увагу на вихованні людини в дусі поваги і шанобливості до навколишніх і до суспільства. Людське існування є настільки соціальним, що воно не може обійтися без наступних принципів: 1) допомагай іншим досягти того, чого б ти сам хотів досягти; 2) чого не бажаєш собі, того не роби іншим. Люди розрізняються в залежності від сімейного, а потім соціального стану. Для дотримання субординації і порядку Конфуцій виробляє принцип справедливості і справності.
Даосизм. Один з найважливіших напрямків розвитку філ. думки в Китаї. У центрі уваги Д. Коштують природа, космос, людина. Світ перебуває в постійному русі і зміні, розвивається, живе і діє спонтанно, без яких-небудь причин. Злиття людини з природою, тому що він є її частиною.. Лао-цзы - автор книги "Дао де цзин", що стала основою розвитку даосизму. Поняття шляху дао і сили дэ - є центральними в даосизмі. Дао - безіменно, скрізь виявляється, тому що є джерело речей, але не є самостійною субстанцією. Дао не залежить від часу, але є фундаментальна й універсальна єдність світу, існує скрізь, у всьому, і для нього характерна бездіяльність. Дэ - творча сила, через яку дао виявляється в речах при впливі інь і Ян. Зусилля суспільства, породжені цивілізацією, ведуть до протиріччя людини і світу, до дисгармонії. Лао-цзы відкидає яке-небудь зусилля не тільки індивіда, але і суспільства. Збагнення світу супроводжується тишею, у якій розуміючий чоловік опановує світом. Це радикально протилежно конфуціанської концепції "утвореного чоловіка", що повинний вправлятися в навчанні і керуванні іншими. Це не релігійне навчання, тому що немає трансцендентного бога, йому не треба поклонятися. Їм присутні риси філ. і релігійні. Більше схильні думати, що це філ. навчання, що носять етичні принципи. Д. -шлях цільного існування, у кот. дух і матерія, свідомість і життя зібрані в безмежній єдності, на основі принципів інь (пасивн. початок) і янь (активний початок). Логічно неможливо це обґрунтувати. Принцип - знаючий не говорить, а говорячий не знає. До дао можна тільки прибігати. Негативні явища не можна розглядати зі знаком "-", а позитивні - зі знаком "+" - вони існують, взаємно доповнюють один одного.