56. Соціальне буття як проблема єдності об’єктивного і суб’єктивного. Філософія історії: специфіка, головні проблеми.

Поняття Історія, Культура, Цивілізація є одними з характеристик Соціального Буття. Соціальне буття (чи суспільство, чи яким-небудь образом організована група людей) - частина буття, що відокремилася від природи, що представляє собою історично розвивається життєдіяльність людей. Суспільство-деяка об'єктивна історія, реалізована через діяльність людей. Розвиток суспільства зв'язаний з розвитком культури. До-об'єктивне, що розвивається засіб самореалізації людини і людства, або - специфічний спосіб організації і розвитку людськ. життєдіяльності (жд). І-процес жд, розвитку суспільства в часі. Вивченням соціального буття займається Філ. Історії (ФІ) Діяльність - спосіб існування соціуму. Спосіб життя реалізується через діяльність, виробництво, розподіл. У центрі - людин, без нього суспільство не може існувати. Сфера людського життя - реальний процес життєдіяльності. Сфери: 1. - матеріальна - процес матеріального виробництва, розподіл, споживання, НТП і НТР. 2. - соц.-політичн. - включає соц.-політичн. відносини, національні, групові, державні і т.д., охоплює такі явища як революц., реформи, тут існують партія, держава, соц. організації. 3.- дух. сфера - широкий комплекс ідей, взлядов, представлень - комплекс свідомості. 4.- культурна - культурн. цінності, передача їх від покоління покол., побутові проблеми і т.п. ФІ - область філос. знання, предметом якої явл. суспільство, розгляд. як єдність різноманіття соц. явищ. Прблемы ФІ - початок, спрямованість, зміст і кінець історії, співвіднош. універсального і локального, конкретно-історич. і архітипового, центру і периферії, класич. і некласич. соціокультурних форм, типового й унікального у світовій історії. Загальне між ФІ й ін. науками полягає в тому, що ФІ також ставить перед собою задачу отримання істинного знання, відкриття об’єктивних законів світу. Розходження полягає у тім, що для ФІ важко використовувати наукові методи, тому що в суспільстві велику роль відіграють випадковості, сусп. процеси відр. складністю, нестійкістю. ФІ вивчає суміжні області всіх суспільних наук. У древньому світі в поглядах на суспільство існував принцип законоподібності, гармонії. Конфуцій: суспільств - щось раз і назавжди дане, ієрархія шанування. Платон - становий хар-р суспільства. Аристотель - патріархальна теорія держава (держава - продовж. родини).

У середньовіччі ФІ одержала назву продивенціалізм. Історія - прояв волі Бога і йде по шляху порятунку людства. Августин - історія людства - боротьба між праведниками і грішниками.

Епоха Відродження - пояснення історич. процесів впливом клімату, геогр. полож. Макіавеллі - рушійна сила сусп. розвитку - матеріальний інтерес. Держава виступає як механізм регуляції інтересів і майнових протиріч людей, побудував модель світського держава. Боден - суспільство формується під впливом природного середовища і є системою близькородинних відносин. Ідея суверенітету держ. влади.

Новий час - закінч. поворот від ідеї божественного походження влади до ідеї природного права влади, джерело якого лежить у самій сутності людини. Розвивається договірна теорія держави. Держава - союз вільних людей, ув'язнений для їхньої користі. Спіноза - договір - згода людей із установленої структурою, рівновага між складовими цієї структури і є держава. Монтеск'є розвиток суспільства пояснював впливом зовнішніх факторів. Необхідність розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову.

19-20 ст. Історія - взаємод. людини і природи (Бокль, Кант, Дюркгейм). Бокль досліджував за допомогою статистики вплив природних факторів на психіку і моральність людини. Кант намагався звести ФІ до соціології.

Маркс - У суспільстві діють об'єктивні закони, що не залежать від людей - з-н відповідності виробничих сил і виробничих відносин. Протиріччя між ними приводять до катаклізмів у суспільстві, до його перебудови. Теорія прибавочної вартості, що пояснює джерело майнової нерівності.

Екзистенціалізм. - історія розвивається ірраціонально, не підкоряючи з-нам. Ясперс поділяв історію на такі періоди:

· виник. мови, створ. знарядь, добування вогню

· виникн. високих культур (Індія, Месопотамія, Єгипет)

· вісь світового часу (8-2 в. до н.е.) - історія переходить від локальної до світового, виникає сучасна людина, закладаються основні духовні принципи, усвідомлюються граничні підстави буття

· науково-технічна ера

В даний час розвиваються концепції традиційного, індустріального і постіндустріального суспільства (Ростау, Арон, Масуда)