57.Проблема типологізації історії: культура, цивілізація, формація, епоха.

Історію розглядають як стадійно - поступальний процес (або лінійний, або формаційний), в якому вона уявляється як зміна історичних формацій. (Гербер. Гегель, Маркс) Формація - розглядається, по перше, як філософська категорія для відображення конкретного історичного типу суспільства, який характеризується певним способом виробництва, надбудовою та формами суспільної свідомості.: по - друге - як історичний тип суспільства. Взагалі це поняття про суспільство та його цілісність, що відбиває структуру суспільства та процес його розвитку

Маркс розглядав формацію як:

історично - визначену сукупність виробничих відносин економічна структура суспільства взагалі ступінь історичного розвитку суспільства(докласове, класове, безкласове)

історичний тип суспільства

в рамках цього підходу розглядаються поняття епоха - період, етап, відрізок часу в історії.

Уклад - устрій, лад, суспільна система, що описує а)локальні системи економічних відносин; б)стійкі форми життєдіяльності людей

цивілізаційний процес, в якому розвиток людства невід'ємний від культури. (Данилевський, Шпенглер, Бердяєв). М.Данилевський визнавав єдиним реальним суб’єктом розвитку окремі “культурно - історичні типи“, що проходять стадії від етнографічного стану до державного і від державного до цивілізації. Здійснивши творчу місію, цивілізація вичерпує свої сили та помирає. Бердяєв, наприклад, розглядає історію людства як послідовність етапів -варварство, культура, цивілізація, релігійне відродження. О. Шпенглер сформулював теорію культурно - історичного коловороту з циклічним розвитком безлічі рівноцінних по рівню культурної зрілості світів, виявив 3 стадії - юність (міфосимволічна, рання культура), розквіт (метафізико - релігійна висока культура.), занепад (пізня закостеніла культура, яка переходить в цивілізацію).

В рамках цієї моделі культура розглядається як буття суспільства націлене на відтворення досвіду історії, процес відтворення людиною своєї родової суті, те, що створює міру людського в людині;

Цивілізація розглядається як результат людської діяльності, вона орієнтована на соціально розширене відтворення необхідних засобів існування суспільства ;

Підходи до вивчення цивілізації: 1)унітарний (всесвітньо-історичний) розглядає цивілізацію, як ідеал розвитку людства, коли на певному етапі створюється феномен всесвітньої історії і в якості критерію обираються духовні або матеріальні фактори. К.Ясперс розглядає історію, як процес, що складається з прометеївської епохи, епохи великих історичних культур давнини, осьової епохи (початок всесвітньої історії), епохи науки та техніки

2)стадіальний – цивілізації розглядаються, як етапи прогресивного розвитку людства. В рамках цього підходу розвинулася методологія однолінійного прогресизму, до якої відносять, наприклад, теорію суспільно - економічних формацій Маркса. Цивілізація за ним - тип культурного розвитку, який здійснюється в формі класового панування (антична, середньовічна, буржуазна).

локально – історичний підхід вивчає цивілізації, як якісно різні унікальні історичні утворення. Тойнбі виділив 26 типів цивілізацій та серед них 5

існуюч (західне християнство, православне християнство, ісламська, індійська та далекосхідна цивілізації).

О. Шпенглер (1880-1936) (Ш) головна праця "Захід Європи".

По Ш. - Ц. не пік, а омертвіння визначеної історично культури. Культура це організм, що володіє твердою наскрізною єдністю, і однозначно ідентифікуємо, відособлений від всіх інших К. Єдиної, общечеловеч. До немає і бути не може. Ш нараховує 8 ДО:1)єгипетського, 2)індійська, 3)вавілонська, 4) китайська, 5)"аполлоновская" (греко-римська), 6)"магічна"(візантійсько-арабська), 7) "фауставская"(західноєвропейська), 8)До майа. У стадії становлення знаходиться російсько-сибірська К.

Культура, подібно живого організму, обмежена часом життя і має етапи розвитку. Термін розвитку, життя близько 1000 років. Наприкінці життя, умираючи культура перероджується в цивілізацію, що означає захід цієї культури. Перехід культури до цивілізації - це перехід від творчості до безплідності, від становлення до окостеніння, від героїчних діянь до механічної роботи. При переході від вичерпується джерело творчості, мистецтво перетворюється в спорт, філософія й етика концентрується на скептицизмі і нігілізмі. Для греко-римської культури цей перехід відбувся в епоху еллінізму, для західного світу в XІ в.

А.Тойнби (1889-1975) (Т) головна праця "Дослідження історії".

Т. спочатку нараховував 30 цивілізацій, з яких у наш час існують 6:1)західна, 2)візантійсько-ортодоксальна, 3)російсько-ортодоксальна, 4)арабська, 5)індійська, 6)далекосхідна(китайська, японо-корейська).

Кожна Ц проходить у своєму розвитку стадії: виникнення->ріст->надлам->розкладання, після чого, як правило, гине, поступаючись місцем іншої.

Таким чином, культура-це рушійна, творча сила. Розвиток культури в суспільстві зрештою приводить до цивілізації. Цивілізація - крайня, гранична крапка розвитку тієї культури, з якої ця цивілізація вийшла. Наступним етапом розвитку цивілізації є її смерть.

По Данилевському цивілізація-найвища крапка розвитку культури, по Шпенглеру наявність цивілізації уже свідчення того, що культура мертва. Бердяєв також ототожнював цивілізацію с бездуховністю і відсутністю творчості, віри.

У процесі історичного розвитку були різні підходи до розвитку суспільства. У Маркса формаційний підхід - брався за основу спосіб виробництва: первіснообщинний, рабовл., феод., капіталіст., соціалистич. (і коммунистич.). Від формації залежать суспільні відносини. Марксизм в основу розвитку суспільства поклав матеріалістичний принцип. Основа в значенні формації: 1- істор. визначення узагальнених виробничих віднос. 2- суспільних відносин. 3- ступінь історич. розвитку суспільства. 4- экономіч. структ. суспільства взагалі. 5- історич. тип суспільства. 6. різновид історич. типу суспільства.

Цивілізаційний підхід - підхід обмеженості визначених локальних культур.

Епоха - період в історії, виділюваний на основі об'єктивних ознак, характеризує той чи інший відрізок всесвітньої історії у відпов. для даного часу тенденцією сусп. розвитку. Э. можуть охоплювати весь період розвитку даної общ.-экономич. формації (епоха первіснообщинний. ладу, феодалізму і т.д.) чи її окремі етапи (е. домонополістичного капіталізму, е. імперіалізму і т.п.). При співіснув. общ.-экономич. формацій епоха визначається тією, яка найбільш прогресивна в той період часу